13 січня 2025 року
м. Київ
справа №752/7348/24
адміністративне провадження № А/990/2/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 752/7348/24 за ОСОБА_1 до Держави Україна, Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Держави Україна, Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не дотримано вимог приписів статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та надано позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України у зв'язку із невиконанням позивачем у встановлений строк вимог ухвали про залишення позовної заяви .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 07.01.2025 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 про повернення позовної заяви.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, просить: скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024; призначити йому адвоката, який надає безоплатну, вторинну правову допомогу; визначити суд до підсудності якого належить вирішення справи № 752/7348/24.
Вирішуючи питання щодо прийняття апеляційної скарги, Суд дійшов такого висновку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить, зокрема забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
За правилами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 26 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.
Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Приписами частини другої статті 22 КАС України визначено, що апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи: 1) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб; 2) про заборону політичної парт ії, передбачені статтею 2893 цього Кодексу; 3) щодо оскарження рішень Національного агентства з питань запобігання корупції про відмову у наданні державного фінансування статутної діяльності політичної партії або про зупинення (припинення) державного фінансування статутної діяльності політичної партії.
Відповідно до частини третьої статті 22 КАС України апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені.
Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також спори за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Частиною другою статті 23 КАС України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду.
Положенням частини шостої статті 267 КАС України встановлено, що судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Верховний Суд. Судові рішення Верховного Суду набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини третьої статті 278 КАС України судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 та частини сьомої статті 277 цього Кодексу, апеляційним адміністративним судом в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, є Верховний Суд.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 2893 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, є Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів. Судове рішення Верховного Суду у таких справах є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Тобто, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
За змістом частин першої, другої статі 292 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах, є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Отже, судами, які вирішують адміністративні справи у порядку апеляційного провадження, є апеляційні адміністративні суди і лише у певних категорії спорів (розглянутих у порядку частини шостої статті 267, частини третьої статті 273, частини сьомої статті 277, частини шостої статті 2893 КАС України), підсудні Верховному Суду як суду апеляційної інстанції.
Проте, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024, яка не є судовим рішенням апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції в розумінні частини шостої статті 267, частини третьої статті 273, частини сьомої статті 277, частини шостої статті 2893 КАС України.
З ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 752/7348/24 вбачається, що вирішуючи цю справу, Голосіївський районний суд міста Києва керувався нормами ЦПК України та у резолютивній частині такого рішення суд роз'яснив право на оскарження цієї ухвали Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Тобто, оскаржуване рішення постановлено місцевим загальним судом за наслідком розгляду цивільного позову поданого в порядку, визначеному ЦПК України.
З огляду на вказане, оскільки Голосіївський районний суд міста Києва не є ані апеляційним адміністративним судом в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, ані апеляційним адміністративним судом як судом першої інстанції у розумінні статті 22 КАС України, а справа № 752/7348/24 розглянута ним за правилами ЦПК України, а тому перегляд ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 752/7348/24 Верховним Судом в апеляційному порядку за правилами КАС України є неможливим.
У відповідності до пункту 1 частини першої ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Таким чином, апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню у порядку адміністративного судочинства, відтак, відсутні підстави для розгляду цієї апеляційної скарги за нормами КАС України.
З огляду на вказане у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 752/7348/24 необхідно відмовити.
Щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 16 КАС України).
Частиною третьою статті 16 КАС України визначено, що безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Законом, що визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, є Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460).
Відповідно до статті 3 Закону № 3460, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 61 Закону України «№ 3460 передбачено, що до системи надання безоплатної правової допомоги належать: Координаційний центр з надання правової допомоги; суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Положеннями статті 13 Закону № 3460 визначено, що безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, та включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до статті 15 Закону № 3460, суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
У статті 16 Закону № 3460 встановлено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги.
Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 16 Закону № 3460, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Статтями 18 та 19 Закону № 3460 встановлено порядок подання та розгляду Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернень про безоплатну вторинну правову допомогу.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3460 після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
Таким чином Суд дійшов висновку, що відповідно до приписів Закону № 3460 для отримання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 має звернутися з відповідною заявою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за результатами розгляду якої Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний прийняти відповідне рішення. За наявності підстав для надання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
Відповідаючи на доводи скаржника щодо визначення підсудності справи № 752/7348/24 Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суд звертає увагу скаржника на те, що Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 452/2017 утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві, який переглядає, зокрема, але не виключно судові рішення Голосіївського районного суду міста Києва, ухвалені ним у цивільних справах за правилами ЦПК України.
Керуючись статтями 13, 22, 23, 248, 256, 278, 292, 299 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 752/7348/24 за ОСОБА_1 до Держави Україна, Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді: А. Ю. Бучик
С. М. Чиркін