вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.01.2025 Справа № 904/4707/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ
до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради, смт Широке Дніпропетровська область
про стягнення 303 408,77 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі-Позивач) 24.10.2024 року через "Електронний суд" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 254 335,68 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 3% річних від простроченої суми у розмірі 11360,16 грн, інфляційні втрати в сумі 37712,93 грн та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу Відповідачу, внаслідок чого Відповідач у лютому та березні 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 79,104 тис.куб.м., без поданих номінацій будь яким замовником послуг транспортування та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу на ці обсяги.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
28.10.2024 року ухвалою суд позовну заяву залишив без руху.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, 31.10.2024 ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
02.12.2024 року через "Електронний суд" представник Позивача подав додаткові пояснення щодо суті спору (арк.с. 163-166).
3. Позиція Відповідача у відзиві на позов
07.11.2024 року через "Електронний суд" представник Відповідача подав відзив на позовну заяву (арк.с. 106-108), в якому вказує про таке:
Комунальне підприємство "Широке" Широківської селищної ради не погоджується з позовом Акціонерного товариство "Укртрансгаз" та вважає що Позивач вводе суд в оману стверджуючи в позовній заяві що: “Позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав» так як в межах провадження у справі № 904/4029/19 від 13.09.2019р., за позовом Акціонерного товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач) до Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" (зараз КП “Широке» далі - Відповідача) про стягнення з Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз» 455 949,70 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 68,23тис. куб. метрів (той же предмет що і в позовній заяві від 24.10.2024) існує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2020, якими було повністю відмовлено Акціонерному товариству “Укртрансгаз» у задоволенні позову. Про що Відповідач повідомив листом №181 від 09.09.2024 адвоката Онищук М.Б. представника Позивача у відповідь на її адвокатський запит № 15 від 21.08.2024;
Відповідач вважає, що колегія суддів касаційної інстанції переглядаючи справу №904/4029/19 в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч.3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 904/4029/19, тому позовні вимоги у справі № 904/4707/24 від 31.10.2024р.на нашу думку не можуть бути задоволені, так як є рішення найвищої інстанції стосовно предмета стягнення;
також у справі №904/2611/18 де КП “Фрунзенське ЖКП» (зараз КП “Широке») виступало третьою стороною на стороні Відповідача Оператора газотранспортної системи “Дніпропетровськгаз» де Позивач АТ “Укртрансгаз» намагався безпідставно стягнути обсяг природного газу спожитий теплокомуненерго як послугу балансування, про що йому було відмовлено у всіх судових інстанціях включаючи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. В даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що виникнення у оператора ГРМ-Позивча неврегульованого небалансу обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року відбулося внаслідок саме дій АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання Відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період, проте вказана обставина не звільняє АТ "НАК "Нафтогаз України" від обов'язку постачати природний газ відповідачу, як споживачу за укладеними між ними договорами про постачання природного газу. При цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в договорі і перевищення таких обсягів Відповідачем не допущено, а отже дії Відповідача не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу;
в позовній заяві Позивач вказав, що визначення об'єму споживання (розподілу/ постачання) природного газу (алокації) по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору (Пункт 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС). Відповідач повідомляє суд про відсутність договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем (Відповідачем). Також Позивач в позовній заяві вказує, що “Вказані обсяги відбору Відповідачем природного газу підтверджуються: 1) Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у лютому 2017 року та реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у березні 2017 року. (Відповідач відсутній в реєстрах реалізації газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України як у лютому так і у березні 2017 року відповідно до доданих Позивачем реєстрів)» також назва Відповідача відсутня в наданих Позивачем копіях алокацій про поділ фактичного обсягу природного газу за лютий та березень 2017 року Дніпропетровськгаз. Тобто сам Позивач в позовній заяві вказує на факт відсутності прямих документальних доказів споживання Відповідачем природного газу в спірному періоді, так як Відповідач відсутній в реєстрах і алокаціях, який додається до позовної заяви, що не заважає Позивачу звертатись з позовною заявою про стягнення вартості природного газу;
