Номер провадження: 33/813/2836/24
Номер справи місцевого суду: 522/14860/24
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
17.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109079, 07.08.2024 о 22 годині 55 хвилин ОСОБА_1 керувала електросамокатом «JET», у м. Одесі, по вулиці Пантелеймонівській, біля будинку №64, із ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.
08.11.2024 ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову суду та визнати, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що електросамокат за своїми характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, а відтак в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Реу К.П. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Щодо скарги по суті справи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, про порушення якого зазначено в протоколі, є частиною розділу 2 «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про неможливість позбавлення права керувати транспортними засобами,
коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не
мала, зазначено в пункті 28 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Таким чином, системний аналіз норм права, якими визначений обов'язок пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, свідчить про те, що суб'єктом відповідальності є особа - водій, який має водійське посвідчення.
Встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не отримувала посвідчення водія, у законодавстві відсутні норми, які регламентують обов'язок отримання водійського посвідчення у разі керування електричним самокатом, відтак неможна стверджувати, що вона свідомо не виконала обов'язок проходження огляду на стан сп'яніння, який покладається на водіїв транспортних засобів.
Правилами дорожнього руху статус електорсамоката не визначений, а можливість віднесення пристрою до транспортних засобів обумовлена технічними характеристиками. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керувала електросамокатом «JET», проте будь-яких відомостей щодо характеристики такого самоката уповноваженим органом долучено не було, що не надає можливості ідентифікувати його як транспортний засіб.
Зважаючи на такі встановлені обставини, відсутні достатні відомості про те, що ОСОБА_1 може вважатися водієм транспортного засобу в розумінні Правил дорожнього руху та норм КУпАП.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 , суд послався на практику касаційного суду, проте в повній мірі вважати її релевантною до виниклих відносин неможна.
У справі 702/301/20 суд дійшов висновку щодо можливості застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст.286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому порядку посвідчення на право керування транспортним засобом, однак у цій справі ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що не є тотожнім кримінальному правопорушенню.
У справі №127/5920/22 зазначено про те, що технічна характеристика електорсамоката для відповідальності в порядку ст.1187 ЦК України значення не має, проте висновки стосуються віднесення його джерел підвищеної небезпеки в сенсі обов'язку відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, в якому поняття джерела підвищеної небезпеки є ширшим аніж визначення транспортного засобу.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1995 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на такі обставини, а також приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, постанова суду підлягає скасуванню, оскільки суд помилково дійшов висновку про достатність підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 7, 294, 247 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 скасувати, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити з підстав п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова