Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 січня 2025 року Справа№200/7077/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій та відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій та відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині не зарахування ОСОБА_1 в наказі №368 о/с від 30 серпня 2018 року ГУНП в Донецькій області та наказі №16 о/с від 14 січня 2022 року ГУНП в Донецькій області про внесення змін до наказу 368, до календарної вислуги років із врахуванням періоду навчання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, 2 роки 5 місяців 8 днів) 15 років 1 місяць 17 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказу № 368 о/с від 30 серпня 2018 року ГУНП в Донецькій області та наказу № 16 о/с від 14 січня 2022 року ГУНП в Донецькій області про внесення змін до наказу 368, зарахувавши ОСОБА_1 до календарної вислуги років врахувавши період навчання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, 2 роки 5 місяців 8 днів) 15 років 1 місяць 17 днів із загальною вислугою років 25 років 4 місяці 6 днів (22 років 10 місяців 27 днів - вислуга років в пільговому обчисленні + 2 роки 5 місяців 9 днів - вислуга років за період навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби);
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- встановити судовий контроль за виконанням постанови суду шляхом покладення обов'язку на ГУНП в Донецькій області подати у місячний термін з моменту набрання законної сили звіти про виконання постанови суду у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при звільненні позивача зі служби в поліції не враховано період навчання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, 2 роки 5 місяців 8 днів) 15 років 1 місяць 17 днів до календарної вислуги.
У серпні 2024 року позивач звернувся із заявою до ГУНП в Донецькій області в якій просив внести зміни до наказу № 368 о/с від 30 серпня 2018 року ГУНП в Донецькій області наказу № 16 о/с від 14 січня 2022 року ГУНП в Донецькій області про внесення змін до наказу 368, зарахувавши ОСОБА_1 до календарної вислуги років із врахуванням періоду навчання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, 2 роки 5 місяців 8 днів) 15 років 1 місяць 17 днів. Разом із періодом навчання загальна вислуга років складала 25 років 4 місяців 6 днів (22 років 10 місяців 27 днів - вислуга років в пільговому обчисленні + 2 роки 5 місяців 9 днів - вислуга років за період навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби).
Листом від 16 вересня 2024 року за № Ш-120/12/01-2024 ГУНП в Донецькій області відмовило позивачу внести такі зміни в накази пославшись на відсутність підстав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що Департамент патрульної поліції вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Представник відповідача вказує, що умови призначення пенсій за вислугу років визначені ст. 12 № 2262-XII Закону. Згідно з п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII, пенсія за вислугу років призначається звільненим зі служби поліцейським незалежно від віку, якщо вони звільненні зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Згідно з наказом ГУНП в Донецькій області від 24.04.2018 № 16 о/с ОСОБА_2 на день звільнення зі служби, 02 травня 2018 року, мав вислугу років в календарному обчисленні лише 12 років 08 місяців 09 днів.
Вказує, що жодних зазначень щодо врахування при визначенні календарної вислуги років, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, вислуги років у пільговому обчисленні - пункти 1 та 2 Постанови № 393 не містять. Вважає, що за Законом № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається тільки у разі наявності відповідної календарної, а не пільгової вислуги років і відмова ГУНП в Донецькій області в направленні документів до ГУ ПФУ в Донецькій області для призначення пенсії позивачу є законною.
Щодо зарахування до календарної вислуги періоду навчання вказує, що з 08.08.2000 до 24 червня 2005 року позивач навчався в Національному університеті внутрішніх справ, куди був зарахований студентом денного відділення факультету права та підприємництва, за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології». Відповідно до витягу з послужного списку позивач проходив службу в ОВС та був прийнятий на службу на підставі наказу УМВС України від 23 грудня 2005 року № 402 о/с на посаду дільничного інспектора міліції відділення ДІМ Костянтинівського міського відділу УМВС України в Донецькій області.
Вважає, що за період навчання та після його закінчення до прийняття на службу в ОВС позивачу не присвоювалось офіцерське звання. У зв'язку з чим, акцентуємо увагу на тому, що визначальною умовою для застосування приписів наведеної у Порядку №393 норми є присвоєння офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідно до записів військового квитку серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2006 року, після закінчення навчання в Національному університеті внутрішніх справ позивач отримав військове звання молодший лейтенант (наказ МО України №800 від 14 грудня 2005 року), тому відповідно до частини 2 ст. 17 Закону України №2262 до вислуги років повинно було враховано період навчання.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач, ОСОБА_2 , громадянин України згідно паспорту ID № НОМЕР_2 від 10 листопада 2022 року, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій відповідно до посвідченням серії НОМЕР_4 від 15 грудня 2017 року.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ 40109058, зареєстроване місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, є органом державної влади.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач з 23 грудня 2005 року до 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ та з 7 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року в Національній поліції України.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 та диплому серії НОМЕР_6 , копії яких наявні в матеріалах справи позивач:
- з 8 серпня 2000 року по 24 червня 2005 року навчався в Національному університеті внутрішніх справ та здобув кваліфікацію спеціаліст-аналітик з комп'ютерних систем;
- 23 грудня 2005 року по 6 листопада 2015 року працював в органах внутрішніх справ;
- з 7 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року працював в Національній поліції України.
Відповідно до записів у військовому квітку НОМЕР_1 від 14 серпня 2006 року, після закінчення навчання в Національному університеті внутрішніх справ позивач отримав військове звання молодший лейтенант - військове звання присвоєно наказом МО України №800 від 14 грудня 2005 року (присягу прийняв 21 червня 2004 року).
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 30 серпня 2018 року № 368 о/с (з урахуванням змін, внесених наказом від 14 січня 2022 року № 16 о/с) майора поліції ОСОБА_2 (0124503) - інспектора сектору превенції Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції з 31 серпня 2018 року звільнено зі служби в поліції відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням), вислуга років на 31 серпня 2018 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 12 років 8 місяців 9 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 10 місяців 27 днів.
12 серпня 2024 року позивач звернувся із заявою до ГУНП в Донецькій області в якій просив внести зміни до наказу № 368 о/с від 30 серпня 2018 року ГУНП в Донецькій області наказу № 16 о/с від 14 січня 2022 року ГУНП в Донецькій області про внесення змін до наказу 368, зарахувавши ОСОБА_1 до календарної вислуги років із врахуванням періоду навчання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, 2 роки 5 місяців 8 днів) 15 років 1 місяць 17 днів. Разом із періодом навчання загальна вислуга років складала 25 років 4 місяців 6 днів (22 років 10 місяців 27 днів - вислуга років в пільговому обчисленні + 2 роки 5 місяців 9 днів - вислуга років за період навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби).
Листом від 16 вересня 2024 року за № Ш-120/12/01-2024 відповідачем відмовлено позивачу внести такі зміни в накази пославшись на відсутність підстав. Вказано, що пунктом «а» статті 12 Закону передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідно до пункту 2 Постанови № 393 період навчання зараховується до вислуги років при призначенні пенсії та те, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону, станом на день звільнення, позивач не мав календарної вислуги років з урахуванням періоду навчання для призначення пенсії, підстави для зараховування періоду навчання відсутні.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони, серед іншого, звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону.
Із аналізу наведених норм права вбачається, що Законом № 2262-ХІІ чітко визначено умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17).
Як вбачається з трудової книжки позивач з 8 серпня 2000 року по 24 червня 2005 року навчався в Національному університеті внутрішніх справ та здобув кваліфікацію спеціаліст-аналітик з комп'ютерних систем; 23 грудня 2005 року по 6 листопада 2015 року працював в органах внутрішніх справ; з 7 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року працював в Національній поліції України.
Згідно надано довідки (вих. 952/12/02-2023) від 09.05.2023 позивач проходив службу в ОВС з 23 грудня 2005 року по 06 листопада 2015 року, НПУ - з 07 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року.
Згідно довідки від 09 травня 2023 року б/н вислуга позивача станом на 31.08.2018 становить: час проходження служби у календарному обчисленні - 12 років 08 місяців 09 днів; час служби у пільговому обчисленні (без урахування вислуги років у календарному обчисленні) - 10 років 02 18 днів. Пільгова вислуга років на 31 серпня 2018 року становить 22 роки 10 місяців 27 днів.
Проте, при обрахунку вислуги років позивача не враховано вислугу років позивача за період навчання у цивільному вищому навчальному закладі до прийняття на службу в ОВС.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії встановлено постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393), яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII, а пільгове ж обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічні висновки містяться у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 812/1100/17.
Щодо підстав для зарахування до вислуги ОСОБА_1 до календарної вислуги років врахувавши період навчання у цивільному вищому навчальному закладі із розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби - 05.08.2018 року), до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Як зазначалося вище, згідно записів з трудової книжки позивача позивач з 08 серпня 2000 по 24 червня 2005 року навчався в національному університеті внутрішніх справ та здобув кваліфікацію спеціаліст-аналітик з комп'ютерних систем (диплом НОМЕР_6 )
Відповідно до записів у військовому квітку НОМЕР_1 від 14 серпня 2006 року, після закінчення навчання в Національному університеті внутрішніх справ позивач отримав військове звання молодший лейтенант - військове звання присвоєно наказом МО України №800 від 14.12.2005 (присягу прийняв 21 червня 2004 року), отримане позивачем звання є офіцерським званням.
Відповідно до записів послужного списку та трудової книжки, службу в органах внутрішніх справ позивач розпочав із 23.12.2005 року відповідно до наказу УМВС України в Донецькій області №402о/с від 23.12.2005.
Таким чином, позивач навчався у цивільному вищому навчальному закладі після закінчення якого йому присвоєне офіцерське звання, до вступу на службу до органів внутрішніх справ, що підпадає під дію частини 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2020 р. у справі 200/5111/19 визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису (зарахування вислуги років за ч.2 ст.17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.05.2019 р. у справі 823/1330/16.
Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для зарахування до стажу позивача періоду навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, оскільки під час закінчення цивільного закладу вищої освіти позивачу присвоєно офіцерське звання "молодший лейтенант" до вступу на службу в органах внутрішніх справ, та задоволення таких вимог у даній частині.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному п.4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, позовна вимога про зарахування до календарної вислуги років позивача часу навчання у цивільному закладі вищої освіти саме в кількості 2 роки 5 місяців 8 днів до задоволення не підлягає, оскільки такий обрахунок належить до виключної компетенції відповідача.
Крім того, у спірних правовідносинах позивач просить не лише зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до наказу №368 від 30.08.2018 та №16/о/с від 14.01.2022, додатково зарахувавши до календарної вислуги років час навчання у цивільному закладі вищої освіти, а й визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст.55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, зазначені вимоги є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки зарахування до календарної вислуги років час навчання у цивільному закладі вищої освіти з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем ще не проведено.
Тобто, питання про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та похідних вимог у цьому питанні не є спірними, оскільки відповідач ще не здійснив зарахування до календарної вислуги років часу навчання у цивільному закладі вищої освіти, на основі якого здійснюються розрахунок вислугу років для призначення пенсії позивачу, а тому дані позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти Україн» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Щодо вимоги позивача, про зобов'язання відповідача подати у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, суд виходить з того, що суду не надано жодних доказів, які б свідчили про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі. За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача такого заходу судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Підстави для розподілу судових витрат в частині задоволених позовних вимог у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (адреса 85302, Донецька обл., місто Покровськ , вулиця Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій та відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині не зарахування ОСОБА_1 в наказі №368 о/с від 30.08.2018 Головного управління Національної поліції України в Донецькій області та наказі №16 о/с від 14.01.2022 Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про внесення змін до наказу 368, до календарної вислуги років із врахуванням періоду навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни в наказ від 30.08.2018 №368 о/с "По особовому складу" та в наказ від 14.01.2022 №16 о/с "По особовому складу", додатково зарахувавши до календарної вислуги років ОСОБА_1 , яка дає право на призначення пенсії, час його навчання у вищому навчальному закладі з 08.08.2000 по 24.06.2005 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено та підписано 13.01.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.С. Зеленов