щодо прийняття та вступу в дію Закону України №1639-ІХ від 29.08.2021, яким внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою п. 8.19, на підставі яких Позивач висуває свої позовні вимоги Відповідач вважає за необхідне застосування положень частини першої статті 58 Конституції України. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності;
отже, Відповідач не погоджується з позовними вимогами Позивача і не вважає себе боржником перед Відповідачем і не має перед ним просрочених боргових зобов'язань на підставі викладених вище доказів. Тому згідно з п.4 ч.1 ст. 257 ЦК України Відповідач просить суд залишити позов без розгляду так як у провадженні цього чи іншого суду вже є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
4. Позиція Позивача у відповіді на відзив
Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення вартості відібраних Відповідачем без номінацій та актів приймання-передачі за період лютий, березень 2017 природного газу обсягом 79,104 тис. куб. метрів, на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон України № 1730);
а предметом позовних вимог у справі №904/4029/19 було зобов'язання відповідача повернути АТ “Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 68,23 тис.куб.м за лютий 2017 року та стягнення з відповідача на користь АТ “Укртрансгаз» вартості безпідставно набутого майна в тому ж обсязі, на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України;
отже, очевидним є той факт, що предмет та підстави позову у справах № 904/4029/19 та №904/4707/24 є зовсім різнити, з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та відповідно прийняті у них рішення;
те саме стосується і справи № 904/2611/18, на яку посилається Відповідач, стверджуючи про те, що виникнення у оператора ГРМ (в дійсності Оператора ГТС) -Позивача неврегульованого небалансу обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року відбулося внаслідок саме дій АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання Відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період;
в контексті посилання відповідача на обставини справи №904/2611/18 АТ “Укртрансгаз» вважає за доцільне акцентувати увагу Суду на висновках Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19, в яких серед іншого зазначено, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС;
тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII;
АТ “Укртрансгаз» зазначає про те, що до предмета доказування у даній справі не входить встановлення обставин щодо правомірності/ неправомірності надання/ненадання Відповідачу номінацій на обсяги природного газу з боку АТ “НАК “Нафтогаз України», а є достатнім встановлення лише самого факту їх ненадання та, відповідно, відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу на відповідні обсяги у вказаних періодах. Відтак, саме Відповідач вводить Суд в оману щодо дійсних обставин справ №904/4707/24 та 904/4029/19, намагаючись поєднати предмет та підстави у цих правовідносинах;
в свою чергу АТ “Укртрансгаз» вважає за необхідне звернути увагу Суду на певні обставини, що встановлювались у справі №904/4029/19, як на такі, що мають значення для вирішення спору у справі № 904/4707/24;
так, судами у справі №904/4029/19 не встановлено обставин наявності у Відповідача підтверджених номінацій на спірні обсяги газу у спірний період та не встановлено обставин того, що Відповідач розрахувався з АТ “НАК “Нафтогаз України» за спожитий природний газ. В цьому контексті варто звернути увагу на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Верховного Суду 03.04.2024 року у справі №922/2737/23 про те, що - “Обґрунтованими є доводи, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, а також: те, що жодна норма чинного законодавства України не надає право використовувати природний газ безоплатно» (п. 92 Постанови);
доказів оплати спожитого у лютому, березні 2017 природного газу в обсязі 79,104 тис, куб, м. відповідач не надає і в рамках цієї справи;
у задоволенні позовних вимог у справі №904/4029/19 було відмовлено з тих підстав того, що за наявності договорів про постачання природного газу з АТ “НАК “Нафтогаз України», договорів про транспортування природного газу, тобто за наявності відповідних правових підстав положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, на які та в межах яких посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
отже, як зазначає Позивач, проаналізувавши судові рішення у справі №904/4029/19 та матеріали справи №904/4707/24, є підстави зробити такі висновки:
по-перше, факт споживання відповідачем у лютому 2017 року природного газу обсягом 68,230 тис. куб. м є доведеним;
по-друге, висновок суду у справі №904/4029/19 про те, що споживання відповідачем у лютому 2017 року природного газу обсягом 68,230 тис. куб. м, не можна вважати несанкціонованим відбором не спростовує факту відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач;
по-третє, відмова у задоволенні позовних вимог у справі № 904/4029/19 вказує, зокрема, на те, що відібраний у лютому 2017 року (адже березень 2017 року заявлено до стягнення не було) природний газ обсягом 68,230 тис. куб. м залишився неоплаченим відповідачем. Доказів зворотного матеріали даної справи не містять;
по-четверте, матеріалами справи № 904/4029/19 підтверджено відсутність номінацій та підписаних актів приймання-передачі природного газу зокрема на лютий 2017 року;
у відзиві на позовну заяву Відповідач не спростовує, а навіть не кажучи про це підтверджує той факт, що споживання природного газу у лютому, березні 2017 відбувалось за відсутності поданих постачальником природного газу номінацій та за відсутності у нього підписаних актів приймання-передачі природного газу за лютий, березень 2017 на спірний обсяг газу. Адже для обґрунтованих спростувань позовних вимог з боку відповідача, достатнім було б надати такі документи, але відповідач їх не надає, натомість припускається лише до оманливих міркувань та припущень;
відтак, висновки зроблені судами у справі №904/4029/19 не спростовують позовні вимоги у справі №904/4707/24, а навпаки підтверджують наявність обставин, які необхідні для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730;
щодо посилань Відповідача на відсутність договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ (АТ “Дніпропетровськгаз») і споживачем (Відповідачем), то зазначене не може відповідати дійсним обставинам справи, адже отримати природний газ на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем без наявності укладеного договору не є можливим;
укладання такого договору є обов'язковим в силу ч. 1 ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу», відповідно до якої розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами;
такі твердження відповідача також спростовуються наявними у матеріалах справи №904/4707/24 доказами, а саме - реєстром розподілених обсягів природного газу споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України» мережами ПАТ “Дніпропетровськгаз» в лютому 2017 року, складеним оператором з розподілу природного газу ПАТ “Дніпропетровськгаз» та алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки входу ПАТ “Дніпропетровськгаз», між замовниками послуг з транспортування за березень 2017 року, оскільки такі дані отримуються Оператором ГРМ та передаються Оператору ГТС на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, що в них і відображено;
на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, щодо доведення обставин споживання природного газу без номінацій у лютому, березні 2017 року Відповідачем, в порядку норм Закону України №1730 з боку АТ “Укртрангаз» було надано такі документи:
1) Реєстр реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальними підприємствами у лютому 2017 року та реєстр реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальними підприємствами у березні 2017 року (Відповідач відсутній в реєстрі).
2) Реєстр розподілених обсягів природного газу споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України» мережами ПАТ “Дніпропетровськгаз» в лютому 2017 року, складений оператором з розподілу природного газу ПАТ “Дніпропетровськгаз». Згідно з яким, обсяг згідно підтвердженої номінації складає - 0 тис. м. куб., а обсяг згідно алокації 68,230 тис. м. куб.
Алокація (звіт) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки входу ПАТ “Дніпропетровськгаз», між замовниками послуг з транспортування за березень 2017 року. Згідно з яким, підтверджений обсяг (номінація) складає - 0 тис. м. куб., фактичний обсяг за місяць складає -10,874 тис. м. куб.
3) Лист НАК “Нафтогаз України» №26-2737/1.2-17 від 16.03.2017 щодо повернення актів приймання-передачі за лютий 2017 року;
отже, враховуючи ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 обсяги природного газу, зазначені в позовній заяві, визначені як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання:
за лютий 2017: 68,230 тис. м. куб. мінус 0 тис. м. куб = 68,230 тис. м. куб.;
за березень 2017: 10,874 тис. м. куб. мінус 0 тис. м. куб. = 10,874 тис. м. куб.;
відносно посилань Відповідача на те, що він відсутній в реєстрах реалізації газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України як у лютому так і у березні 2017 року відповідно до доданих Позивачем реєстрів, то вказана обставина є вірною та вказується АТ “Укртрансгаз» у позовній заяві;
адже, такі Реєстри складаються самим постачальником - АТ “НАК “Нафтогаз України» і до нього включаються лише ті споживачі, які мають укладені договори на постачання природного газу за відповідний період та отримали від постачальника номінацію на споживання природного газу, а також підписали акти приймання-передачі природного газу;
відсутність Відповідача у цих документах свідчить про відсутність у нього номінації на споживання природного газу за відповідний період, а також відсутність підписаних актів приймання-передачі природного газу, відтак постачальник також підтверджує той факт, що не постачав природний газ відповідачу у вказаних періодах;
відносно посилань Відповідача на те, що також назва Відповідача відсутня в наданих Позивачем копіях алокацій про поділ фактичного обсягу природного газу за лютий та березень 2017 року Дніпропетровськгаз не відповідає дійсним обставинам справи і власне спростовується цими документами:
1. Реєстр розподілених обсягів природного газу споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України» мережами ПАТ “Дніпропетровськгаз» в лютому 2017 року, складений оператором з розподілу природного газу ПАТ “Дніпропетровськгаз», в якому в рядку 62 значиться “Фрунзенське ЖКП» (попередня назва Відповідача), із зазначенням ЕІС коду, обсяг газу отриманий за номінацією та фактично отриманий обсяг газу за алокацією.
2. Алокація (звіт) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки входу ПАТ “Дніпропетровськгаз», між: замовниками послуг з транспортування за березень 2017 року, в якій “Фрунзенське ЖКП» вказано на останній сторінці звіту, 6 рядок зверху, із зазначенням ЕІС коду, коду ЄДРПОУ, обсяг газу отриманий за номінацією та фактично отриманий обсяг газу за алокацією;
отже, твердження Відповідача про те, що сам Позивач в позовній заяві вказує на факт відсутності прямих документальних доказів споживання Відповідачем природного газу в спірному періоді, так як Відповідач відсутній в реєстрах і алокаціях, який додається до позовної заяви, що не заважає Позивачу звертатись з позовною заявою про стягнення вартості природного газу, є безпідставними та оманливими;
наданими з боку АТ “Укртрансгаз» доказами, не спростованими Відповідачем, підтверджується споживання з боку Відповідача у лютому, березні 2017 природного газу без підтвердження номінаціями в обсязі 79,104 тис. м. куб.;
таким чином, Відповідач у період лютого, березня 2017 здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 79,104 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування;
Позивач стверджує, що Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги.
5. Позиція Відповідача у запереченні (на відповідь на відзив)
Комунальне підприємство "Широке" Широківської селищної ради не погоджується з позовом Акціонерного товариство "Укртрансгаз" та відповіддю на відзив на позовну заяву та вважає, що Позивач зловживає процесуальним правом та маніпулюючи поняттями та їх трактуванням намагається стягнути вартість спожитого Відповідачем природного газу на протязі лютого 2017року, тільки у справі №904/4029/19 від 13.09.2019р. цей газ називався безпідставно набутим майном, а в справі №904/4707/24 стягнення вартості природного газу відібраного Відповідачем без номінації, яку не надав АТ "НАК "Нафтогаз України", якому на думку Відповідача і належить спірний газ, і з яким у Відповідача були укладені договори на постачання природного газу №4851/1617/-КП-3 та №4850/1617-БО-3. Відповідно до даного договору а саме пункту 7.3 р.1 Постачальник - АТ "НАК "Нафтогаз України" мав право припинити постачання газу Відповідачеві - споживачеві в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача, але не зробив цього. Пунктом 10.3 строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою захисту своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років. Позивач в порушення строків позовної давності та ст.257 ЦКУ намагається стягнути вартість природного газу який був спожитий сім років назад;
Позивач скористався змінами в законодавстві, які вступили в дію після винесення рішень у справі №904/4029/19 Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2020, якими було повністю відмовлено Акціонерному товариству “Укртрансгаз» у задоволенні позову до Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" (зараз КП “Широке» далі - Відповідача) та намагається стягнути вартість природного газу з Відповідача не надавши прямих доказів що спірний газ спожитий Відповідачем належить саме Позивачу, а саме договір на постачання природного газу Позивачу а також платіжні документи, які б підтверджували витрати Позивача на закупівлю природного газу та їх оплату використаного Позивачем у якості балансування у лютому-березні 2017року. Так як Відповідач баче у відповіді на відзив лише цитування змін до Закону України №1730 “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» які були прийнятті після винесення судами рішень вказаних вище не надавши ніяких додаткових доказів щодо права на стягнення вартості природного газу. В свою чергу Відповідач з огляду на рішення у справі №904/4029/19 Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2020 не мав підстави самостійно почати сплачувати на користь Позивача вартість спожитого природного газу у лютому 2017р. не маючи офіційного листа з вимогою про сплату від Позивача з вказанням реквізитів для сплати. Тому Відповідач вважає безпідставним з огляду на перелічені вище обставини вимагати сплати окрім основного боргу 3% - 11360,16 грн та інфляційні збитки -37712,93 грн;
Відповідач звертає увагу суду, що закон не має зворотної дії в часі, а тому редакція ч. 2 ст. 8 Закону №1730, яка була викладена в Законі України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022, не може бути застосована до спірних правовідносин;
Відповідач стверджує, що оскільки позивач посилається у своєму позові на ч. 2 ст. 8 Закону України №1730 в редакції від 19.08.2022, яка набула чинності 19.08.2022, то і нараховувати проценти річні та інфляційні втрати можливо не раніше ніж 01.09.2022.
6. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
На підставі ліцензії Серія АЕ №194511 від 28.02.2013 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до 31.12.2019 був оператором газотранспортної системи та суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (арк.с.15).
Комунальне підприємство "Широке" Широківської селищної ради (далі - КП "Широке", Відповідач) (Колишнє Комунальне Підприємство "Фрунзенське ЖКП" 27.02.2023 змінило назву на Комунальне підприємство "Широке", а 01.03.2023 змінено назву на Комунальне підприємство "Широке" Широківської селищної ради) (копія витягу додається) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі - Споживач) (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу»).
Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, Відповідач використовує природний газ, який відповідно до “Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, №187 від 22.03.2017, №867 від 19.10.2018.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р “Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 №720-р “Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року», від 03.10.2018 №717-р “Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року» покладено на НАК “Нафтогаз України» обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018, 2018/19 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, КП “Широке».
Таким чином, КП “Широке» - є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17" АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Широке" Широківської селищної ради уклали договори постачання природного газу, а саме: №4850/1617-БО-3 від 31.10.2016, №4851/1617-КП-3 від 31.10.2016 (арк.с. 20-34). Підтверджується листом НАК "Нафтогаз України" № 14/6-485-24 від 01.07.2024.
За умовами цих договорів ПАТ "НАК "Нафтогаз України взяло на себе обов'язок поставляти споживачеві (КП "Широке протягом), а Споживач зобов'язався оплатити його вартість.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р “Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії".
За результатом опрацювання поданих номінацій, Позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірні періоди у вказаних обсягах для КП «Широке».
Отже, в період з лютого по березень 2017 року Комунальне підприємство “Широке» Широківської селищної ради споживало природний газ, про що за Договором №4850/1617-БО-3 від 31.10.2016 складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 в обсязі 67,898 тис. м3 на суму 402662,30 грн з ПДВ (арк.с. 86) та за Договором №4851/1617-КП-3 від 31.10.2016 складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 в обсязі 0,332 тис. м3 на суму 3366,88 грн з ПДВ (арк.с. 87), а також спожито природній газ за березень 2017 року в обсязі 10,874 тис. м3. Акти з боку АТ «НАК «Нафтогаз України» не підписані.
Отже, у спірний період Відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України". Водночас Постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу Відповідачу, внаслідок чого Відповідач у вказані вище періоди здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, а саме з ресурсів Позивача обсягом 79,104 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу на ці обсяги.
Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між Позивачем та Відповідачем не укладався.
Разом з тим, Позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 68,230 тис. м. куб у період лютий 2017 та 10,874 тис. м. куб. за березень 2017 через ГРМ ПАТ "Дніпропетровськгаз", на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Відповідача. Загальний обсяг відбору у вказані періоди складає 79,104 тис. куб. метрів.
Вказані обсяги відбору Відповідачем природного газу підтверджуються:
1) Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у лютому 2017 року (арк.с. 48-49) та реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у березні 2017 року (арк.с. 51-62) (Відповідач відсутній в реєстрі).
2) Реєстром розподілених обсягів природного газу споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України» мережами ПАТ “Дніпропетровськгаз» в лютому 2017 року, складеним оператором з розподілу природного газу ПАТ “Дніпропетровськгаз» (аркс. 63). Згідно з яким, обсяг згідно підтвердженої номінації складає - 0 тис. м. куб., а обсяг згідно алокації 68,230 тис. м. куб.
Алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки входу ПАТ “Дніпропетровськгаз», між: замовниками послуг з транспортування за березень 2017 року (арк.с. 64). Згідно з яким, підтверджений обсяг (номінація) складає - 0 тис. м. куб., фактичний обсяг за місяць складає - 10,874 тис. м. куб.
3) Листом НАК “Нафтогаз України» № 26-2737/1.2-17 віл 16.03.2017 щодо повернення актів приймання-передачі за лютий 2017 року (арк.с. 85).
Обсяги природного газу, зазначені в цій позовній заяві, визначені як різниця між: обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання:
за лютий 2017: 68,230 тис. м. куб. мінус 0 тис. м. куб = 68,230 тис. м. куб.
за березень 2017: 10,874 тис. м. куб. мінус 0 тис. м. куб. = 10,874 тис. м. куб.
Ні підставі ч.2 ст.8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» Позивач просить стягнути з Відповідача компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року у сумі 254 335,68 грн.
На підставі ст.625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 11360,16 грн 3% річних, яка нарахована за період з 01.11.2021 по 11.10.2024 та 37712,93 грн інфляційних втрат за період з листопада 2021 по вересень 2024.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Відносини, які виникли між сторонами, окрім норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС).
Згідно із статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу- відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під"єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону покладено на постачальників природного газу та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Аналогічний висновок про обов'язок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17.
Відповідно до ст. 1 Кодексу газотранспортної системи номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування Оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.
При цьому, відповідно до п. 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов'язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.
Відповідно до п. 4 гл. 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем алокація - визначення фактичного обсягу (об'єму) природного газу по об'єкту споживача за певний розрахунковий період. Аналогічно до п. 5 гл. 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.
Визначення об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору (Пункт 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС).
Відповідно до пункт 5 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС визначено, що на підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об'єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку, або на підставі зміненого режиму нарахування по об'єкту споживача Оператор ГРМ забезпечує:
1) визначення загального об'єму споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація) по об'єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об'ємів споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація);
4) передавання даних Оператору ГТС про фактичний об'єм та розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС (підтвердження алокації).
Визначений Оператором ГРМ фактичний об'єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об'єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (пункт 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС).
Судом встановлено, що у визначені позивачем спірні періоди та до 31.12.2019 АТ "Укртрансгаз" виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.
Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов'язували ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - КП "Широке" Широківської селищної ради.
З метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, було прийнято Закон України від 14.07.2021 №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон України № 1639), який набрав чинності 29.08.2021.
Законом України № 1639 внесено зміни, в тому числі, до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон України №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016), зокрема, шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України №1730 підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.
Таким чином, ч. 2. ст. 8 Закону України № 1730, держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин, щодо врегулювання заборгованості підприємства ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.
Як зазначено в п.8.20 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22 необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є:
1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно;
2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019;
4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період лютий - березень 2017 року.
Тож, розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 79,104 тис.м3 Позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що Відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об'ємі; відсутні докази оплати Відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ані на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз".
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог Закону України №1730 у Відповідача виникло зобов'язання компенсувати Позивачу вартість відібраних в період лютий, березень 2017 року без номінацій обсягів природного газу.
З урахуванням приписів ст. 8 Закону № 1730 про те, що компенсація Позивачу має бути здійснена Відповідачем за цінами реалізації природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, то при розрахунку загального розміру заборгованості Позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані Відповідачем для виробництва теплової енергії для різних категорій споживачів, що визначені самим Відповідачем в договорах постачання природного газу та в актах приймання-передачі природного газу, а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.
У зв'язку з зазначеним, за розрахунком Позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у загальному розмірі 79,104 тис. куб. м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 508671,04 грн, яку Відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити Позивачу.
Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 7064,88 грн.
З урахуванням наведеного, строк оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період з 01.10.2021 по 01.09.2024 включно є таким, що настав.
За вказаний період Відповідач зобов'язаний був сплати 254335,68 грн. Однак, в порушення наведених положень законодавства не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь Позивача, чим допустив прострочення виконання зобов'язання. Доводи наведені позивачем в позовній заяві щодо наявності заборгованості відповідач не спростував
Враховуючи наведені положення чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача та стягнення з Відповідача 254 335,68 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 3% річних від простроченої суми у розмірі 11360,16 грн та інфляційних втрат в сумі 37712,93 грн.
Щодо посилань Відповідача на судові справи №904/4029/19 та №904/2611/18, суд зазначає про таке.
У справі №904/4029/19 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало позов до Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" про зобов'язання КП "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 68,23 тис. куб. метрів та стягнути з КП "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" на користь АТ "Укртрансгаз" 455 949,70 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 68,23тис. куб. метрів.
Підставою позовних вимог було зазначено Позивачем про безпідставно набуття майна Відповідачем, що регулюється статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
12.12.20219 року рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено.
25.05.2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі №904/4029/19 залишено без змін.
13.07.2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/4029/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі №904/4029/19.
У справі №904/2611/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз", м.Дніпро, за участю: третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа", м. Жовті Води, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Солонетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, смт. Солоне, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Перещепине, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі", м. Кам'янське, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП", смт. Широке, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровський державний аграрно - економічний університет, м. Дніпро в особі Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно - експлуатаційний відділ міста Дніпро, м. Дніпро про стягнення заборгованості за договором № 1512000702 від 17.12.2015 року у сумі 1 397 649 502,04 грн.
Підставою позовних вимог зазначено Позивачем про неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором транспортування природного газу № 1512000702 від 17.12.2015 року.
21.07.2020 року рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
23.11.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 залишено без змін.
23.06.2024 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/2611/18 касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №904/2611/18 без змін.
На підставі п.3 ч.1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У справі, що розглядається, підставою позову є законодавчо визначений обов'язок споживача газу без номінації сплатити компенсацію його вартості особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.
Тож підстави позову щодо стягнення спірної суми за спірний період у справах №904/4029/19 та №904/4707/24 є зовсім іншими, ніж у справі, що розглядається.
Таким чином, підстави для залишення позову без розгляду у справі відсутні.
Щодо доводів Відповідача про порушення строків позовної давності та заперечень Відповідача щодо виникнення грошових зобов'язань та періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з аргументами Позивача та вказує про таке.
У своїх запереченнях Відповідач вказує на те, що Позивач в порушення строків позовної давності та ст.257 ЦК України намагається стягнути вартість природного газу який був спожитий сім років назад.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В свою чергу ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виникло з імперативної норми Закону України № 1730, а саме ч. 2 ст. 8 цього Закону, в якому вказано, що такі підприємства, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно: вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу
Таким чином у таких підприємств та організацій в силу імперативної норми Закону виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу з 01.10.2021 року, зі строком оплати компенсації за жовтень 2021, починаючи з 01.11.2021 і так далі.
Відтак, позовна давність для заявлених позовних вимог не сплила.
Зобов'язання виробників теплової енергії у розумінні ст. 8 Закону №1730 виникло з 01.10.2021 року щодо компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу та з 19.08.2022 щодо компенсації вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу, натомість ще 02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
До того ж, відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Обставини дії воєнного стану на території України є загальновідомими та не потребують доведення.
Таким чином, перебіг строків позовної давності щодо стягнення сум по зобов'язаннях за Законом №1730 продовжений.
А отже, зауваження Відповідача щодо строків позовної давності у справі № 904/4707/24 є безпідставними.
Щодо моменту виникнення зобов'язань Відповідача.
Аналіз положень ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» здійснено у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 (п. 8.20).
Необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» є:
1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно;
2)заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся у період з 01.12.2015 до 31.12.2019;
4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Отже, строк з якого у Відповідача виник обов'язок компенсувати саме Позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу чітко визначений нормою Закону.
У зв'язку з цим у Відповідача з цієї дати виник обов'язок компенсувати вартість відібраного без номінацій обсягу природного газу не лише за лютий 2017 року, а і за березень 2017 року в загальному обсязі 79,104 тис. куб. метрів.
Обов'язок компенсувати Позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу виник у Відповідача не з моменту направлення офіційного листа з вимогою про сплату від Позивача з вказанням реквізитів для сплати, а з дати чітко визначеної Законом.
Лише нагадаючи про такий обов'язок АТ “Укртрансгаз» двічі зверталось до Відповідача із відповідними листами (додаються) із пропозицією укласти договір про організацію взаєморозрахунків в порядку Закону 1730, що спростовує безпідставні та оманливі твердження щодо цього.
Щодо періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Зобов'язання підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виникло з імперативної норми Закону України № 1730, а саме ч. 2 ст. 8 цього закону, в якому вказано, що такі підприємства, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно: вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу
Таким чином у таких підприємств та організацій в силу імперативної норми Закону виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу лише з 01.10.2021 року, зі строком оплати компенсації за жовтень 2021, починаючи з 01.11.2021 і так далі.
Отже, предметом позовних вимог у цій справі є виключно вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року із строком оплати починаючи з 01.11.2021 за жовтень 2021 (їй місяць компенсації) і так далі - саме обсягів природного газу, як це і зроблено АТ “Укртрансгаз» (див. розрахунок стягуваної суми). Власне з цієї дати також розпочинається строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 01.09.2022 стосується виключно стягнення (компенсації) вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Стягнення вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу та нарахованих на них 3 % річних та інфляційних втрат не є предметом позовних вимог у справі № 904/4707/24.
Щодо компенсації вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу з урахуванням внесених змін у ст. 8 Закону №1730 відповідно до редакції Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-ІХ (далі - Закон №2479).
Закон України №2479 набрав чинності 19.08.2022, яким доповнено редакцію ст. 8 Закону №1730, зокрема, доповнено, що протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця компенсації підлягає також вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Таким чином у теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств та організацій в силу імперативної норми Закону і виникли відповідні зобов'язання.
Відповідні зміни у редакції ст. 8 Закону №1730 набрали чинності 19.08.2022, тоді як компенсація запроваджена з 01.10.2021.
Таким чином зобов'язання в частині компенсації вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу вважаються такими, що виникли виключно 19.08.2022, тобто з моменту набрання чинності Законом України №2479.
Враховуючи, що компенсація здійснюється протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця, то компенсація за період з 01.10.2021 по 31.08.2022 є такою, строк виконання якої настав 01.09.2022, відповідно з цієї дати визначається прострочення.
Щодо твердження Відповідача про те, що не надано доказів що спірний газ спожитий Відповідачем належить саме Позивачу, а саме договір на постачання природного газу Позивачу а також платіжні документи, які б підтверджували витрати Позивача на закупівлю природного газу та їх оплату використаного Позивачем у якості балансування у лютому-березні 2017 року.
Позивач послався на сталу практику Верховного Суду.
Зокрема, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024р. у справі №905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019. компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому частиною 2 статті 8 Закону № 1730-VІІІ.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 918/686/21 вказала таке:
274. Договір та Кодекс ГТС не передбачають надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розд. XIII Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати.
275. Враховуючи викладене. Верховний Суд зазначає, що у такій категорії сплав, незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач (оператор ГТС) не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024р. у справі № 905/2044/19 сформував висновок щодо застосування частини 2 статті 8 Закону 1730-VIII та пункту 8 глави 3 розділу XII, пунктів 1-2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію частини 2 статті 8 Закону 1730- VIII.
Тобто за таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені у справах №914/1940/22 та №905/2044/19, Законом №1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу. Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень частини 2 статті 8 Закону 1730. А враховуючи висновки Об'єднаної палати Верховного Суду - Оператор ГТС не повинен доводити витрати на проведення ним балансуючих дій.
Відповідач фактично спожив обсяг природного газу в розмірі 79,104 тис. куб. м., що зобов'язує його компенсувати вартість спожитого газу в порядку, визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.
За відсутності обґрунтованих спростувань обставин, викладених у позовній заяві, Відповідач не має підстав заперечувати проти законних та обґрунтованих вимог АТ "Укртрансгаз".
8. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, смт Широке, вул.Вишнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 33075778) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 254335,68 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 3% річних від простроченої суми у розмірі 11360,16 грн, інфляційні втрати в сумі 37712,93 грн та 3640,91 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 13.01.2025
Суддя Н.Б. Кеся