16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/27/25
Провадження № 3/730/23/2025
"14" січня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , непрацюючої, за ч.1 ст.184 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 31 грудня 2024 року близько 18-30 год за адресою АДРЕСА_1 , ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідного виховання своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в помешканні свого будинку вживала спиртні напої, чим порушила вимоги ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи засобом мобільного зв'язку, що підтверджується телефонограмою (за номером мобільного телефону, вказаним у адмінпротоколі), але в судове засідання не з'явилась, про причини неприбуття не повідомила, заяви про відкладення слухання справи не подала. Тому, з огляду на зазначені обставини, суд вважає за можливе провести розгляд даної адміністративної справи в межах наявних доказів у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, участь якої відповідно до ст.268 КУпАП не є обов'язковою, що не є порушенням прав цієї особи, передбачених ст.268 КУпАП, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно із приписами ст.7, 9, 245, 252, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення питання, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За приписами ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними, достатніми та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
За змістом положень ч.1 ст.184 КУпАП, яка вміняється у вину ОСОБА_1 , відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних норм законодавства, які регламентують забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, приписами ст.150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: 1/ батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2/ батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3/ батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4/ батьки зобов'язані поважати дитину; 5/ передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; 6/ забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7/ забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Однак, наведені в протоколі адміністративне правопорушення такі обставини адміністративного правопорушення, як « ОСОБА_1 31 грудня 2024 року близько 18-30 год за адресою у АДРЕСА_1 , ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідного виховання своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в помешканні свого будинку вживала спиртні напої», не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містять ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують його зовнішню сторону. Зокрема, не зазначено, як саме перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вплинуло на її ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дітей та які необхідні умови життя не були забезпечені її дітям.
Натомість, протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, а згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, тобто, в даному випадку на поліцейських.
Водночас, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведений висновок узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Малофєєва проти Росії», рішення від 30.05.2013р.; «Карелін проти Росії», рішення від 20.09.2016р.).
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, виходячи з принципів верховенства права та презумпції невинуватості, визначених ст.8, 62 Конституції України, суд вважає, що сформульована в протоколі про адміністративне правопорушення фабула обвинувачення не свідчить поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_1 31 грудня 2024 року близько 18-30 год ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Оскільки за наслідками розгляду справи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір стягненню з його не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 9, 40-1, 184, 245, 247, 251, 252, 268, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець