13 січня 2025 року
Київ
справа № 160/16034/24
адміністративне провадження № К/990/28/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Хохуляка В.В., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №160/16034/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біттранс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01.01.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2024 залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав скаржнику десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, стало те, що звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось після спливу строку, встановленого для її подання. Так, повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було складено 17.09.2024, ухвалою суду від 29.10.2024 було повернуто первинну апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору. Натомість, звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулось 11.11.2024.
Відхиляючи доводи ГУ ДПС про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд зазначив, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Зауважив, що доказів вжиття регулярних та послідовних заходів для здійснення своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги як вперше, так і повторно, а також відсутності коштів на його сплату, ГУ ДПС не надало. Крім того, не були усунуті й недоліки апеляційної скарги, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги у цій справі. Вказане свідчить про не підтвердження відповідачем власних доводів про сумлінне та добросовісне ставлення до своїх прав та обов'язків та про вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх вимог послався на наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення, звернення до суду з апеляційною скаргою повторно у межах річного строку, а також привів посилання на висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо строків звернення до суду та поважність причин їх пропуску.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що наведені скаржником підстави є аналогічними тим, які зазначались при зверненні з апеляційною скаргою, та яким судом вже надано оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. Додатково зазначив, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Посилання скаржника на приписи частини другої статті 299 КАС України суд відхилив з тих підстав, що вказана норма не вказує про незастосовність положень статті 295 КАС України та не надає суб'єктам владних повноважень права на оскарження судових рішень без урахування процесуальних строків, встановлених для цього.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що повторно апеляційна скарга подана у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Просить врахувати, що оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог КАС України, дотримання строків на апеляційне оскарження при первинному зверненні із скаргою та сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, свідчать про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі. Зазначає, що з урахуванням норми частини другої статті 299 КАС України у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу було подано до спливу річного строку. Також скаржник посилається на витяги з рішень Європейського суду з прав людини щодо поновлення строку на оскарження апеляційне оскарження.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 11.10.2024 та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору; ухвалою від 29.10.2024 Третій апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику. Вдруге скаржник подав апеляційну скаргу 11.11.2024, тобто, майже через два місяці з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому повторно подана апеляційна скарга не була оформлена відповідно до вимог статті 296 КАС України в частині сплати судового збору, що слугувало підставою для залишення її без руху ухвалою суду від 18.11.2024. Протягом наданого судом строку ГУ ДПС недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору за апеляційну скаргу, подану повторно, так і не усунуло.
Касаційна скарга не утримує доводів на спростування зазначених обставин. Про причини, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з належним чином оформленою апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 295 КАС України, скаржник також не вказує.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Приведені витяги з рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №160/16034/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біттранс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк О.О. Шишов