Справа № 640/20229/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
10 січня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00178793315 від 22 грудня 2020 року, №0438452414 від 04 червня 2021 року, рішення про результати розгляду скарги №3716/Л/99-00-06-01-04-09 від 26 травня 2021 року;
- здійснити перерахунок суми штрафу з несвоєчасною сплатою платежів єдиного податку за дати 20 січня 2018 року, 20 жовтня 2018 року, 20 лютого 2019 року, 20 жовтня 2019 року із застосуванням норм статті 124.1 Податкового кодексу України та письмово повідомити позивача щодо суми нарахованого штрафу.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа №640/20229/21 надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.06.2021 форми «Ш» №0438452414, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за затримку сплати авансових внесків єдиного податку у розмірі 4640,30 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, адже контролюючим органом встановлено порушення строків сплати авансових внесків по єдиному податку, що є порушенням вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, що призвело до застосування штрафних санкцій відповідно до п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС України у м. Києві за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено акт від 01.12.2020 №6483/Ж5/26-15-33-15-11.
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2020 №00178793315, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 5057,6 грн згідно зі статтею 122 Податкового кодексу України за порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 26.05.2021 №3716/Л/99-00-06-01-04-09 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.12.2020 №00178793315 в частині визначення суми застосованої штрафної санкції у розмірі 417,30 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
04 червня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі акту камеральної перевірки від 01.12.2020 №6483/Ж5/26-15-33-15-11 та рішення ДПС України від 26.05.2021 №3716/Л/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги, прийнято податкове повідомлення-рішення №0438452414, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за затримку сплати авансових внесків єдиного податку у розмірі 4640,30 грн згідно зі статтею 122 Податкового кодексу України за порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувались позивачем щомісячно, вчасно, окрім платежів за січень 2018 року(2 дні прострочки), за жовтень 2018 року (2 дні прострочки), за лютий 2019 року (4 дні прострочки), за травень 2019 року (3 дні прострочки), за жовтень 2019 року (2 дні прострочки). Таким чином, відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за вчасну сплату авансових платежів з єдиного податку за грудень 2017 року, лютий 2018 року, травень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, січень 2019 року, квітень 2019 року.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Згідно із пунктом 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
З рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 26.05.2021 №3716/Л/99-00-06-01-04-09 вбачається, що перевіркою встановлено порушення термінів сплати авансових внесків з єдиного податку, а саме:
- щодо терміну сплати 20.12.2017 зараховано платіж 21.12.2017 - 640,00 грн;
- щодо терміну сплати 20.01.2018 зараховано платіж 22.01.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.02.2018 зараховано платіж 21.02.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.05.2018 зараховано платіж 21.05.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.08.2018 зараховано платіж 21.08.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.09.2018 зараховано платіж 21.09.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.10.2018 зараховано платіж 23.10.2018 - 744,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.01.2019 зараховано платіж 21.01.2019 - 834,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.02.2019 зараховано платіж 27.02.2019 - 834,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.04.2019 зараховано платіж 22.04.2019 - 834,60 грн;
- щодо терміну сплати 20.05.2019 зараховано платіж 23.05.2019 - 834,60грн;
- щодо терміну сплати 20.07.2019 зараховано платіж 22.05.2019 - 834,60грн;
- щодо терміну сплати 20.10.2019 зараховано платіж 23.10.2019 - 834,60грн;
Разом з тим, авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувалися позивачем щомісячно, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи:
- квитанція від 20.12.2017 №1084-7788-6881-8887, яка свідчить про сплату єдиного податку за грудень 2017 року в розмірі 640,00 грн 20.12.2017;
- квитанція від 22.01.2018 №1117-5054-8772-8744, яка свідчить про сплату єдиного податку за січень 2018 року в розмірі 744,60 грн 22.01.2018;
- квитанція від 20.02.2018 №1146-7469-1362-3924, яка свідчить про сплату єдиного податку за лютий 2018 року в розмірі 744,60 грн 20.02.2018;
- квитанція від 20.05.2018 №1235-4035-6012-3966, яка свідчить про сплату єдиного податку за травень 2018 року в розмірі 744,60 грн 20.05.2018;
- квитанція від 20.08.2018 №1327-7201-4676-7400, яка свідчить про сплату єдиного податку за серпень 2018 року в розмірі 744,60 грн 20.08.2018;
- квитанція від 20.09.2018 №1358-6954-1116-1480, яка свідчить про сплату єдиного податку за вересень 2019 року в розмірі 744,60 грн 20.08.2018;
- квитанція від 22.10.2018 №1390-7301-7876-7838, яка свідчить про сплату єдиного податку за жовтень 2018 року в розмірі 744,60 грн 22.10.2018;
- квитанція від 19.01.2019 №1479-5982-0238-3813, яка свідчить про сплату єдиного податку за січень 2019 року в розмірі 834,60 грн. 19.01.2019;
- квитанція від 26.02.2019 №1517-6867-7509-9155, яка свідчить про сплату єдиного податку за лютий 2019 року в розмірі 834,60 грн. 26.09.2019;
- квитанція від 19.04.2019 №4М10-94НТ-3Н01-Н6МХ, яка свідчить про сплату єдиного податку за квітень 2019 року в розмірі 834,60 грн 19.04.2019;
- квитанція від 23.05.2019 №8984-2АК1-К035-268Т, яка свідчить про сплату єдиного податку за травень 2019 року в розмірі 834,60 грн 23.05.2019;
- квитанція від 19.07.2019 №25Н6-К7АС-8АС9-К9ТС, яка свідчить про сплату єдиного податку за липень 2019 року в розмірі 834,60 грн 19.07.2019;
- квитанція від 22.10.2019 №К78Х-0А9Р-АС13-0А8А, яка свідчить про сплату єдиного податку за жовтень 2019 року в розмірі 834,60 грн 22.10.2019.
За приписами п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків або відділення операторів поштового зв'язку (пункт 57.5 статті 57 Податкового кодексу України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувались позивачем щомісячно, вчасно, окрім платежів за січень 2018 року(2 дні прострочки), за жовтень 2018 року (2 дні прострочки), за лютий 2019 року (4 дні прострочки), за травень 2019 року (3 дні прострочки), за жовтень 2019 року (2 дні прострочки).
Отже, відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за вчасну сплату авансових платежів з єдиного податку за грудень 2017 року, лютий 2018 року, травень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, січень 2019 року, квітень 2019 року, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.06.2021 №0438452414 правомірно задоволені судом першої інстанції.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко