13 січня 2025 р.Справа № 643/1970/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Демченко С.В., повний текст складено 19.06.24 по справі № 643/1970/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Інспектора патрульної поліції 5 роти 3 батальйону старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Новікова Василя Юрійовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до інспектора патрульної поліції 5 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Новікова В. Ю., в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1472092 від 19 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 5 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Новікова Василя Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1472092 від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 у справі №643/1970/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу було направлено повідомлення за вих. № Ц-66/41/14/01-2024 від 31.01.2024, що підтверджується листком згрупованих відправлень «Рекомендований лист» поданих у відділення зв'язку №33 ХФ УДППЗ «Укрпошта» зі штрих-код ідентифікатором 0600083870394 «Про запрошення до підрозділу патрульної поліції», в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також необхідність мати при собі документи, що посвідчують особу, а також додатково на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, адресу ОСОБА_1 , яку останній вказав у своїй скарзі до управління патрульної поліції в Харківській області, що підтверджується направлення листа на електронну адресу. Проте позивач у визначений час за вказаною адресою не з'явився. З огляду на викладені обставини, у сторони відповідача були достатні підстави вважати, що позивач був обізнаний про дату, час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, враховуючи те, що листування з позивачем відбувалося засобами електронного та поштового зв'язку. Також, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 17.09.2020 (справа №685/1153/17), від 08.02.2024 (справа №480/8341/22).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, особливості розгляду яких визначені ст.ст.268-272, 286 КАС України та передбачають скорочені строки розгляду справи.
Заявник повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Позивач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою.
Інспектору патрульної поліції 5 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Новікову В. Ю. направлено повідомлення про дату, час і місце розгляду справи на поштову адресу, яка зазначена в позовній заяві.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Крім того, вказана категорія справ відповідно до вимог ст. 286 КАС України розглядається в скорочені строки.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що 19 лютого 2024 року інспектор патрульної поліції 5 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП Новіков В. Ю. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1472092, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 510 гривень.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 18 січня 2024 року о 15 годині 07 хвилин, керуючи автомобілем Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1 проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР - порушення проїзду на зборонений сигнал або миготливий, або два червоних миготіння.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поштове повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи стосовно позивача було вручено за довіреністю лише 23 лютого 2024 року, тоді як розгляд справи було призначено на 19 лютого 2024 року, що в свою чергу свідчить про неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, тим самим він був позбавлений прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП. Відомості про належним чином вручення позивачу повідомлення про запрошення на розгляд справи про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1472092 від 19 лютого 2024 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху.
Положеннями п. 8.7.3.е ПДР встановлено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем до суду першої інстанції надано диск з відеозаписом на якому зафіксований факт того, як 18 січня 2024 року о 15 годині 07 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Тюрінська та вул. Металіста на заборонений червоний сингал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР України.
Зі змісту відповіді КП «Харків-Сигнал» від 22 березня 2024 року вбачається, що світлофорний об'єкт вул. Металіста - вул. Тюрінська станом на 18 січня 2024 року з 07 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин працював у локальному режимі (тобто не керується АСК-Р) за двохфазною схемою організації дорожнього руху.
Факт руху автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул. Тюрінська та вул. Металіста, яким керував ОСОБА_1 на заборонений червоний сингал світлофора підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Наданим відеозаписом підтверджується наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення, стверджує про те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки не повідомив його належним чином про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 277-2 КАС України визначено, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
З матеріалів справи встановлено, що поштове повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи стосовно позивача вручено за довіреністю лише 23 лютого 2024 року, тоді як розгляд справи було призначено на 19 лютого 2024 року. Наведене свідчить про те, що всупереч вимогам чинного законодавства позивач не був належним чином завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, тим самим він був позбавлений прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП.
Відомості про належне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом відправлення повідомлення на його електронну пошту, колегія суддів зазначає, що електронне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не може розцінюватись судом як належний та достатній доказ на підтвердження належного сповіщення позивача про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи відсутні як докази отримання даного повідомлення позивачем у визначений законом строк, так і інші дані, які б свідчили про своєчасне повідомлення (проінформаність) позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.»
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку: факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.»
Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №685/1153/17, колегія суддів зазначає, що в ній викладене наступна правова позиція: "законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим."
Отже, надсилання відповідачем на електронну пошту позивача повідомлення про запрошення його для розгляду справи без отримання від ОСОБА_1 підтвердження, не свідчить про поінформованість останнього про час та місце розгляду справи, згідно правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №685/1153/17.
Щодо посилання апелянта на постанову Об'єднаної Палати Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №480/8341/22, колегія суддів зауважує, що в ній викладена правова позиція згідно якої надіслання (електронної) копії рішення на офіційну електронну адресу в ЄСІТС, є, у розумінні частин п'ятої, сьомої статті 18 КАС України, належним способом вручення судового рішення.
У даній справі відповідачем було надіслано повідомлення про запрошення не за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, тому вказана правова позиція не є релевантною.
Враховуючи наведене, відсутність доказів, що свідчать про належним чином вручення позивачу повідомлення про запрошення на розгляд справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана у цій справі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню саме з процесуальної підстави.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 по справі № 643/1970/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий