Справа № 600/1072/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
13 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з січня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2024.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2024.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.07.2017 р. №503-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "г" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону у запас.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.07.2023 №507-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.07.2024.
Згідно з інформацією програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №600/6711/23-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2024 відповідачем на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №600/6711/23-а виплачено ОСОБА_1 заборгованість грошового забезпечення у сумі 27070,46 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
22.02.2024 представником позивача скеровано до відповідача адвокатський запит, в якому останній просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з січня 2016 по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
Листом від 29.02.2024 позивача повідомлено про те, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №600/6711/23-а виконане в добровільному порядку 08.02.2024. Так, грошові кошти в загальній сумі 27070,46 грн були перераховані ОСОБА_1 . Разом з цим, повідомлено про те, про відсутність правових підстав для нарахування і виплати середнього грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення.
Не погоджуючись із бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту наведених норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як вбачається з обставин справи та матеріалів, предметом спору в даній справі є компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (за рік) (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2016 році (з січня по грудень) становив 112,4%; у 2017 році (з січня по грудень) становив 113,7%; у 2018 році (з січня по грудень) становив 109,8%; у 2019 році (з січня по грудень) становив 104,1.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, остаточна виплата позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення відбулася лише 08.02.2024 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №600/6711/23-а, тобто вже після звільнення позивача з військової служби і, відповідно, з порушенням строків її виплати.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розумінні Закону №2050-III.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по день фактичної виплати 08 лютого 2024 року, нарахованої та виплаченої із затримкою, є протиправною, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, починаючи з січня 2016 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 08 лютого 2024 року.
Щодо доводів відповідача про те, що в період до 04 лютого 2021 року в Законі №2050-III та в Порядку №159 не було передбачено проведення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Дійсно, в редакції даного Закону №2050-ІІІ, яка діяла на момент спірних правовідносин, сума індексації грошових доходів громадян не визначалася доходом.
Однак, попри відсутність на момент спірних правовідносин такого визначення в законодавстві, індексація грошового забезпечення є грошовим доходом, не має разового характеру, а відтак підпадає під вимоги Закону №2050-III.
Вказане кореспондується з наступними нормами.
Положеннями статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пункти 2, 3 Порядку №159 встановлюють, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою грошового забезпечення та у разі несвоєчасної її виплати провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства.
Окрім цього доводи відповідача суперечать усталеній позиції Верховного Суду про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені (постанови від 11 липня 2017 року №21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року по справі №240/11882/19, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.