про відмову в задоволенні клопотань
14 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8016/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви та про повернення позовної заяви в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 , яка була надання рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 липня 2024 року № В29/81.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08 січня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує на необхідність залишення позовної заяви без руху, оскільки така не містить відомостей, визначених у пункті 2 ч. 5 ст. 160 України стосовно представника позивача. Також, зазначає про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки в матеріалах справи відсутнє узгоджене сторонами доручення, передбачене договором про надання правової допомоги, відтак, вважає, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року відповідачу поновлено строк на подання відзиву та доказів.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та про повернення позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 13 статті 171 КАС України визначено підстави для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, а саме: суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною шостою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовна заява не містить відомостей, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України стосовно представника позивача.
Вказані обставини відповідають дійсності, в той же час, на переконання суду, зазначене не може бути підставою для обмеження права позивача на звернення до суду та не здатне спричинити неможливість реалізації судом процесуальних повноважень.
Також суд зазначає, що представником відповідача не зазначено яким чином вказані обставини впливають на розгляд справи та чим саме створюють перешкоди у реалізації відповідачем його процесуальних прав та обов'язків.
Розглядаючи заявлене представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без руху, суд бере до уваги приписи ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Надмірний формалізм це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених аконодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви № 38366/97, № 38688/97, № 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, № 41446/98, № 41484/98, № 41487/98, № 41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 3256-57) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені доводи представником відповідача про залишення позовної заяви без руху є необґрунтованими, а залишення позовної заяви без руху з цих підстав буде проявом надмірного формалізму з боку суду, що перешкоджатиме розгляду справи по суті без належних підстав.
Щодо тверджень представника відповідача про наявність підстав, визначених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС для повернення позовної заяви, оскільки до позовної заяви не додано узгоджене сторонами доручення, передбачене договором про надання правової допомоги, що на переконання представника свідчить про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
З матеріалів справи, вбачається, що на підтвердження повноважень представника позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 29 жовтня 2024 року та ордер серії АО № 1077930, що у відповідності до вищенаведених вимог КАС України підтверджує повноваження адвоката як представника Юрків Р.Л.
Крім того, суд зазначає, що оскільки ухвалою судді від 09 грудня 20241 року відкрито провадження у справі, то відсутні підстави для повернення позовної заяви у відповідності до статті 169 КАС України.
Відтак, в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху та про повернення позовної заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 55, 57, 59, 160, 161, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та про повернення позовної заяви - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяН.Д. Маєцька