13 січня 2025 року
Київ
справа № 160/7461/24
адміністративне провадження № К/990/254/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №160/7461/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,
02.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник, ГУ ДПС).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі не наведено. ГУ ДПС вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР). щодо правомірності застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у випадку скасування судом розпорядження про анулювання ліцензій та про виключення місць зберігання з Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та оптову торгівлю алкогольними напоями (далі - Реєстр).
За змістом касаційної скарги скаржник, вказуючи на неправильне застосування наведеної норми права, фактично лише цитує норми Закону №265/95-ВР, висновки акта перевірки і в загальному не погоджується зі здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин та наданих на їх підтвердження доказів. Скаржник в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не вказує, який висновок, на його думку, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню норми статті 15 Закону № 481/95-ВР у контексті встановлених у цій справі обставин. ГУ ДПС лише зазначає, що позивач за умови анулювання ліцензій та відсутності заходів забезпечення позову продовжував здійснювати господарську діяльність у вигляді виготовлення, оптової торгівлі та зберігання алкогольних напоїв.
Однак, таке обґрунтування неправильного застосування зазначеної норми права фактично зводиться до переоцінки встановлених у справі обставин та наданих на їх підтвердження доказів. Так, суди, з посиланням на відповідні судові рішення в адміністративних справах з'ясували, що на час проведення ГУ ДПС фактичної перевірки діяли заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії відповідних розпоряджень про анулювання ліцензій, а в подальшому усі ці розпорядження були скасовані судом. За таких обставин суди виходили з того, що висновки відповідача про порушення позивачем Закону № 481/95-ВР є спростованими, а тому застосування штрафних санкцій є протиправним.
Водночас належного обґрунтування підстав касаційного оскарження з урахуванням наведених висновків судів касаційна скарга не містить. Вказуючи за змістом касаційної скарги про скасування заходів забезпечення позову у справі №160/20102/23 тільки щодо одного із розпоряджень про анулювання двох ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту), скаржник не обґрунтовує, в чому полягає помилковість висновку судів, що з огляду на скасування судом розпоряджень про анулювання ліцензій та про виключення місць зберігання з Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та оптову торгівлю алкогольними напоями застосування до позивача фінансових санкцій є протиправним.
Разом з тим, підставою для ухвалення судами рішення про задоволення позову слугували не тільки те, що станом на час проведення фактичної перевірки діяли заходи забезпечення позову стосовно оскаржуваних розпоряджень, але й те, що відповідні індивідуальні акти були скасовані судом.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Слід також зазначити, що Верховним Судом було розглянуто справу №160/2092/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до ГУ ДПС, предметом судового розгляду у якій було розпорядження від 19.01.2024 №36-р/л про виключення місць зберігання з Реєстру. У постанові від 22.10.2024 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та виснував, що скасування в судовому порядку як неправомірного акту індивідуальної дії не породжує для платника податків негативних наслідків з моменту його прийняття. Скаржник у касаційній скарзі не вказує, чому такі висновки не є застосовними до обставин цієї справи та в чому оскаржувані судові рішення у цій справі суперечать таким висновкам, враховуючи, що саме з огляду на прийняття розпорядження від 19.01.2024 №36-р/л ГУ ДПС було сформоване оскаржуване у цій справі рішення про застосування фінансових санкцій від 23.02.2024 № 8811/04-36-09-01/36710304.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №160/7461/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон