Справа № 127/30425/23
Провадження №11-кп/801/245/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2024 року в об'єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020010001193 від 08.08.2023 та за № 12023020020000710 від 05.08.2023,
якою задоволено клопотання прокурора, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23.02.2025 включно, із визначеною сумою застави ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024, відносно ОСОБА_7 який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_9 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, без визначення суми застави, оскільки, на думку прокурора, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, останній раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став, а повторно обвинувачується у вчинені тяжкого злочину.
Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 є внутрішньо переміщеною особою, а тому просив суд при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання. під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити розмір застави визначений ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024.
Обвинувачений ОСОБА_7 участі у розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не приймав, оскільки в порядку ст. 330 КПК України ухвалою суду був видалений із зали судового засідання на весь час судового розгляду за систематичне порушення порядку в залі судового засідання, нецензурну лайку, ображання учасників судового провадження, пошкодження майна, не реагування на зауваження головуючого судді.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2024 року клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено частково.
Продовжено ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23.02.2025 включно із визначеною сумою застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 грн., відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024.
У разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки визначені ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024.
У своїх висновках суд першої інстанції вказав, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, у травні 2023 року звільнився із місць позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, обвинувачується у вчинені тяжких корисливих злочинів, що свідчить про те, що у разі звільнення з під варти, обвинувачений ОСОБА_7 може продовжувати вчиняти злочини. Обвинувачений зареєстрований та до затримання проживав за адресою: Запорізька область м. Енергодар та вказана територія України на даний час перебуває під окупацією російської федерації, на території м. Вінниці ОСОБА_7 тимчасово проживав у друзів, отже не має постійного місця проживання, а тому він може переховуватись від суду. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, дітей не має.
Також судом враховано, що у провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також у провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_10 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.
Поряд з тим, суд врахував, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно визначено заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 грн. У випадку внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тому за доцільне одночасно з продовженням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вважав визначити суму застави, встановлену ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024 та у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки визначені ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024.
Також на думку суду будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2024 року, відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а відносно ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ризики вказані стороною обвинувачення належним чином не підтвердженні і не доведенні в судовому засіданні, ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи впливати на потерпілих та свідків, які вже допитані в ході судового розгляду справи, скоювати нові злочини останній не збирається.
На думку сторони захисту судом належним чином не враховано, що обвинувачений є громадянином України, не перебуває на обліку в наркологічному диспансері чи на психіатричному обліку, має постійне місце проживання разом з батьками в м. Енергодар Запорізької області, де він зареєстрований, до затримання працював за цивільно-правовими угодами. Також судом не враховано важкий матеріальний стан ОСОБА_7 , який вимушений був покинути своє місце проживання через захоплення міста російськими загарбниками, є внутрішньо-переміщеною особою.
Звернув увагу суду на те, що судом не було виконано обов'язок розгляду можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. А також належним чином не було враховано обставини справи та соціальний статус ОСОБА_7 , його матеріальний стан. На думку сторони захисту, у суду були всі підстави обрати для обвинуваченого розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі нижньої межі для тяжких злочинів (60 560 грн.)
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та сам обвинувачений ОСОБА_7 апеляційну скаргу захисника підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на наявність у вказаному кримінальному провадженні ризиків, передбачених нормами КПК України, у зв'язку з чим просила апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.
Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи захисника, обвинуваченого та прокурора, дослідивши виділені матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
З виділених матеріалів судового провадження за №127/30425/23 вбачається, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
У відповідності до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, суд, вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника щодо скасування останньому продовженого судом першої інстанції вказаного запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, так як при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який є умисним тяжким злочином, схильність його до вчинення злочинів, оскільки раніше шість разів притягувався до кримінальної відповідальності за майнові злочини, та за які відбував реальну міру покарання, лише у травні 2023 року звільнився із місць позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, наявність певних соціальних зв'язків, зокрема зареєстроване місце проживання в Запорізькій області м. Енергодар та вказана територія України на даний час перебуває під окупацією російської федерації,батьків, які залишилися на окупованій території, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Продовження щодо ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Судом щодо висловленої в судовому засіданні позиції захисника та обвинуваченого наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м'якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, відсутність істотних змін ризиків, обставин провадження та даних про особу обвинуваченого.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Таким чином колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з урахуванням характеру протиправних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також даними про особу обвинуваченого, схильність до вчинення злочинів, відсутність готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, відсутність постійного місця проживання на території м. Вінниці, постійного місця роботи, належних соціально-стримуючих зв'язків, на переконання апеляційного суду вказують на обґрунтованість продовження застосованого до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А також дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б також свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Щодо доводів захисника про зменшення розміру обвинуваченому застави звертає увагу на те, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст.182 КПК України).
Отже з однієї сторони, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , залишаючи останньому заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який було визначено ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2024 року, в повній мірі врахував вказані норми закону, навів у своїй ухвалі підстави, з яких дійшов висновку, що саме такий розмір здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, співставив його з доведеними у справі ризиками, даними про особу останнього, його матеріальним станом та тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.
В доводах своєї апеляційної скарги захисник послався на те, що ні в нього, ні в його батьків, які перебувають на окупованій території України відсутня можливість сплатити визначений судом розмір застави.
Так, статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Своїми діями обвинувачений показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване йому кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, чим вкотре проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.
Тому з огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, дані про особу останнього, відсутність на утриманні непрацездатних осіб або дітей, майновий та соціальний стан, тому колегія суддів вважає, що застава саме у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на даний час є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, а також не порушує права обвинуваченого. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 182 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що під час судового розгляду стороною захисту не надавались для приєднання до матеріалів судового провадження, за виключенням доданих інші належні докази (документи), які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції, а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави захисника, з яких він просить скасувати оскаржувану ухвалу не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відтак ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4