79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.01.2025 Справа № 914/2461/24
За позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ
про стягнення 194 856, 36 грн
Суддя Наталія Мороз
за участю секретаря с/з Соломії Дицької
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Акціонерним товариством «Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 194 856,36 грн.
Ухвалою суду від 11.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.11.2024.
Ухвалою від 18.11.2024 суд вирішив розглядати справу № 914/2461/24 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 10.12.2024.
Ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.01.2025.
02.01.2025 розгляд справи по суті відкладено на 09.01.2025, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
В судове засідання 09.01.2025 представник позивача не з'явився. Клопотанням, викладеним у позовній заяві, позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника АТ «Ідея Банк».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Однак, такі були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як позичальником, умов кредитного договору № КБ03.00106.010496435 від 26.10.2023, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 194 856,36 грн, з яких: основний борг - 112 506, 00 грн, прострочений борг - 37 488,00 грн, строкові проценти - 1,15 грн, прострочені проценти - 11,51 грн, строкова плата за обслуговування кредиту - 4 484,97 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 40 364,73 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
26.10.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (позивач, за договором - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором - позичальник) укладено кредитний договір № КБ03.00106.010496435.
За змістом вказаного договору, кредитор надає позичальнику грошові кошти (надалі кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п.1.1). Банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 149 999,00 грн; ціль кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - фіксована, 0,01 % річних; комісія за видачу кредитних коштів - 1,1 % від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99 % від суми кредиту; термін повернення кредиту - по 26.10.2026 (включно); порядок видачі кредиту - перерахунок коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 ; графік повернення кредиту - додаток № 1 до договору кредиту (п.2.1). Кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання (п.2.4). Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника (п.2.5). Позичальник сплачує банку вказані у п.2.1 комісії в наступному порядку: комісія за видачу кредитних коштів утримується банком з суми кредиту в день видачі кредитних коштів; комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку № 1 до даного договору (далі - «графік»). Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту (п.3.1). Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п.3.2). Базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом (п.3.3). Графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів за п.2.1.3 та комісії за обслуговування кредитної заборгованості за п.2.1.5 припиняється з настанням терміну повернення кредиту (п.3.4). Банк вправі припинити нарахування за договором, включаючи проценти, неустойки (штрафу, пені) з моменту звернення до позичальника із вимогою про дострокове виконання кредитних зобов'язань (п.3.5). Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором (п.4.1).Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/ числа кожного місяця, згідно з графіком (п.4.2). Банк, у передбачених цим договором випадках, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника в порядку визначеному цим договором (п.4.11). Вимагати дострокового повернення позичальником кредиту за цим договором у випадках: надання позичальником для отримання кредиту документів/ інформації, що виявились недостовірними; виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/ неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ ліквідацію; в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п.5.2.5 цього договору фактів. Сторони домовилися, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5 цього договору, тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов'язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п.11.1 цього Договору. В разі направлення банком вимоги про дострокове погашення заборгованості - термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов'язань за договором є таким, що настав (п.5.2.5). За невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх грошових зобов'язань (крім штрафних санкцій) за цим договором, кредитор має право нараховувати пеню за кожен день прострочки на прострочену суму в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення (п.6.2). У разі невиконання позичальником умов п.5.3.6 - 5.3.8 цього договору, кредитор має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 500,00 грн за кожен випадок невиконання (п.6.3). На період прострочення платежу, передбаченого графіком за договором, діє процентна ставка, що вказана в п.2.1.3 договору яка нараховується на прострочену суму кредиту. Позичальник, який прострочує виконання грошового зобов'язання після настання терміну повернення кредиту, зобов'язаний оплатити суму заборгованості, а також 72.55601884 процентів річних від простроченої суми за неправомірне користування коштами (п.6.5). Позичальник є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та діє згідно з чинним законодавством України і має повне право укладати договори, отримувати кредити та зобов'язаний відповідати за своїми зобов'язаннями в повному обсязі. Виконувати зобов'язання по цьому договору навіть після припинення господарської діяльності (припинення діяльності) (п.7.1.1). Сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку; 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11 та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору (п.8.3). Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє протягом 2-х років з дати настання терміну повернення кредиту. Зобов'язання сторін за договором діють до повного їх виконання (п.9.1).
У додатку № 1 до договору кредиту сторони погодили графік повернення кредиту, із зазначенням дат погашення боргу та сум, які підлягають сплаті (в матеріалах справи).
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, банком надано позичальнику кредит у розмірі 149 999,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордера № 8153786 від 26.10.2023 на суму 149 999,00 грн, а також копією меморіального ордера № 8153788 від 26.10.2023 на суму 1 632,04 грн (комісія за видачу кредитних коштів згідно кредитного договору № КБ03.00106.010496435).
Однак, відповідачем належним чином не виконано зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного внесення платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за договором здійснено 02.12.2023, що підтверджується випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 по 29.08.2024.
Враховуючи порушення позичальником умов кредитного договору, банком направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу № 12.4.2/КБ03.00106.010496435 від 09.07.2024 про дострокове погашення заборгованості в 30-денний термін від дня надіслання вимоги. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що заборгованість за кредитом не погашена, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № КБ03.00106.010496435 від 26.10.2023 у розмірі 194 856,36 грн, з яких: основний борг - 112 506,00 грн, прострочений борг - 37 488,00 грн, строкові проценти - 1,15 грн, прострочені проценти - 11,51 грн, строкова плата за обслуговування кредиту - 4 484,97 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 40 364,73 грн.
Оцінка суду.
Щодо підсудності.
Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови, що витікають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
У відповідності до п.8.3 кредитного договору, сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку; 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11 та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору.
Враховуючи наведене, даний спір підлягає розгляду в Господарському суді Львівської області.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями ст. ст. 6 та 627 ЦК України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов кредитного договору перерахував позичальнику (ФОП ОСОБА_1 ) кредитні грошові кошти, які останній у встановлений строк та у повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Вказана обставина підтверджується також випискою по рахунку відповідача за період з 01.01.2000 по 29.08.2024, з якої вбачається, що останній платіж за договором здійснено 02.12.2023.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У кредитному договорі сторони передбачили право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
При цьому, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 916/1950/16 (916/4694/15).
У кредитному договорі сторони також передбачили, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за договором тягне за собою виконання всіх передбачених договором платіжних зобов'язань позичальника в строк або термін, що зазначений у відповідній вимозі банку. У випадку порушення позичальником встановленого у відповідній вимозі строку або терміну для погашення всієї заборгованості кінцевий термін погашення кредиту вважається таким, що настав, та позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня після закінчення такого строку або терміну, зазначеного у відповідній вимозі, погасити кредит, нараховані проценти, комісії та інші платежі, встановлені договором.
У направленій відповідачу вимозі від 09.07.2024, позивач встановив відповідачу тридцятиденний строк від дня надіслання вимоги для дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за договором.
Такими діями позивач змінив строк виконання кредитного зобов'язання.
Обов'язку щодо повернення грошових коштів у визначений вимогою строк, відповідач не дотримався, що свідчить про прострочення останнім виконання зобов'язань за кредитним договором. Доказів зворотнього суду не надано.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 194 856,36 грн, з яких: основний борг - 112 506,00 грн, прострочений борг - 37 488,00 грн, строкові проценти - 1,15 грн, прострочені проценти - 11,51 грн, строкова плата за обслуговування кредиту - 4 484,97 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 40 364,73 грн
Судом з'ясовано, що вказана сума обрахована позивачем арифметично правильно, із дотриманням умов договору. Контррозрахунку суми боргу чи будь-яких заперечень щодо її розміру відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 112 506,00 грн - основного боргу, 37 488,00 грн - простроченого боргу, 1,15 грн - строкових процентів, 11,51 грн - прострочених процентів, 4 484,97 грн - строкової плати за обслуговування кредиту та 40 364,73 грн - простроченої плати за обслуговування кредиту.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код 19390819) 112 506,00 грн - основного боргу, 37 488,00 грн - простроченого боргу, 1,15 грн - строкових процентів, 11,51 грн - прострочених процентів, 4 484,97 грн - строкової плати за обслуговування кредиту, 40 364,73 грн - простроченої плати за обслуговування кредиту та 3 028,00 грн судового збору.
Рішення складено 13.01.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.