Справа № 560/12757/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.05.2024 №222650005613 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахування висновків суду, зарахувавши при цьому в повному обсязі до його пільгового (спеціального) стажу за списком №2 період роботи з 22.08.1992 по 18.12.1996, з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000, з 01.09.2003 з 01.11.2016 в ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" на посадах змінного майстра (майстра гірничого), начальника цеху, головного інженера, начальника гірничо-дробильного цеху.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вік позивача становить 57 років.
10.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При зверненні за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач надав документи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема, трудову книжку Серії НОМЕР_1 , довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, накази про результати атестації робочих місць.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.05.2024 №222650005613 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Страховий стаж позивача становить 33 роки 09 місяців 02 дні.
Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 07 років 00 місяців 03 дні.
До стажу роботи позивача, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення не зараховано:
- період роботи з 22.08.1992 по 18.12.1996, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. Перша атестація проведена 19.12.2001 та не зазначені причини відсутності такої атестації.
- періоди роботи з 01.01.1997 по 31.01.1997, 01.01.1998 - 28.02.1998, 01.11.1998 - 31.05.1999, 01.03.2000 - 31.05.2000, оскільки: в пільговій довідці від 14.11.2022 №02-01/924/628/17/46 не вказані відпустки без збереження заробітної плати; згідно архівної довідки від 09.08.2022 №01-21/502-7 відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
- період роботи з 01.09.2003 по 01.11.2016, оскільки згідно акту перевірки від 15.06.2023 №2200-1104-1/3398 позивача було переведено на неповний робочий тиждень згідно наказів №100 від 08.09.2003, №220 від 02.09.2009, №636 від 08.12.2010, №26/1 від 01.08.2016, про що в довідках не зазначено, та оновлені пільгові довідки позивач не надав.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Оскільки на сьогоднішній день в Україні не запроваджено пенсійне забезпечення через професійні та корпоративні фонди, тому порядок призначення пенсії на пільгових умовах визначається нормами Закону № 1058-ІV.
Згідно з абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Згідно з підпунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграф б цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 №18-1 (далі Порядок №18-1), визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку №18-1).
Згідно з пунктом 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.07.1985, позивач у період з 01.04.1991 по 01.11.2016 - працював в ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" на посадах змінного майстра (майстра гірничого), начальника цеху, головного інженера, начальника гірничо-дробильного цеху.
Крім того, вищезазначені обставини повністю підтверджуються довідками уточнюючими пільговий характер роботи, виданими ліквідатором ПрАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс":
- від 07.06.2003 №02-01/924/628/17/74, від 14.11.2022 №02-01-924/628/17/49, згідно якої ОСОБА_1 з 02.04.1991 по 14.01.2002 працював на посаді змінного майстра (майстра гірничого), з 15.01.2002 по 03.08.2006 - майстра гірничого;
- від 07.06.2023 №02-01/924/928/17/77, згідно якої ОСОБА_1 з 04.08.2006 по 10.06.2008 працював на посаді начальника гірничо-дробильного цеху;
- від 07.06.2023 №02-01/924/628/17/78, згідно якої ОСОБА_1 з 11.06.2008 по 14.07.2009 працював на посаді головного інженера;
- від 07.06.2023 №02-01/924/628/17/76, №02-01/924/628/17/75 згідно яких ОСОБА_1 з 15.07.2009 по 03.05.2011, з 04.05.2011 по 01.11.2016 працював на посаді начальника гірничо-дробильного цеху.
Вищезазначені обставини також підтверджуються наказами про результати робочих місць:
- від 19.12.2001 №16, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення майстру гірничому, начальнику цеху;
- від 06.12.2006 № 135, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення начальнику цеху, головному інженеру;
- від 16.11.2011 № 133, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення начальнику цеху (гірничого), що в повній мірі підтверджує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2
Поряд з цим, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем зараховано позивачу до його пільгового стажу лише 08 років 00 місяців 03 днів, у зв'язку з врахуванням фактично відпрацьованого часу, а також відомостей про атестацію робочих місць.
Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Таким чином, пільговий стаж позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 повинен бути підтверджений:
документами про відповідні умови праці за час виконання роботи до 21.08.1992;
результатами атестації відповідного робочого місця за умовами праці після 21.08.1992.
Щодо результатів атестації відповідного місця за умовами праці після 21.08.1992, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку №383 зазначена постанова (постанова КМУ від 01.08.1992 №442 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці") набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації.
Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за списком №2 в повному обсязі періоду її роботи з 22.08.1992 по 18.12.1996 з підстав не проведення підприємством атестації робочих місць.
Щодо незарахування позивачу до пільгового стажу роботи періоди роботи з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000 в ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс", суд зазначає таке.
Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Як встановив суд, записи спірного періоду роботи позивача з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000 та врахування заробітної плати за періоди роботи при обчисленні розміру пенсії підтверджуються відповідними документами, що надавались позивачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.07.1985.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача. Зазначені відомості також підтверджені доказами, наявними в матеріалах пенсійної справи позивача.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000 з єдиної підстави, такої як відсутність інформації про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Крім того, невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного принципу пропорційності, суд дійшов висновку, що позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000, тому, враховуючи встановлене, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу період з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000.
Щодо врахування відповідачем лише фактично відпрацьованого часу позивача за період з 01.09.2003 по 01.11.2016, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 7 Порядку №383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Тобто, вимоги пункту 7 Порядку №383, щодо підрахунку пільгового стажу стосуються підприємств з неритмічною роботою.
При цьому, суд зазначає, що ритмічність виробництва на підприємстві є економічним аналізом діяльності цього суб'єкту господарювання. Під ритмічністю суд розуміє рівномірний плановий випуск продукції за графіком в обсязі та асортименті, передбачених планом.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить посилання на інформацію, або документи, накази стосовно неритмічності роботи ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" у період з 01.09.2003 по 01.11.2016 та як наслідок обчислення відповідачем пільгового стажу позивача за вибіркою фактично відпрацьованого часу, а не за календарним обчисленням періоду роботи з шкідливими та важкими умовами.
Дані трудової книжки та архівних довідок, доданих позивачем, не містять відомостей про переведення позивача на неповний робочий день, про надання відпустки без збереження заробітної плати, про переведення на іншу роботу, про відпустку у зв'язку з навчанням, або простій підприємства.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки саме первинним документам підприємства (умови праці), на якому працював позивач.
Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 27.11.2008 №26-рп/2008) розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, частини 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства в Україні.
Також в матеріалах справи міститься уточнююча довідка ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 у період з 11.06.2008 по 14.07.2009, який становить 01 рік 01 місяць 04 дні працював повний робочий день та виконувала роботи за посадами, передбаченими списком №2 розділом І виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003, код 1.1б.
Отже, на думку суду, матеріалами справи у повному обсязі підтверджено, що позивач у період з 01.09.2003 по 01.11.2016 працював у ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" на посадах, які передбачені списком №2, водночас неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пільгового стажу позивача є протиправним.
За таких обставин, враховуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано у повному обсязі період роботи позивача з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000, з 01.09.2003 по 01.11.2016, до його пільгового стажу, а тому такий підлягає зарахуванню.
Таким чином, з огляду на наведене вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.05.2024 №222650005613 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.
В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано пільговий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши при цьому в повному обсязі до його пільгового (спеціального) стажу за списком №2 періоди роботи з 22.08.1992 по 18.12.1996, з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.11.1998 по 31.05.1999, з 01.03.2000 по 31.05.2000, з 01.09.2003 з 01.11.2016 в ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" на посадах змінного майстра (майстра гірничого), начальника цеху, головного інженера, начальника гірничо-дробильного цеху та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.