13 січня 2025 року
м. Київ
справа №560/3139/24
адміністративне провадження № К/990/424/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 560/3139/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 220350003877 від 02 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 01 вересня 1979 року по 26 січня 2024 року, зазначені в архівних довідках та трудовій книжці, а також 7 місяців та 5 днів військової служби по мобілізації з березня до жовтня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити позивачу ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 21 січня 2024 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №220350003877 від 02.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі «Прапор Жовтня» з 1985 по 1998 роки, а також 7 місяців та 5 днів військової служби з березня 2022 року по жовтень 2022 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 має трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , відповідно до записів якої його було призначено трактористом в тракторну бригаду № 1 колгоспу «Прапор Жовтня» (ріш. правл. к-пу від 25.09.1985 № 10) та 28.01.2000 року звільнено із займаної посади у зв'язку з переводом в колективне сільськогосподарське підприємство «Надія».
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу під час мобілізації та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 278 від 12.10.2022, останньому оголошено вислугу років станом на 12 жовтня 2022 року календарна 02 роки 07 місяців 13 днів.
Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) задовольняючи частково позов, виходив з того, що у даному випадку підтверджуюча довідка не є обов'язковим документом, оскільки спірні періоди щодо роботи позивача в колгоспі належним чином підтверджені записами трудової книжки, а тому не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача є протиправним. Крім того зазначено, що період проходження позивачем військової служби зараховується до страхового стажу.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 560/3139/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Втім, зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 560/3139/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
С. Г. Стеценко