Справа № 189/2530/24
2/189/94/25
іменем України
13.01.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Безрідньої В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» - Дорошенко М.А. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №22035000109940 від 04.02.2019 року в сумі 37359.77 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 21799,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 1601,63 грн.; простроченої заборгованості по комісії - 13062,40 грн.; збитків від інфляції - 771.31 грн.; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 125.42 грн., а також витрати із сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7570,00 грн.
Позов мотивований тим, що 04.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено Кредитний договір №22035000109940 у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 04.02.2022 року.
Після підписання Кредитного договору ОСОБА_1 власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Відповідно до виписки по особистому рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок Боржника, як це передбачено умовами Кредитного договору.
Виходячи з вищезазначеного, при укладанні Кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбаченні умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами Кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
Позивач зазначає, що зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не виконано ні Первісному кредитору, а ні Новому, в зв'язку з чим, наявна заборгованість за Кредитним договором в сумі 36463.04 гривень.
Крім того, представник позивача посилається на ст.625 ЦК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.
Представник позивача звертає увагу, що після введення карантину Законом № 540 внесено зміни, зокрема до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, та доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У зв'язку з вищевказаним, 3% річних та індекс інфляції нараховується за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року.
Враховуючи санкції ст.625 ЦК України, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 37359.77 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 21799,01 грн.; простроченої заборгованість по відсоткам - 1601,63 гривень; простроченої заборгованості по комісії - 13062,40 грн.; збитків від інфляції - 771.31 грн.; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 125.42 грн.
Ухвалою суду від 12.11.2024 року відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному порядку, з викликом сторін.
В судові засідання, призначені на 05.12.2024 року та 13.01.2025 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача у своєму позові просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач жодних заяв, клопотань та відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року суд постановив розглядати справу в заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позову про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.02.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22035000109940.
Відповідно до п. 3.6 договору відповідач при підписанні договору підтвердив, що він ознайомлений з умовами кредитування, з паспортом продукту, з інформацією про розмір винагороди, яку банк отримує від страхової компанії, як агент, за пропонування послуг страхування, з умовами УДБО та погоджується, що договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитку печатки банку та підпису уповноваженої особи банку.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 25400,00 грн. зі строком кредитування 36 місяців; кінцева дата повернення кредиту 04.02.2022 року; цільове призначення: споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5% від суми кредиту; процентна ставка фіксована у розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Відповідно до п.4 договору визначено графік платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Розділом 2 Договору визначено порядок погашення заборгованості за договором.
Так, у п. 2.1. договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Відповідно до п.2.2. договору дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 договору.
В розділі 4 договору зазначений графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором, де щомісячні платежі визначені з 04.03.2019 по 04.02.2022, визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку).
Відповідно до Виписки по особовому рахунку відповідача за період з 04.02.2019 року по 14.12.2021 року, АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника, як це передбачено умовами Кредитного договору №22035000109940 від 04.02.2019 року.
Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №22035000109940 від 04.02.2019, у відповідача станом на 14.12.2024 утворилася заборгованість у розмірі 36463.04 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 21799,01 грн.; простроченої заборгованість по відсоткам - 1601,63 гривень; простроченої заборгованості по комісії - 13062,40 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, в пункті 1.2 Кредитного договору №22035000109940 щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена в розмірі 3,5%.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору № 22035000109940 (колонка 8 графіку). Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування з 04.02.2019 року до 04.02.2022 року сукупно складає 5400,00 грн.
Встановивши у Кредитному договорі №22035000109940 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 5400,00 грн., банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто положення пункту 1.2 Кредитного договору №22035000109940 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 216/7637/21, від 09 лютого 2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада2023 року в справі № 204/224/21.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягнення заборгованості по комісії в сумі 13062,40 грн. за Кредитним договором №22035000109940 від 04.02.2019 року є необґрунтованими та задоволенню у цій частині не підлягає, оскільки обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «Цикл Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №15/12/21.
Згідно з п. 1.1 договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за оплату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (портфель заборгованості).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває право грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36463,04 грн., з яких: 21799,01 грн. - прострочена заборгованість по тілу; 1601,63 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам.
Також, позивачем надано акт приймання передачі прав вимог за договором факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року, що підтверджує наявність підстав позивача для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, суд встановив, що відповідач порушив визначені умови договору і не повернув суму кредиту, а також не виконував інші грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором. В подальшому право вимоги за зазначеним договором перейшло до ТОВ «Цикл Фінанс».
До того ж, згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
Оскільки по даній справі у відповідача виник юридичний обов'язок по сплаті заборгованості за кредитом, позивач має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Суд погоджується з розрахунком позивача, відповідно до якого інфляційні втрати за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 на заборгованість по тілу кредиту у розмірі 21799,01 грн. становлять: 771,31 грн.; 3% річних -125,42 грн.
Відповідачем не надано суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем порушено умови Кредитного договору щодо повернення грошових коштів, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає доведеним існування заборгованості за Кредитним договором №22035000109940 від 04.02.2019 року в сумі 21799,01 грн., простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 1601,63 грн., інфляційних втрат в сумі 771,31 грн. та 3% річних в сумі - 125,42 грн.
Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи містяться платіжна інструкція від 09.10.2024 року, яка засвідчує той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Так, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1575,44 грн. сплаченого позивачем судового збору, який у зв'язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 24297,37/37359,77 х 2422,40 = 1575,44 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги № 16/05 від 16 травня 2023 року, Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги № 16/05 від 16 травня 2023 року, ордер № 1494213 від 19 грудня 2023 року, Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.10.2024 року, платіжну інструкцію №6816 від 08.10.2024 на суму 7570,00 грн., рахунок-фактуру №417 від 08.10.2024 року.
Таким чином, судом встановлено, що розмір послуг за надання правничої допомоги ТОВ «Цикл Фінанс» становить 7570,00 гривень.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В постанові N 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, розгляд справи без участі представника позивача, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 7570,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.
Таким чином, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 3000,00 грн.
Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613), заборгованість за кредитним договором № 22035000109940 від 04.02.2019 року в розмірі 24297,37 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто сім гривень тридцять сім коп.), з яких: 21799,01 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 1601,63 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам; 771,31 грн. - збитки від інфляції; 125,42 грн. - 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613) судовий збір у розмірі 1575,44 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень 44 коп.) та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Чорна
13.01.2025