Номер провадження: 11-кп/813/375/25
Справа № 513/210/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) між Одеським апеляційним судом та ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» матеріали кримінального провадження за №12021162240001141 від 18.09.2021 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_11 , а також захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 26.09.2023 року, щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Токмачка, Оріхівського району Запорізької області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115; ч.2 ст.185; ч.1 ст.357 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Розівка, колишнього Саратського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.1 ст.357 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду:
ОСОБА_10 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115; ч.2 ст.185; ч.1 ст.357 КК України та призначено їй покарання:
-за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років;
-за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
-за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_10 у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Строк відбування покарання обчислюється з моменту затримання, тобто з 20.09.2021 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 20.09.2021 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.1 ст.357 КК України та йому призначено покарання:
-за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
-за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
До набрання вироком законної сили застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обчислюється з 26.09.2023 року.
Стягнуто зі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі по 1716 (одній тисячі сімсот шістнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок з кожного.
Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_11 та обвинувачена ОСОБА_10 кожна окремо подали апеляційні скарги, яку обвинувачена ОСОБА_10 доповнила. В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить вирок суду щодо ОСОБА_10 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. В свою чергу обвинувачена ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати на призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Крім того, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції, а також звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 з-під варти.
У судовому засіданні 13 січня 2025 року обвинувачена ОСОБА_10 заявила про відмову від свого захисника ОСОБА_7 та повідомила, що під час апеляційного розгляду здійснювати її захист буде інший захисник.
Заслухавши обвинувачену ОСОБА_10 , яка підтримала заявлене клопотання; інших учасників процесу, які не заперечували проти його задоволення; обговоривши доводи заяви про відмову обвинуваченої від захисника, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Згідно ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» наголошує, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до ст.54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії. Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Згідно з ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, і особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а тому відповідно до положень ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника у вказаному кримінальному провадженні є обов'язковою.
Враховуючи право обвинуваченої на вільний вибір захисника, яке закріплено в кримінальному процесуальному законі, а також в Конституції України, приймаючи до уваги положення ст.54 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність прийняття відмови обвинуваченої ОСОБА_10 від захисника ОСОБА_7 та відкладення апеляційного розгляду кримінального провадження на іншу дату.
Керуючись статтями 54, 376, 419 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Прийняти відмову обвинуваченої ОСОБА_10 від захисника ОСОБА_7 .
Відкласти апеляційний розгляд кримінального провадження на 10 годину 10 березня 2025 року, про що повідомити учасників процесу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4