Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 січня 2025 року Справа№200/7355/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 належної їй пенсії за період з 01.04.2017 по 01.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 належну їй пенсію за період з 01.04.2017 по 01.02.2024 в розмірі 311 172,49 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа.
За повідомленням відповідача 25.03.2017 року, виплата пенсії позивачу була призупинена 01.04.2017 року оскільки згідно з отриманими списками від Держприкордонслужби, гр. ОСОБА_1 25 травня 2016 року виїхала за кордон.
В лютому 2024 року проведено поновлення виплати пенсії з 04.02.2024 року згідно заяви від 04.01.2024 року, як внутрішньо переміщеній особі з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, пенсія за період з 01.04.2017 року по 04.02.2024 року позивачу не виплачена. З розрахунку недоотриманої пенсії позивачем, який проведено відповідачем вбачається, що вона розрахована, проте не виплачена лише за період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року. За період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року відповідач заборгованість з виплати пенсії позивачу не обліковує.
Отримавши вказану інформацію позивач 28.08.2024 року звернулась до відповідача з заявою, в якій просила провести розрахунок заборгованості по пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та надати його та нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2024 року.
Листом від 20.09.2024 року №37071-36686/С-02/8-2600/24 відповідач повідомив, що виплата пенсія позивачу припинена з її вини, а тому заборгованість може бути нарахована в порядку, встановленому частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням з заявою про поновлення виплати пенсії. Також зазначив, що надати інформацію на заяву позивача про суму і період, за який обраховано заборгованість з пенсії не має права в зв'язку з конфіденційністю вказаної інформації. Про підстави невиплати заборгованості з пенсії позивачу відповідач не повідомив.
Позивач вважає протиправною бездіяльність з невиплати пенсії позивачу за період з 01.04.2017 року по 01.02.2024 року, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, зазначив, що до Головного управління надійшло повідомлення, яке зареєстроване 09.05.2024 року №21209/С2600-24, про повернення грошей в сумі 227217,94 гривень, які нарахував Пенсійний фонд України від 19.02.2024 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.05.2024 року №22442-21209/С-02/8-2600/24 надано пояснення, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні (Дарницький район) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами) передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться за місцем перебування таких осіб на відповідному обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами).
Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи, згідно заяви від 04.01.2024 року та на підставі отриманої інформації з Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про перебування на обліку, позивачу поновлено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі. Після опрацювання заяви про поновлення пенсії, виплату було здійснено у лютому 2024 року за поточний місяць.
Також зазначено, що ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані кошти в сумі 227247,94 грн. за минулий період обліковані в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 року затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Постанова №1165).
Згідно з вимогами Постанови №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 25 жовтня 2024 року залишив його без руху, надавши позивачу строк в 10 днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, а саме шляхом подання до суду документу, який би підтверджував надання правової допомоги позивачу, а саме договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Мастюгіним Євгенієм Дмитровичем; заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_1 встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали суду від 25 жовтня 2024 року, а саме для надання суду документу, який би підтверджував надання правової допомоги позивачу, а саме договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Мастюгіним Євгенієм Дмитровичем.
31 жовтня 2024 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до наказу Голови Донецького окружного адміністративного суду №186/В-г від 12.12.2024 року головуючий суддя Христофоров А.Б. перебував у щорічній основній відпустці з 30.12.2024 року по 13.01.2025 року включно.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 02.01.2024 року №3002-7001946235 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу про призначення пенсії від 10.09.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район), як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком. Розмір пенсії з надбавками складає 1864,99 грн.
З 01.04.2017 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв'язку з отриманими списками від Держприкордонслужби, що гр. ОСОБА_1 25 травня 2016 року виїхала за кордон.
В лютому 2024 року проведено поновлення виплати пенсії з 04.02.2024 року згідно заяви від 04.01.2024 року, як внутрішньо переміщеній особі з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, пенсія за період з 01.04.2017 року по 04.02.2024 року позивачу не виплачена. З розрахунку недоотриманої пенсії позивачем, який проведено відповідачем вбачається, що вона нарахована, проте не виплачена за період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року у сумі 227 217,94 гривень.
28.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою в якій просила провести розрахунок заборгованості по пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та надати його та нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2024 року.
