61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
13.01.2025р. Справа №905/1170/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» м.Дніпро
до відповідача УДОВИЧЕНКО ТЕТЯНИ ФЕОФАНІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , м.Маріуполь, Донецька область)
про стягнення заборгованості 106 932, 40 грн.
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» м.Дніпро через підсистему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до УДОВИЧЕНКО ТЕТЯНИ ФЕОФАНІВНИ про стягнення 106 932, 40 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 для розгляду даної справи визначено суддю Зекунова Е.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 прийнято позовну до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Справа розглянута протягом розумного строку в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, проте з перевищенням строку, встановленого ст.248 ГПК України, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків (ракетні обстріли, відсутність електропостачання), особливим режимом роботи суду (дистанційний (віддалений) або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до відповіді №77489, з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації УДОВИЧЕНКО ТЕТЯНИ ФЕОФАНІВНИ є АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що відповідач - не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зі змінами та доповненнями, місто Маріуполь включено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією).
Відділення «Укрпошти» за адресою реєстрації відповідача не функціонує, а тому направити копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі у встановлений ст.242 ГПК України спосіб, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, неможливо.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2024 господарським судом вирішено звернутися до компетентних органів з метою витребування відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) УДОВИЧЕНКО ТЕТЯНИ ФЕОФАНІВНИ та відомості про реєстрацію його у якості внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з інформацією Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, за наявними обліками РТГ ІП "Реєстрація місця проживання" ЄІАС УМП ДМС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою - АДРЕСА_2 .
Департаментом цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики України надано інформацію, що згідно відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі ЄІБД ВПО) Удовиченко Тетяна Феофанівна, станом на 12 вересня 2024 року фактично проживає: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; телефон: НОМЕР_2 .
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу на аресу АДРЕСА_3 , рекомендованим листом (штрихкодовий ідентифікатор 0600968077462) з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі) було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Судом здійснено спробу повідомлення відповідача про розгляд даної справи, шляхом телефонограми на відомий суду номер - 0983323210, проте набраний номер не обслуговується.
Судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі "Судова влада" було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/1170/24.
Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
28.09.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та фізична особа-підприємець Удовиченко Тетяна Феофанівна (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір N20.05.0000000276 , про надання Позичальнику кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 150000,00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 26.09.2023) зі сплатою процентів у розмірі 19.90 % щорічно.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 150000,00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 150000 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);
- у розмірі 0.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 26.09.2023 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. A11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Пунктом А7 Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктом А3 Кредитного договору встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 26.09.2023.
Договір підписаний Кредитором та Позичальником без будь-яких заперечень.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальний ордер TR 19454385.26053.64999 від 28.09.2021 на суму 150 000,00 грн.
Згідно доводів "Акцент-Банк", станом на 24.08.2024 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором становить 106932.4 грн.
Вважаючи порушеним своє право, АТ "А-БАНК" звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Удовиченко Тетяни Феофанівни боргу який виник з кредитного договору N20.05.0000000276 від 28.09.2021 у розмірі 106932,40 грн станом на 24.08.2024, яка складається з наступного:
- 93877,44 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 3074,96 грн - заборгованості за процентами.
- 1480,00 грн - заборгованості за винагородою.
- 1000,00 грн - штраф (фіксована складова);
- 7500,00 грн - штраф (змінна складова).
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Щодо визначення підсудності справи
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Удовиченко Тетяна Феофанівна (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за своїм рішенням 31.07.2022, припинив свою господарську діяльність як ФОП. Номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 2002740060004007173.
Господарським кодексом встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (цей випадок до них не належить).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з ЦК, ГК, Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а отже дана справа підлягає розгляду в господарському суді.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами кредитного договору N20.05.0000000276 від 28.09.2021.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За своєю правовою природою договір N20.05.0000000276 від 28.09.2021є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до частини4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені приписи правових норм, при вирішенні даного спору господарський суд застосовує релевантну судову практику Верховного Суду.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. (пункти 6.23. - 6.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (п. 6.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі умов договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України (п. 50. постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012).
Судом встановлено, що 28.09.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та фізична особа-підприємець Удовиченко Тетяна Феофанівна (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір N20.05.0000000276 , про надання Позичальнику кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 150000,00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 26.09.2023) зі сплатою процентів у розмірі 19.90 % щорічно.
У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 150000.00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 150000 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);
- у розмірі 0.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 26.09.2023 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів.
За змістом п. А6, п. А9, п. А10, п. A11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
- Крім того, згідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У відповідності до аб. 6 п. А3 Кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Пунктом 2.3.2 Кредитного Договору передбачено, що при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Додатком №1 до Договору, Сторони погодили графік погашення кредиту у термін з 28.10.2021 по 26.09.2023.
Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами (п.6.1 Договору)
Укладення Сторонам цієї угоди підтверджується копіями кредитного договору N20.05.0000000276 від 28.09.2021 наявного у матеріалах справи.
28.09.2021 року АТ "А-Банк", на поточний рахунок ОСОБА_2 перерахував кредитні кошти у розмірі 150 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 28.01.2021 з призначенням платежу «Видача кредиту згідно договору N20.05.0000000276 від 28.09.2021».
З матеріалів справи вбачається, що Позичальник порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, оскільки припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
Позивачем надано банківські виписки по особовому рахунку, які підтверджують заборгованість позичальника по тілу кредиту в розмірі 93877,44 грн, заборгованість по процентам в розмірі 3074,96 грн., заборгованість за винагородою 1480,00 грн.
Як зазначалось, пунктом А.3 договору встановлювався термін повернення кредиту 26.09.2023.
З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором вбачається, що відповідачем вчинялись дії з повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій. Водночас повністю кредит повернуто не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 93877,44 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору N20.05.0000000276 від 28.09.2021, додатку №1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту є такими, що настав, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Окрім суми заборгованості позивачем заявлено до стягнення також:
- заборгованість за відсотками в розмірі 3074,96 грн за період з 28.09.2021 по 27.01.2024
- заборгованість за винагородою в розмірі 1480,00 грн за період з 28.02.2022 по 16.02.2024.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Частиною 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи умови кредитного договору відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором до 26.09.2023.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено та діє на теперішній час.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позичальник відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, беручи до уваги те, що кінцевий термін погашення кредиту - 26.09.2023 (згідно умов кредитного договору), то належним є нарахування процентів за період до 26.09.2023 (включно), що складає 2 813,51 грн, при цьому нарахування позивачем процентів як плати за користування кредитом після визначеного договором терміну повернення кредиту, тобто після 26.09.2023 є безпідставним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що кінцевий термін погашення кредиту - 26.09.2023 (згідно умов кредитного договору), належним є нарахування відсотків за період до 26.09.2023, що складає 2 813,51 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях А.10 договору, згідно яких позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування сплати процентів здійснюється у дату сплати.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди в розмірі 1480,00 грн, в межах строку кредитування до 26.09.2023, суд дійшов висновку, щодо стягнення розміру винагороди в сумі 1 480,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу
Пунктом 5.8 Кредитного Договору №N20.05.0000000276 від 28.09.2021 передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Керуючись приписами вищезазначених правових норм та умовами п. 5.8 Договору, АТ "А-БАНК" просить стягнути з ОСОБА_3 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 7500,00 грн - штраф (змінна складова).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник за кредитним Договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги, що пунктом А3 Кредитного договору N20.05.0000000276 встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 26.09.2023, позичальник (Відповідач) відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця, Позивача) неустойки (штрафу).
Тому вимога АТ "А-БАНК" про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 8500 грн не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
У відповідності статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Удовиченко Тетяна Феофанівна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором N20.05.0000000276 від 28.09.2021 року яка складається з наступного: 93877,44 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2813,51 грн - заборгованості за процентами; 1480,00 грн - заборгованості за винагородою.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 2779,90 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13.01.2025.
Суддя Е.В. Зекунов