Іменем України
06 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/957/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 40121452), вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (код ЄДРПОУ 03358104), вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021
про стягнення 80 457 659,59 грн
за участю представників сторін: від позивача: Верхацький І.В., адвокат; від відповідача: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", у якій позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 80 457 659,59 грн з яких:
- 60 261 158,97 грн - сума основного богу;
- 10 477 192,97 грн - пеня;
- 6 026 115,90 грн - штраф;
- 2 584 535,39 грн - інфляційні втрати;
- 1 108 656,36 грн - 3 % річних.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення судові витрати, зокрема, 847 840,00 грн сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року з додатковими угодами №1, №2, №3, №4, №5 в частині своєчасного проведення розрахунків.
Ухвалою суду від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2024 року, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками до доставку електронного листа до Електронних кабінетів сторін.
30.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує та зазначає про те, що у АТ «Чернігівгаз» відсутня можливість здійснювати погашення заборгованості за Договором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України не з вини АТ «Чернігівгаз». Так, відповідач зазначає про те, що 02-03.09.2024 року відкриті виконавчі провадження № 75943285 та № 75943857, в межах виконання яких приватним виконавцем накладено арешти майно та кошти боржника, у зв'язку з чим на даний час АТ «Чернігівгаз» вживає всі можливі заходи, спрямовані на зупинення виконавчих проваджень та зняття арешту з рахунків. Заперечуючи проти позову, відповідач також вказує про зупинення останньому на підставі постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29.11.2023 № 2227 дії ліцензії з розподілу природного газу, що призвело до різкого зменшення надходжень на рахунки АТ «Чернігівгаз» та значних фінансових витрат. Крім того, з посиланням на форс-мажорні обставини, засвідчені листом ТПП України від 28.02.2022, відповідач просить звільнити його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням відзиву на позов.
30.10.2024 відповідачем подано до суду клопотання від 29.10.2024 про зменшення неустойки (пені та штрафу), де відповідач з посиланням на статті 549, 551 ЦК України, 219, 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір заявленої позивачем пені у розмірі 10 477 192,97 та штрафу у розмірі 6 026 115,90 грн на 99 %.
Судом долучено вказане клопотання до матеріалів справи.
05.11.2024 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що відповідач не навів обґрунтованих підстав, які могли б спростувати аргументи, викладені у позовній заяві.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
11.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучені судом до матеріалів справи.
12.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 04.12.2024 на 10:00 год.
28.11.2024 відповідачем подано клопотання про долучення в електронному вигляді доданих до заяви про зменшення штрафних санкцій фотоматеріалів.
Суд клопотання задовольни, фотоматеріали долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 23.12.2024.
У судовому засіданні 23.12.2024 судом оголошено перерву до 06.01.2025.
06.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Товариством з обмежено відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» (далі - Відповідач, Споживач) 21 червня 2022 року було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ із подальшим укладенням додаткових угод №1 від 01.09.2022р, №2 від 17.11.2022р, №3 від 28.12.2022р, №4 від 01.05.2023р, №5 від 16.05.2023р (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. Цей договір (тут і надалі включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням.
п. 1.3. Продавець, за умови дотримання положень цього Договору та вимог Положення Покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим Договором.
Згідно п. 2.1. Договору, з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, Продавець реалізує природний газ Покупцю у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, за цінами та на умовах визначених цим Договором та Положенням.
Втрати, зумовлені воєнними діями та понесені у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, розраховуються на підставі методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої Міненерго на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 67, ст. 1413) (далі також - Методика).
Підпунктом 2.1.1. Договору визначено, що реалізація природного газу в період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, здійснюється за умови, якщо:
- Покупець приєднався до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", за типовою формою, розробленою та затвердженою TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
- Покупець станом на дату підписання цього Договору має підписаний, чинний та діючий договір про договірне списання з поточних рахунків такого Покупця строком дії до повного виконання ним зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року. Положення цього підпункту не застосовується у разі відсутності станом на дату підписання цього Договору заборгованості Покупця перед TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ним у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року;
- Покупцем до 30 червня 2022 року надано одне з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу:
1. Банківську гарантію на суму грошових зобов'язань, які для цих цілей розраховуються виходячи із середньомісячного обсягу втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу оператора газорозподільної системи протягом 2021 року за ціною 7 420,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів газу. Банківська гарантія має бути видана банком-резидентом України, який відповідає вимогам, встановленим за посиланням https://www.naftogaz.com/bank-garantee та оформлена за примірною формою, встановленою додатком № 2 до цього Договору, або
2. До 30.06.2022 здійснено повну оплату вартості Обсягу І (фіксований) за червень 2022 р., а також щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі природного газу, здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості Обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов цього Договору; або
3. Підписує договір про договірне списання з власних поточних банківських рахунків строком дії до повного виконання зобов'язань такого Покупця за цим Договором та договором, що передбачений до укладання п. 1.2. цього Договору.
Покупець зобов'язується усіляко сприяти своєчасному підписанню своїм обслуговуючим банком Договору про договірне списания таким чином, щоб він був підписаний у термін, визначений цим Договором. Умови цього положення вважаються виконаними, з моменту фактичної можливості здійсненім договірного списання за відповідним належним чином укладеним та діючим договором про договірне списання.
Договором про договірне списання має бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка Покупця в такій черговості:
у першу чергу - списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);
у другу чергу - списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов'язкові відрахування, передбачені законодавством України, у зв'язку із оплатою праці;
у третю чергу - списуються грошові кошти для виконання грошових зобов'язань оператора газорозподільної системи перед TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за Договором в розмірі, що має дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл, затвердженому НКРЕКП.
Відсоток списання коштів може бути переглянутий у виключних випадках, зумовлених воєнними діями в областях, де Покупець провадить ліцензійну діяльність, за його заявою за погодженням із НКРЕКП.
Загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим Договором, складається із:
2.2.1. в редакції Додаткової угоди до договору № 3 від 28.12.2022, Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червень 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І на період з 1 червня 2022 по 31 травня 2023 складає: 48 148,740 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - Періоди передачі) (тис.куб.м.):
Червень 2022 року - 806,030
Липень 2022 року - 764,650
Серпень 2022 року 811,770
Вересень 2022 року - 1 314,530
Жовтень 2022 року - 4 795,000
Листопад 2022 року - 7 227,000
Грудень 2022 року - 8 608,000
Січень 2023 року - 7 709,080
Лютий 2023 року - 6 376,490
Березень 2023 року - 5 135,050
Квітень 2023 року - 3 160,030
Травень 2023 року 1 441,110
Відповідно до п. 2.2.1. в редакції Додаткової угоди № 5 до Договору від 16.05.2023 сторони дійшли взаємної згоди додатково до раніше погодженого обсягу І на період з червня 2022 - травня 2023, на підставі погодженого НКРЕКП обсягу погодити на період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року наступні обсяги постачання: 12 579,360 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - Періоди передачі) (тис.куб.м.):
Червень 2023 року - 985,340
Липень 2023 року - 963,640
Серпень 2023 року - 976,660
Вересень 2023 року - 1 532,270
Жовтень 2023 року - 3 151,350
Листопад 2023 року - 4 970,100
Розділ 3 договору визначає порядок та умови передачі, приймання та обліку газу
Так, відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених Договором.
Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого Сторонами у Договорі. (п. 3.2.)
Відповідно до п. 3.10 Договору, після закінчення Періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за Періодом передачі, якщо інше не передбачено Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу III та направляє на підпис Покупцю:
- на поштову адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),
- або надаються нарочно під підпис в отриманні,
- або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору.
Покупець повертає підписані Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II, Обсягу III протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання (підпункт 3.10.1.).
Відповідно до п. 3.11 Договору, сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору.
Розділ 4 Договору визначає ціну та порядок проведення розрахунків
Так, відповідно до п. 4.1. ціна природного газу, який передається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
- ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7 420,00 гривень із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.
- ціна природного газу для Обсягу II становить 0,01 гривні із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.
Згідно з п. 4.2. Договору договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми.
Пункт 4.3. Договору зазначає про те, що покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
4.3.1. Покупець щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, може здійснювати у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу.
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.
Крім того, відповідно до пунктів 6.1, 6.3, 6.4 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх Договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
За порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до пунктів 6.10 та 6.11. Договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років. Також Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Цей Договір укладений Сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання Покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього Договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між Сторонами до їх повного та належного здійснення.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року. (п. 10.1, 10.2. Договору).
Крім того, судом встановлено, що 09.12.2022 шляхом підписання заяви до договору про утворення балансуючої групи АТ Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» приєдналося до Договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 від 09.12.2022.
На виконання умов вище зазначеного Договору між АТ «Ощадбанк» (Сторона 1), АТ Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (Сторона 2) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Сторона 3) укладено Договір про договірне списання № 1, умовами якого визначено:
п. 4. При здійсненні договірного списання за цим Договором Сторона 3 є отримувачем коштів; договірне списання здійснюється Банком без будь-яких платіжних доручень/електронних розрахункових документів Клієнта, в тому числі Банк не подає, не отримає та не очікує від клієнта, Сторони 3 або інших осіб в якості передумов договірного списання будь-яких документів, крім прямо передбачених цим Договором (у т.ч. довідок, запитів, вимог), не контролює та не перевіряє виконання Клієнтом зобов'язань перед Стороною 3 за Договором купівлі-продажу, інші причини і обставини, пов'язані з договірним списанням коштів з рахунку Клієнта;
п. 5. З банківського дня, наступного за Датою підписання цього Договору, та до дня, який настане раніше: дня розірвання цього Договору або дня початку здійснення договірного списання згідно з п. 6 цього Договору, - кожного банківського дня не пізніше 10 год. 00 хв. Банк здійснює договірне списання грошових коштів за рахунок залишку коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на момент здійснення договірного списання, в сумі, що дорівнює 32,08% від суми залишку грошових коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на 09 год 00 хв. (сума списання за нормативом НКРЕКП), або в сумі залишку коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на момент здійснення договірного списання, якщо вона менша за суму списання за нормативом НКРЕКП.
На виконання умов Договору № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року, в період з червня 2022 року по листопад 2023 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 283 972 701,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2022 р. №9615, обсяг переданого газу: 491,67360 тис.м.куб., вартістю: 3 648 218,11 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 №9616, обсяг переданого газу: 1,57580 тис. м. куб., вартістю: 91 221,86 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2022 р. №10503, обсяг переданого газу: 764,65000 тис.куб.м, вартістю: 5 673 703,0 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2022 р. №10504, обсяг переданого газу: 0,09593 тис.куб.м, вартістю: 8 863,69 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2022 р. №11447, обсяг переданого газу: 349,94793 тис.м.куб., вартістю: 2 596 631,64 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2022 р. №11446, обсяг переданого газу: 0,08195 тис. м.куб., вартістю: 9 200,92 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2022 р. №12710, обсяг переданого газу: 0,08400 тис.м.куб., вартістю: 6 532,25 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2022 р. №12711, обсяг переданого газу: 299,56297 тис. м.куб., вартістю: 2 222 757,24 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2022 р. №14164, обсяг переданого газу: 1 932,36705 тис.м.куб., вартістю: 14 338 163,51грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2022 р. №14165, обсяг переданого газу: 0,09360 тис.м.куб., вартістю: 3 784,04 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022 р. №15747, обсяг переданого газу: 7 197,20701тис.м.куб., вартістю: 53 403 275,99 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022 р. №15748, обсяг переданого газу: 0,09060 тис.м.куб., вартістю: 4 080,05 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р. №17479, обсяг переданого газу: 6 600,45174 тис.м.куб., вартістю: 48 975 351,89грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р. №17480, обсяг переданого газу: 0,09362 тис.м.куб., вартістю: 5 478,54грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р. №1872, обсяг переданого газу: 0,09393 тис.м.куб., вартістю: 3 321,23 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р. №1873, обсяг переданого газу: 2 800,68108 тис.м.куб., вартістю: 20 781 053,60 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2023 р. №3636, обсяг переданого газу: 4 700,18575 тис.м.куб., вартістю: 34 875 378,25 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2023 р. №5370, обсяг переданого газу: 2 200,79642 тис.м.куб., вартістю: 16 329 909,43 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2023 р. №8172, обсяг переданого газу: 998,93327 тис.м.куб., вартістю: 7 412 084,86 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2023 р. №8173, обсяг переданого газу: 1,13652 тис.м.куб., вартістю: 0,01 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2023 р. №10836, обсяг переданого газу: 5,57499 тис.м.куб., вартістю: 0,06 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2023 р. №10837, обсяг переданого газу: 730,27019 тис.м.куб., вартістю: 5 418 604,81 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2023 р. №12611, обсяг переданого газу: 98,02931 тис.м.куб., вартістю: 727 377,48грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2023 р. №12612, обсяг переданого газу: 1,09692 тис.м.куб., вартістю: 0,01 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2023 р. №13897, обсяг переданого газу: 150,57149 тис.м.куб., вартістю: 1 117 240,45 грн
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2023 р. №15264, обсяг переданого газу: 316,63306 тис.м.куб., вартістю: 2 349 417,30 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2023 р. №16655, обсяг переданого газу: 499,98794 тис.м.куб., вартістю: 3 709 910,51 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023 р. №18237, обсяг переданого газу: 3 151,35000 тис.м.куб., вартістю: 23 383 016,99 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р. №20167, обсяг переданого газу: 4 970,10000 тис.м.куб., вартістю: 36 878 141,98 грн.
Акти підписані електронними підписами без заперечень та зауважень.
Отже, в період із червня 2022 року по листопад 2023 року Відповідач спожив природний газ на загальну суму 283 972 701,70 грн.
Разом з тим, оплату за переданий газ шляхом списання грошових коштів за Договором № 1 Відповідач здійснив лише частково на суму 223 711 542,73 грн.
Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ, який не заперечується відповідачем, складає 60 261 158,97 грн за поставлений природний газ у жовтні-листопаді 2023 року.
За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 10477192,97 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, 6026115,90 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року, 118656,36 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024
На виконання вимог Договору № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року Позивач направив Відповідачу вимогу від 16.08.2024 № 119/4.1.2-41074-2024 про сплату заборгованості за Договором в сумі 80 457 659,59 грн. Зазначена вимога була вручена Відповідачу 21.08.2024.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року в сумі 60261158,97 грн, пені в сумі 10477192,97 грн, штрафу в сумі 6026115,90 грн, інфляційних нарахувань в сумі 2584535,39 грн та 3% річних в сумі 118656,36 грн позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Отже, між сторонами цієї справи внаслідок укладення 18.06.202421.06.2022 Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ виникли господарсько-договірні зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Договору передано, а відповідачем прийнято газ на загальну суму 283 972 701,70 грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу.
Акти підписані сторонами без зауважень і заперечень.
Відповідач вартість отриманого газу оплатив частково в сумі 223 711 542,73 грн, що підтверджується наданим розрахунком позивача та не заперечується сторонами.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідачем повністю сплачено газ, отриманий в період з червня 2022 року по вересень 2023 року.
Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 60261158,97 грн за газ, отриманий у жовтні-листопаді 2023 року.
З урахуванням умов Договору (п. 4.3. Договору) строк оплати отриманого за актами становить:
за актом № 18237 від 31.10.2023 - до 30.11.2023,
за актом № 20167 від 30.11.2023 - до 31.12.2023.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати відповідачем заборгованості як в установлені Договором строки за отриманий у жовтні-листопаді 2023 року природній газ, так і станом на день розгляду справи.
Відтак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання і прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, тому вимоги позивача про стягнення 60 261 158,97 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 10477192,97 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, 6026115,90 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року, 118656,36 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, у тому числі:
1) за прострочення оплати отриманого у жовтні 2023 року природного газу:
4452755,51 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024;
467823,11 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024;
1166746,99 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року;
2338301,70 грн 10% штрафу;
2) за прострочення оплати отриманого у листопаді 2023 року природного газу:
6024437,46 грн пені за період з 02.01.2024 по 31.07.2024;
640833,25 грн 3% річних за період з 02.01.2024 по 31.07.2024;
1417788,40 грн інфляційних за період з лютого 2024 року по липень 2024 року;
3687814,20 грн 10% штрафу.
За приписами частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Статтею 343 Господарського кодексу України передбачено, що за прострочку платежу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про арифметично правильне їх нарахування з додержанням вимог законодавства та положень Договору.
Доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд відхиляє з огляду на таке.
Листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Суд зауважує, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що в т.ч. підтверджується вище зазначеним листом ТПП України. Однак, лист не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку з оплати поставленого товару саме за конкретним договором між сторонами, належне виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням між сторонами для підтвердження підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас, самі по собі збройна агресія проти України, воєнний стан на території держави не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, загроза обстрілів, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Належним доказом настання таких обставин для відповідача у справі в контексті обставин виконання Договору є лише наявність Сертифікату ТПП України про форс-мажор. Однак і його суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).
Також суд зауважує, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти та в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи в розрізі конкретного зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ внаслідок настання форс-мажорних обставин. Тобто останній не довів, що саме надзвичайні і невідворотні обставин (форс-мажорні обставини) не дають йому змоги оплатити вартість отриманого газу.
Запровадження воєнного стану в країні, настання форс-мажорних обставин в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливість виконання обов'язку зі сплати коштів за отриманий газ, а отже наведена обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов'язання на час, протягом якого будуть діяти такі обставини, або ж для звільнення від відповідальності.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути від виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення 80 457 659,59 грн (у тому числі 60261158,97 грн богу, 10477192,97 грн пені, 6026115,90 грн штрафу та 2584535,39 грн інфляційних нарахувань, 1108656,36 грн 3 % річних) є правомірними і підтверджуються матеріалами справи.
У той же час, відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу та пені на 99%.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує таким:
- АТ «Чернігівгаз» знаходиться у скрутному фінансовому становищі - згідно зі Звітом про фінансові результати за 2023 рік чистий фінансовий результат АТ «Чернігівгаз» складає збиток у розмірі 11998 тис.грн;
- АТ «Чернігівгаз» понесло фінансові втрати на відновлення газорозподільної системи та газових мереж м. Чернігова та Чернігівської області у зв'язку з їх пошкодженням в результаті повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Чернігівської області та м. Чернігова 24.02.2022;
- Постановою НКРЕКП № 2227 від 29.11.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Чернігівгаз»», з 01.12.2023 дію ліцензії АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 19.06.2017 № 807, зупинено;
- Єдиним джерелом надходження коштів на рахунки Товариства є оплата споживачами комунальних послуг, які надавались до 01.12.2023.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд зазначає.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За змістом частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
Згідно із частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схожі норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17(911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/11733/18, від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).
Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/22026/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22, від 07 листопада 2023 року у справі № 924/215/23, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).
Дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом
При цьому зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
У зв'язку з викладеним суд у цій справі враховує:
- ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме те, що на час звернення позивачем до суду грошові зобов'язання за договором відповідач виконував, вживав заходи до сплати боргу і на час вирішення справи в суді борг був сплачений в майже повному обсязі - сплачено 78,78% вартості поставленого газу;
- з моменту припинення дії ліцензії AT ''ОГС "Чернігівгаз" на розподіл природного газу відповідач припинив провадити свою основну діяльність та втратив статус суб'єкта природної монополії, тому з 01.12.2023 у відповідача відсутні кошти, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу;
- складний фінансовий стан відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2023 рік) та балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 01.10.2024, який свідчить про наявність збитків у розмірі 11998 тис.грн;
- недоведеність позивачем збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 21.06.2022 № 101/ПГ-3296-ОГРМ.
Суд наголошує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. При цьому судом враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом задоволені такі вимоги, тобто - вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, а також майнове становище відповідача, підтвердження останнім негативних наслідків вторгнення та агресії росії на території прикордонної Чернігівської області держави та необхідність усунення наслідків систематичних обстрілів об'єктів систем газопостачання, суд дійшов висновку, що виплата пені та штрафу в повному розмірі становить для останнього надмірний тягар, а відтак підлягає зменшенню на 50 %, з заявлених 10477192,97 грн пені до 5238596,49 грн та з заявленого штрафу 6026115,90 грн до 3013057,95 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін, які знаходяться в рівних несприятливих економічних умовах.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60261158,97 грн боргу, 5238596,49 грн пені, 3013057,95 грн штрафу, 25848535,39 грн інфляційних нарахувань, 1108656,36 грн 3% річних.
В решті вимог в частині стягнення 5238596,49 грн пені та 3013057,95 грн штрафу у зв'язку з і зменшенням штрафних санкцій позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у разі зменшення судом розміру неустойки (пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України судовий збір відповідно до вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки (пені), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, і таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права, передбаченого наведеними нормами, на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Відтак, судовий збір в сумі 847840,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", код 03358104 (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" код ЄДРПОУ 40121452, (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116), заборгованість в сумі 60261158,97 грн, пеню в сумі 5238596,49 грн, штраф в сумі 3013057,95 грн, інфляційні нарахування в сумі 25848535,39 грн, 3% річних в сумі 1108656,36 грн, судовий збір в сумі 847840,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко