13 січня 2025 року
м. Київ
справа № 646/7372/24
провадження № 51-59 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 2 статті 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 1 статті 209 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади та займатися діяльністю, пов'язані з господарською та адміністративною діяльністю на строк до одного року, з конфіскацією майна.
На підставі частини 1 статті 70, статті 72 КК визначено ОСОБА_5 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади та займатися діяльністю, пов'язані з господарською та адміністративною діяльністю на строк до 1 року, з конфіскацією майна (згідно змісту вироку).
Вироком Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурорів - задоволено частково, а вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 у частині призначеного покарання за частиною 1 статті 209 КК скасовано та постановлено новий вирок в цій частині.
Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за частиною 1 статті 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 2 статті 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Постановлено призначити ОСОБА_5 покарання за частиною 1 статті 209 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік, з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до частини 1 статті 70, статті 72 КК призначено ОСОБА_5 покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік, з конфіскацією всього належного йому майна.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор просить переглянути вказаний вирок апеляційного суду в касаційному порядку. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіривши касаційну скаргу прокурора на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК.
Так, у своїй касаційній скарзі прокурор вважає, що, оскільки Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ збільшилася сума, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини проти права власності, то у даному випадку були підстави для закриття апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_5 на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КК за епізодами обвинувачення за частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190 КК.
Однак, у прохальній частині касаційної скарги прокурор просить, зокрема, змінити вирок районного суду шляхом виключення з нього кваліфікацію дій ОСОБА_5 за частиною 2 статті 190 КК та вважати останнього засудженим за частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 209 КК.
Тобто, прокурор допустив суперечності між мотивувальною та прохальною частинами касаційної скарги та неузгодженість своєї позиції.
Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3