14 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/20155/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності командира Військової частини НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 ) щодо неналежного розгляду його рапорту від 01 жовтня 2024 року та зобов'язання розглянути такий рапорт і прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, згідно якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки його батько являється інвалідом 2 групи та потребує стороннього догляду.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
05 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення, у яких Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що рапорт ОСОБА_1 було залишено без задоволення, та не направлялось до командування ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як до вищестоящого органу військового управління, уповноваженого на звільнення позивача, у зв'язку з не підтвердженням ним наявності сімейних обставин, які є підставою для звільнення, про що його було повідомлено листом від 12 жовтня 2024 року №4784/68/3983.
05 грудня 2024 року позивач подав до суду клопотання про залучення співвідповідачем Військової частини НОМЕР_3 , оскільки його переведено до зазначеної військової частини для проходження військової служби.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що позивач не подавав рапорт про звільнення з військової служби до Військової частини НОМЕР_3 , тому підстави для залучення її співвідповідачем відсутні. У зв'язку з цим, суд залишив позовну заяву без руху та визначив позивачу строк для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви та її копії для відповідача, в якій уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність до обставин, якими такі вимоги він обґрунтовує.
10 грудня 2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби з військової служби згідно поданого рапорту від 01 жовтня 2024 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби та прийняти рішення про звільнення капітана військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за сімейними обставинами.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, вирішено розглядати справу у межах позовних вимог, визначених в уточнюючому позові ОСОБА_1 та замінено відповідача з Військової частини НОМЕР_2 на належного відповідача Військову частину НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) та надано Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
01 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому В/ч НОМЕР_1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Указує, що у жовтні 2024 року за клопотанням командира Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 як до органу військового управління, якому підпорядкована така частина, надійшов рапорт позивача та додані до нього документи на звільнення з військової служби за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). До рапорту позивачем було додано серед іншого: копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №631997 про встановлення матері позивача - ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності. При цьому, розділ 12 до довідки висновків про потребу ОСОБА_3 у постійному догляді не містив; неповну копію (титульну сторінку) висновку №360 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого Консультативно-діагностичним центром Комунального некомерційного підприємства центральної міської лікарні Коростенської міської ради, в якому зазначено що ОСОБА_4 потребує (підкреслено) «послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи». Крім того, на висновку «від руки» зроблено запис «потребує постійного стороннього догляду», який не передбачений пунктом 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 09 березня 2021 року №407, а тому не може бути належним доказом, який засвідчує потребу матері позивача у постійному догляді; паперову копію електронного доказу - копію повідомлення Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України про перетин братом позивача - ОСОБА_5 - лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України. При цьому, висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії про потребу ОСОБА_6 у постійному догляді, як того вимагає пункт 3 частини 12 статті 26 Закону, позивачем надано не було. Також позивачем до рапорту не було додано один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як того вимагає підпункт 26 пункту 5 Додатку 19 «Перелік документів, які подаються з Поданням до звільнення з військової служби» до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170. Зазначений рапорт Військовою частиною НОМЕР_1 було залишено без задоволення, та не направлявся до командування ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як до вищестоящого органу військового управління, уповноваженого на звільнення позивача, у зв'язку з не підтвердженням військовослужбовцем наявності сімейних обставин, які є підставою для звільнення, про що було повідомлено позивача листом від 12 жовтня 2024 року №4784/68/3983.
01 січня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не навела жодних підстав щодо відмови у задоволенні позову військовослужбовця, у порушення вимог наказу Міністра оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 рішення не прийняла, не направила командуванню рапорт ОСОБА_1 , тобто вчинила бездіяльність, чим порушила його права. Указує, що відповідно до абзацу «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовець може звільнитися з військової служби, якщо має дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II груп, тобто ОСОБА_1 надав до рапорту всі необхідні документи про відсутність інших членів сім'ї які проживають на території України.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 проходить службу у В/ч НОМЕР_2 .
01 жовтня 2024 року позивачем на ім'я командира В/ч НОМЕР_2 подано рапорт, в якому просить звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме через необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Указаний рапорт було скеровано до В/ч НОМЕР_1 як до органу військового управління, якому підпорядкована Військова частина НОМЕР_2 .
Листом від 12 жовтня 2024 року №4784/68/3983 В/ч НОМЕР_1 повідомила: «пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. До вказаного вище рапорту від 01 жовтня 2024 року №3566 Ви додали нотаріальну копію паспорту ОСОБА_7 , в якому міститься запис про народження сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є повнолітнім членом сім'ї ОСОБА_9 другого ступеня споріднення. У зв'язку з тим, що Вами на надано жодних документів, які б свідчили що ОСОБА_10 за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я сам потребує постійного догляду, командування Військової частини НОМЕР_1 не має правових підстав для задоволення Вашого рапорту про звільнення з військової служби.».
Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Згідно із частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок звільнення з військової служби унормовано статтею 26 Закону України № 2232-ХІІ.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ.
Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Проте відповідач листом від 12 жовтня 2024 року №4784/68/3983 відмовив позивачу у звільненні з військової служби через те, у позивача є повнолітній син, ОСОБА_11 , який відповідно належить до другого ступеня споріднення, а тому може здійснювати догляд за ОСОБА_4 .
При цьому, суд зазначає, що позивач у позовній заяві керується нечинною нормою статті 26 Закону України №2232-XII, оскільки 18 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11 квітня 2024 року, яким внесено зміни до Закону України №2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У свою чергу, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII після внесення до нього змін згідно Закону України №3633-IX встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Відтак, саме абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Водночас варто зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року № 495, внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції №170 (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України№2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Ураховуючи, що станом на час подання та розгляду рапорту позивача ці умови були обов'язкові, відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби, а відповідно тому далі передача такого рапорту не здійснювалась.
Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї правової норми закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, позивач не виконав покладений на нього обов'язок по доведенню обставин, зазначених на обґрунтування заявлених позовних вимог. Натомість відповідач надав суду докази на підтвердження правомірності його поведінки.
Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
14.01.25