Листом від 20.09.2024 року №37071-36686/С-02/8-2600/24 відповідач повідомив, що виплата пенсія позивачу припинена з її вини, а тому заборгованість може бути нарахована в порядку, встановленому частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням з заявою про поновлення виплати пенсії. Також зазначив, що надати інформацію на заяву позивача про суму і період, за який обраховано заборгованість з пенсії не має права в зв'язку з конфіденційністю вказаної інформації. Про підстави невиплати заборгованості з пенсії позивачу відповідач не повідомив.
12.10.2024 року представником позивача направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві адвокатський запит, в якому просив: повідомити дати проведення перерахунків пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) із зазначенням розмірів пенсії, встановлених за наслідком таких перерахунків у період з 01.04.2017 по 01.01.2021; повідомити день та підставу проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в межах якого розмір пенсії було змінено з 1864,99 грн. до 4 463,98 грн. (в разі якщо така зміна відбулась внаслідок кількох перерахунків - вказати дату та підставу кожного з них); повідомити про причини неповідомлення про проведені перерахунки, в межах яких розмір пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) змінився 1864,99 грн. до 4 463,98 грн. у період з 01.04.2017 по 01.01.2021; зазначити помісячні розміри пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у період з 01.04.2017 по 01.01.2021.
Листом від 16.10.2024 року №2600-0202-8/200984 відповідач повідомив представника позивача про те, що розміри пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 зазначити неможливо оскільки поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 проведено з урахуванням статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, тобто в цей період нарахування пенсії ОСОБА_1 не проводилося. При поновлені пенсії ОСОБА_1 враховані діючі норми законодавства, а саме: пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, які набули чинності починаючи з 1 жовтня 2017 року; постанова Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 з 01.03.2019; постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 №251 з 01.05.2020; Закон України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Закон України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Закон України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 проведено з урахуванням статті 46 Закону №1058, тобто в період з 01.04.2017 по 31.12.2020 нарахування пенсії ОСОБА_1 не проводилося.
Отже, судом встановлено, що позивачу припинено нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, однак у період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року пенсія нарахована у сумі 227 217,94 грн., але не виплачена.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу вимог статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Факт внутрішнього переміщення позивача підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_2 припинено нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, однак у період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року пенсія нарахована у сумі 227 217,94 грн., але не виплачена.
Посилання відповідача в обґрунтування, щодо не поновлення нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі постанова № 365) у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.
Доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для не поновлення позивачеві нарахування та виплати пенсії відповідачем не надано.
Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17) та інші.
Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.
У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Отже, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбаченою діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету.
Понад то, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування законодавчих підстав для не нарахування та невиплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Посилання відповідача у відзиві на постанову КМУ №637 від 05.11.2014, як на правомірність своїх дій щодо неможливості сплатити заборгованість за минулий період, суд вважає незмістовним з огляду на наступне.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України не є законом, а тому цей підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи те, що позивач є громадянкою України, а держава гарантує своїм громадянам право на одержання пенсії; єдиним законом, який регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, як вже зазначалось раніше є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в який не вносились жодні зміни щодо особливості виплати пенсії особам, що перемістились з непідконтрольної Україні території, у зв'язку з цим суд при вирішенні справи по суті керується саме нормами вказаному Закону № 1058-IV.
Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаним Законом Кабінету Міністрів Верховною Радою України не надано.
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов'язаних зі зверненням до адміністративного суду пенсіонерів, що проживають на території проведення антитерористичної операції, яким територіальними органами Пенсійного фонду України припинено нарахування і виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18 (зразкова справа про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі (№№ рішень в ЄДРСР 73869341, 76945461 відповідно), постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 688/1196/17 (№ рішення в ЄДРСР 75047424) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 638/2208/17 (№ рішення в ЄДРСР 76906153).
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо не нарахування та невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та не виплати пенсії у період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року у сумі 227 217,94 грн., тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та не виплати за період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року у сумі 227 217,94 грн., а також зобов'язати відповідача нарахувати позивачу пенсію та сплатити заборгованість за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та стягнути нараховану але не виплачену пенсію за період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року у сумі 227 217,94 грн.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 968,96 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та не виплати пенсії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) нарахувати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію та сплатити заборгованість за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) нараховану але не виплачену пенсію за період з 01.01.2021 року по 01.02.2024 року у сумі 227 217 (двісті двадцять сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 94 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 січня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров