Справа № 467/1886/24
Провадження № 1-в/467/12/25
14.01.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області подання начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм. Миколаєві,громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , засудженого:
вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням положень ст. 71 КК України, до покарання у виді 4 років3 місяців позбавлення волі;
вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
Начальник ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» звернувся до суду з поданням про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року відносно ОСОБА_4 .
Подання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_4 з 03.06.2024 року відбуває покарання у виді 8 років позбавлення волі, призначене вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, раніше був засуджений вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В мотивувальній частині вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року встановлено, що ОСОБА_4 05.03.2016 року вчинив крадіжку майна, вартістю 247,38 грн., та 05.03.2016 року вчинив закінчений замах на крадіжку майна, вартістю 247,38 грн., що в обох випадках не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на наведене, п. 13 ст. 537 КПК України, ч. 2, 3 ст. 74 КК України, начальник ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» просить привести зазначений вирок у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В судовому засіданні прокурор проти задоволення подання не заперечував просив його задовольнити.
Засуджений та представник установи виконання покарання в судове засідання не з'явились, від засудженого надійшла заява, у якій він просив розглядати подання за його відсутності.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
З досліджених матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 , засуджений:
вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі положень ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі;
вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати,
якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП,
якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян для цілей кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2016 року був встановлений у розмірі 1378,00 грн.
Згідно мотивувальної частини вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року, кримінальне правопорушення, правова кваліфікація якого відповідно до вироку за ч. 1 ст. 185 КК України, вчинене ОСОБА_4 05.03.2016 року о 08:47 год., вартість викраденого майна становила 247,38 грн.,кримінальне правопорушення, правова кваліфікація якого відповідно до вироку за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, вчинене ОСОБА_4 05.03.2016 року об 11:20 год., вартість викраденого майна становила 247,38 грн., що в обох випадках є меншим за два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на 01.01.2016 року.
Таким чином, станом на день розгляду подання вчинені ОСОБА_4 05.03.2016 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
Враховуючи часткову декриміналізацію діянь, вчинених засудженим, введену новим Законом, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Керуючись ст. 5, 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» задовольнити.
ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити від покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, призначеного йому вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 вважати засудженим вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_4 вважати засудженим вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.08.2020 року, вважати, що остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Суддя ОСОБА_1