Справа № 459/118/25
Провадження № 2/459/23/2025
про залишення позовної заяви без руху
14 січня 2025 року суддя Червоноградського міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю
Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати спільною сумісною власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .
При зверненні до суду з даним позовом позивачка просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі у зв'язку з тим, що вона самостійно виховує неповнолітню доньку та перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Розглянувши таке клопотання, суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі №338/158/19 (провадження №61-11548св20) зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Таким чином, основною умовою для розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є тяжкий майновий стан особи, що звертається до суду, який вона повинна довести поданими письмовими доказами.
Оглянувши матеріали позовної заяви суддя встановив, що будь-яких доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивачки, що могли б слугувати підставою для звільнення її від сплати судового збору не надано.
Так, із відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , наданих Пенсійним фондом України за 2005-2024 роки встановлено, що за 2024 вона отримала дохід в сумі 150272,75 гривень
Відтак, правові підстави для застосування судом приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні та у задоволенні клопотання про відстрочку сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі слід відмовити.
Суд роз'яснює позивачці, що відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє права повторно його подати, дотримуючись всіх перелічених вище вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. ст.175- 177 ЦПК України, оскільки ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Предметом позову у даній позовній заяві є визнання права власності на майно, що є вимогою майнового характеру, у зв'язку з чим, ціною такого позову є вартість майна, щодо якого заявлено вимогу про визнання права власності. Подаючи позов про визнання права власності ставку судового збору необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із вартості майна, відносно якого й пред'являється позов.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 за №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» встановлено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Вартість майна визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
На підтвердження вартості майна позивачкою до матеріалів позовної заяви долучено копію договору купівлі-продажу від 02.09.2015, де вартість квартири зазначена 227 296 грн. Така вартість квартири була станом на день укладення договору купівлі - продажу, а саме 02.09.2015.
Проте, доказів про дійсну вартість майна станом на день звернення із даним позовом до суду до матеріалі позовної заяви не долучено, що унеможливлює визначення розміру судового збору, який має бути сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху.
Даний недолік підлягає усуненню шляхом надання суду доказів дійсної вартості спірної квартири на момент звернення до суду з даним позовом та доказів сплати судового збору відповідно до визначеної вартості майна.
Керуючись ст. ст.175-178,185 ЦПК України, суддя
Відмовити позивачці у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М. В. Мельникович