13 січня 2025 року
м. Київ
справа № 420/15771/21
адміністративне провадження № Зі/990/5/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , про відвід суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи № 420/15771/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
10.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 420/15771/21.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 для розгляду справи № 420/15771/21 (провадження № К/990/38584/24) визначено колегію суддів у складі судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 ОСОБА_2 відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10.12.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )., який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 420/15771/21.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 справу № 420/15771/21 (провадження №К/990/47568/24) визначено колегію суддів у тому ж складі.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2024 ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 333 КАС України.
31.12.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024, ухвалу Верховного Суду від 28.10.2024 та ухвалу Верховного Суду від 23.12.2024 у справі № 420/15771/21.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2024 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
07.01.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1., який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , про відвід суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи № 420/15771/21.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 КАС України, вказує на те, що передача судової справи раніше визначеному складу колегії суддів (провадження № К/990/51434/24) відбулась з порушенням порядку визначення складу суду для розгляду справи. На думку заявника автоматизований розподіл судової справи № 420/15771/21 (провадження № К/990/51434/24) має здійснюватися в загальному порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Окрім того, зазначив, що існують обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів, при постановленні Верховним Судом у справі №№ 420/15771/21 ухвал від 28.10.2024 (провадження № К/990/38584/24) та від 23.12.2024 (провадження № К/990/47568/24).
За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.01.2025 визнав її необґрунтованою та передав до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів у цій справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згадану заяву 09.01.2025 передано на розгляд судді Бевзенка В.М.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід у порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини, дослідивши аргументи заявника та проаналізувавши норми процесуального права, які регулюють порушене питання, покладені в основу заяви, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід суддів з огляду на наступне.
Приписи частин 1-3 статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) має бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, особиста безсторонність суду припускається, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання й поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені позивачем підстави (щодо порушенням порядку визначення складу суду для розгляду справи № 420/15771/21, провадження № К/990/51434/24) для відводу суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. є безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.
При цьому Суд враховує, що пунктом 2 рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 22.07.2021 № 9 з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (зі змінами та доповненнями), Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8 (зі змінами), відповідно до статті 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про збори суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді, зокрема, вирішено установити, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.
Також не слід брати до уваги твердження заявника щодо того, що існують обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів, позаяк такі фактично зводяться до незгоди з постановленими Верховним Судом у справі № №420/15771/21 ухвалами від 28.10.2024 (провадження №К/990/38584/24) та від 23.12.2024 (провадження №К/990/47568/24), що відповідно до приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів або їхню необ'єктивність під час розгляду справи ОСОБА_2 у своїй заяві не вказав, а Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
Отже, з огляду на наведені аргументи у заяві та приписи статті 36 КАС України, Суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Керуючись приписами статей 36, 39, 40, КАС України, Суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , про відвід суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи № 420/15771/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.
...........................
В. М. Бевзенко,
Суддя Верховного Суду