13 січня 2025 рокуСправа № 260/3944/24 пров. № А/857/20848/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року , -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01.02.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
визнати протиправною бездіяльність відповідача у відношенні до позивача щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01.03.2018 по 22.10.2021 із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 22.10.2021 у розмірі 4454,47 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою №44, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01.11.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року. Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01.02.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 22.10.2021 в повному обсязі. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.10.2021, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі, зокрема звертає увагу на пропуск строку звернення до суду.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, про необхідність надання позивачу можливості подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з військової служби 22.10.2021.
Вважаючи дії відповідача щодо неправильного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу протиправними, представник позивача звернувся з даним адміністративним позовом до суду 13.06.2024
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23 до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Більше того, відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі 200/5637/23 тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України, розпочав свій перебіг 19.07.2022 і мав би закінчитися 19.10.2022, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023.
Аналіз статті 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Відповідно, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України чітко передбачено продовження строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, саме на строк дії карантину і не визначено, що такі строки продовжуються або ж можуть бути продовжені на три місяці з дня припинення карантину.
Проте, у справі ж, що розглядається, на момент звернення позивача до суду, а саме 13.06.2024.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційний суд пропонує позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
З огляду на те, що встановлений статтею 309 КАС строк розгляду справи не може бути дотримано за таких виняткових обставин, а саме у зв'язку з необхідністю отримання від позивача заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовом суд апеляційної інстанції з метою об'єктивного, повного і всебічного з'ясування обставин у цій адміністративній справі вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи.
Керуючись статтями 242, 248, 306, 310, 309, 321, 325 КАС суд,-
Зобов'язати ОСОБА_1 подати, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Продовжити строк розгляду справи №260/3944/24 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич