про відмову у відкритті касаційного провадження
13 січня 2025 року
м. Київ
справа №140/33883/23
адміністративне провадження № К/990/47767/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №140/33883/23 за позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкту, -
У листопаді 2023 року Виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкту .
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18.03.2024 позов задовольнив і зобов'язав ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт по АДРЕСА_1 та привести будівлю з земельною ділянкою до попереднього стану.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №140/33883/23 без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №140/33883/23 було залишено без руху, з підстав зазначення випадків касаційного оскарження судових рішень, оскільки справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та частини четвертої статті 328 КАС України з належним їх обґрунтуванням.
Копія зазначеної ухвали отримана скаржником 31.12.2024 засобами поштового зв'язку, про що знаходить своє підтвердження рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
На виконання ухвали скаржником 23.12.2024 засобами поштового зв'язку до суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано уточнену касаційну скаргу.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Колегія суддів встановила, що Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2023 відкрив провадження у справі і призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження скаржник має наводити обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до частини 4 статті 328 і частини 5 статті 328 КАС України.
Скаржник на виконання ухвали Верховного Суду від 17.12.2024 подала уточнену касаційну скаргу та зазначає підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Водночас, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано належним чином в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Колегія суддів не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Спір у цій справі виник щодо того, що позивач всупереч вимог законодавства перепланувала приміщення власної квартири та у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не привела його до попереднього стану.
У свою чергу, судами попередніх інстанцій було враховано правову позицію висловлену у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, від 03.03.2021 у справі №826/13266/18, в яких зазначено, що здійснення будівництва особою без документів, що дають право на це та без належно затвердженого проекту і не виконання вимоги зобов'язального характеру, яким вимагалось усунути виявлені порушення встановлені приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності є наслідком знесення за власний рахунок самочинно збудованого об'єкт особою та приведення будівлі з земельною ділянкою до попереднього стану.
Окрім того, ця правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 640/20663/19.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку.
У свою чергу, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на низку постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, а саме: постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №727/11479/17, від 20.05.2021 у справі № 334/2101/16 та від 29.04.2020 у справі № 742/1756/17, оскільки правовідносини викладені у наведених постановах не є релевантними до правовідносин у цих справах, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.
Зокрема у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №727/11479/17 правовідносини стосувалися питання щодо порушення права фізичної особи 1 на користування квартирою АДРЕСА_2 , оскільки внаслідок самочинного здійснення фізичною особою 2 реконструкції квартири №2, використання цього майна для здійснення торговельної діяльності, продажу легкозаймистих товарів за відсутності пожежної сигналізації, порушення заїзду та проходу, користування прибудинковою територією.
У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 334/2101/16 вирішувалося питання щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена внаслідок порушення позивачем частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», внаслідок чого позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 6800 грн.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 742/1756/17 правовідносини стосувалися скасування постанови про адміністративне правопорушення якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 13 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 8500 грн за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, відповідач не вказала на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно та саме щодо яких Верховним Судом у подібних правовідносинах були сформовані висновки з правозастосування. Натомість виклала фактичні обставини, процитувала положення законодавства із покликанням на висновки із постанов Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №727/11479/17, від 20.05.2021 у справі № 334/2101/16 та від 29.04.2020 у справі № 742/1756/17 без належного доведення як такої подібності правовідносин у справі № 140/33883/23.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1 Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №140/33883/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя В.М. Кравчук