Справа № 473/4779/24
Номер провадження1-кп/473/42/2025
іменем України
"14" січня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області кримінальне провадження №12024152190000701 від 04.07.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинівка Єланецького району Миколаївської області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника-оператора механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
потерпілий - ОСОБА_5 ,
Суд визнав доведеним те, що 25.05.2022 на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності військових частин Збройних Сил України та інших формувань, громадянина України ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації та направлено для його проходження до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.05.2022 №293, солдат ОСОБА_3 призначений на посаду стрілка військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та визначений таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 25.05.2022, тобто з моменту початку проходження військової служби ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_2 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
З огляду на викладене, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 мав статус військовослужбовця по мобілізації.04.07.2024, приблизно о 17:00 годині, більш точний час не встановлено, ОСОБА_3 спільно із своїм сином ОСОБА_6 знаходились на території домоволодіння, котре розташоване по АДРЕСА_3 .
Під час перебування на подвір'ї домоволодіння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_3 , тримаючи в руках фрагмент металевої труби, котрий використовував в якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення, стоячи навпроти ОСОБА_6 , навмисно кинув даний фрагмент металевої труби в останнього та попав йому в голову, внаслідок чого спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася забійно- рубленою поперечною раною лобної (волосистої) частини голови, крайовим переломом кістки справа без порушення цілісності поперечнику кістки та внутрішньої замикальної пластинки, та виразилася у формі струсу головного мозку, та які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Нанесені ОСОБА_3 тілесні ушкодження ОСОБА_6 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з тими наслідками, що настали.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_7 , тобто, вони мають взаємні права та обов'язки по відношенню один до одного, в зв'язку з чим на них розповсюджуються вимоги Закону України №2229-УІІІ від 07.12.2017 «Про запобігання та протидії домашньому насильству».
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Відмовився давати пояснення, відповідно до ст.63 Конституції. Щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_6 відмовився давати пояснення, відповідно до п.6 ч.1 ст.56 КПК України.
Суд досліджував докази, виходячи із клопотання прокурора, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, де зазначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дослідив лише письмові докази та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:
- заявою потерпілого ОСОБА_6 про спричинення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень за допомогою металевого предмету, зовні схожого на частину стільця, у виді перелому кісток черепу;
- протоколом огляду місця події від 04.07.2024, складеним слідчим з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Проведено огляд місцевості, а саме території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , вилучено: металеву ніжку; предмет, зовні схожий на саморобний стілець, зі слідами механічного впливу (відсутня одна із металевих труб-ніжок), які вилучено до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області;
- речовими доказами;
- висновком експерта №219 від 27.08.2024, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є проступком проти здоров'я особи; обвинувачений характеризується за місцем проживання посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога, у психіатра на обліку не перебуває, є військослужбовцем, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, начальником відділу превенції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області характеризується посередньо; згідно відповіді на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.07.2024, ОСОБА_3 був призваний до лав ЗСУ по мобілізації та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ; відповідно до витягу з наказу №26 від 11.02.2023, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідник - оператора 2-го відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-121100А, який 11.02.2023 прибув з військової частини НОМЕР_2 ; відповідно до наказу №60 від 14.03.2023, ОСОБА_3 - заступника командира бойової машини навідника - оператора 2-го відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи на посаду здав та вибув до нового місця служби; з відповіді командира військової частини НОМЕР_1 на запит слідчого вбачається, що 11.02.2023 ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 , 14.03.2023 переведений для подальшого проходження військової служби до 41 омбр, інформація, що солдат ОСОБА_3 не прибув до нового місця військової служби не надходила на адресу військової частини НОМЕР_1 , за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 службове розслідування не призначалося; раніше не судимий.
В судових дебатах прокурор просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Потерпілий та обвинувачений не заперечувати проти призначення такого виду та міри покарання.
Таким чином, призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ч.ч. 1, 2 ст.65 КК України, де зазначено, що
1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи вищевикладене, беручи до уваги зміст ст.50 КК України, яка наголошує на тому, що: 1) покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; 2) покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, з урахуванням вимог ст.53 КК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.125 КК України.
Саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370-374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Скасувати арешт з майна, застосований відповідно до ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.07.2024, а саме з:
1) металевої ніжки, виготовленої з металевої трубки округлої форми із фрагментом ДСП на одному кінці, котра упакована до сейф-пакету №ЕХР0414328; 2) саморобного стільця, виготовленого із ДСП та металу, в якому відсутня одна із чотирьох ніжок із фрагментом ДСП, котрий упаковано до сейф-пакету №WAR1652775, - що зберігаються у камері збереження речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 24, та передати обвинуваченому ОСОБА_3 як власнику.
Речові докази: змив зі сліду речовину бурого кольору (РБК) у конверті №NPU-3134012, що зберігаються у камері збереження речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 24, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8