Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 січня 2025 року Справа№200/7848/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 18.04.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману частину грошового забезпечення за період з 18.04.2022 по 19.05.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року в розмірі 166 232,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач з 18.04.2022 року по 07.09.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На адресу відповідача було направлено адвокатський запит № 10/2024-04 від 03.10.2024 року з вимогою повідомити чи проводився у період з дати зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 по дату його виключення зі списків військової частини розрахунок грошового забезпечення позивача із використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року. Відповідач разом з листом №11969/1 від 22.10.2024 року надав витяг з роздавальних відомостей про виплату грошового забезпечення та інших видів виплат позивача. Позивач вважає, що з даного витягу з роздавальних відомостей про виплату грошового забезпечення та інших видів виплат позивача вбачається, що відповідач не проводив своєчасно нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що позивач проходив військову службу з 18.04.2022 року по 07.09.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 . Також зазначено, що Постановою № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Вважав, що діяв правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідно до наказу Голови Донецького окружного адміністративного суду №186/В-г від 12.12.2024 року головуючий суддя Христофоров А.Б. перебував у щорічній основній відпустці з 30.12.2024 року по 13.01.2025 року включно.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 18.04.2022 року по 07.09.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2 від 18.04.2022 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення. Вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Встановити оклади за посадами, грошову премію 100% максимального розміру від посадових окладів та щомісячно виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Зарахувати на котлове забезпечення (триразового харчування за каталогом) зі сніданку 18 квітня 2022 року.
6. капітан ОСОБА_1 , наказом КСВ ЗСУ від 11.04.2022 року №298, - старший помічник начальника відділення персоналу - 4650 грн.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2024 року №260 капітана ОСОБА_1 , офіцера резерву 47 запасної роти, призначеного наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.08.2024 року №934 на посаду офіцера групи психологічного супроводу та відновлення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду, яку обіймав здав і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
З 07 вересня 2024 року виключити зі списків особового складу частини. Зняти з котлового забезпечення зі сніданку 07.09.2024 року, з інших видів забезпечення - з 07.09.2024 року.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 та рішення Міністра оборони України від 10 березня 2022 року №248/1227 виплатити:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період часу з 01 по 07 вересня 2024 року у розмірі 480% від посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період часу з 01 по 07 вересня 2024 року.
Виплатити додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та телеграми Міністерства оборони України №912/3/29 від 23 червня 2022 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць з розрахунку пропорційно прослуженому часу з 01 по 07 вересня 2024 року.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, згідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 - не виплачена.
Грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік, згідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 - виплачена.
Підйомна допомога згідно наказу Міністерства Оборони України від 05 лютого 2018 року №45 - виплачена.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана в кількості 10 діб.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась.
Видати продовольчий, грошовий, речовий та атестат служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики, служби засобів ураження озброєння логістики.
Постійним або службовим житлом від Міністерства оборони України не забезпечувався.
Вислуга років складає: календарна - 08 років 01 місяць 17 днів, пільгова - 05 років 08 місяців 00 днів, загальна - 13 років 09 місяців 17 днів.
03.10.2024 року представником позивача направлено до командира військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому просив зокрема повідомити чи проводився у періоди з дати зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 по дату його виключення зі списків військової частини розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 із використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, на підставі Постанови КМУ №704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 року.
Листом від 22.10.2024 року за вих.№11969/1 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено представника позивача зокрема про те, що розрахунок грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 здійснювався в порядку, визначеному положенням постанови КМУ від 30.08.2017 року №704.
Відповідач нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у спірний період з 18.04.2022 року по 19.05.2023 року, виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 1 762,00 грн., встановленого на 1 січня 2018 року, не спростовував.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2022 році 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2023 році 2684,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за період з період з 18.04.2022 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Водночас, зазначення судом вище грошового забезпечення включає у себе всі види грошового забезпечення, що були нараховані й виплачені позивачу за спірний період та розмір яких розраховується із використанням прожиткового мінімуму, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Щодо способу захисту.
Позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 18.04.2022 року по 19.05.2023 року у розмірі 166 232,48 грн.
Суд з даного приводу зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, серед іншого викладено висновки щодо розмежування способів захисту "зобов'язання нарахувати та виплатити" і "стягнення коштів".
Так, суд касаційної інстанції констатував, що коли спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що предметом спору є саме бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на відповідний календарний рік, тобто конкретна сума грошового забезпечення, що належить донарахувати (заборгованості) ще невизначена й ненарахована, а тому суд вважає, що належним способом захисту буде зобов'язання нарахувати й виплатити позивачу недоотриману частину грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на відповідний календарний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.
Враховуючи викладене, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що викладені судом вище.
Щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає, що розподіл цих витрат може бути вирішеним після подання відповідної заяви разом із доказами понесення таких витрат.
Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 18.04.2022 року по 19.05.2023 року розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 18.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 січня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров