13 січня 2025 р. Справа № 520/18910/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.10.24 по справі № 520/18910/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 ; визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 26.02.2022, яким молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який знаходився на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду офіцера відділення планування військової частини НОМЕР_1 , ВОС-0201003, з 26 лютого 2022 року та вирішено вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, з посадовим окладом у розмірі 4090 гривень на місяць по 17 тарифному розряду, штатно-посадова категорія "старший лейтенант"; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та її командира прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та його начальника прийняти рішення про надання і оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період і воєнний час, на підставі абзаців 1, 2 частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як старшому науковому співробітнику наукової установи, з постановкою на спеціальний облік.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин він відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Зазначив, що єдиним винятком із вказаного правила може становити його згода, якої він не давав. Отже, здійснюючи призов позивача на військову службу під час мобілізації 26.02.2022, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв з порушенням абзацу третього частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 25.04.2024 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника відділення планування в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення від виконанням обов'язків, оскільки знаходиться в трудових відносинах з Фізико-технічним інститутом низьких темпертур Національної академії наук України на посаді старшого наукового співробітника та має вчене звання "кандидат фізико-математичних наук".
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 №1571/4215 від 29.04.2024 року у відповідь на рапорт ОСОБА_1 про звільнення відмовлено у задоволенні рапорту з причин відсутності підстав для звільнення.
Між тим, позивач зазначив, що відповідно до відповіді на адвокатський запит №3107/МВ від 20.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав алфавітну картку на ОСОБА_1 у якій зазначено місце роботи: ФТІНТ НАН України - науковий співробітник кандидат наук. Також у відповіді зазначено, що деякі документи немає змоги надати, тому що були знищені під час ракетно-бомбового удару.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Єдиний виняток із вказаного правила може становити його згода, якої у цьому випадку не було.
Апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки ним не прийнято до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. На підставі цієї норми, суд повинен був розцінити неподання відповідачами відзиву, як визнання ними позову.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 12.03.2008 ОСОБА_1 отримав диплом кандидата наук серії НОМЕР_2 .
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.07.2016 переведений на посаду наукового співробітника відділу мікроконтактної спектроскопії. Відповідно до витягу Національної академії наук України Фізико-технічного інституту низьких температур ім Б.І. Вєркіна №313-к від 27.12.2019 переведено ОСОБА_1 , наукового співробітника відділу мікроконтактної спектроскопії (19), за його згодою на посаду старшого наукового співробітника цього відділу у звязку з обранням за конкурсом з 01.01.2020.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 26.02.2022 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який знаходився на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначити на посаду офіцера відділення планування військової частини НОМЕР_1 , ВОС-0201003, з 26 лютого 2022 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, з посадовим окладом у розмірі 4090 гривень на місяць по 17 тарифному розряду, штатно-посадова категорія "старший лейтенант".
Позивач є учасником бойових дій, про що останньому видано свідоцтво серії НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки гарнізонної війьково-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 29.01.2024 ОСОБА_1 має захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника відділення планування в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення від виконанням обов'язків, оскільки знаходиться в трудових відносинах з Фізико-технічним інститутом низьких температур Національної академії наук України на посаді старшого наукового співробітника та має вчене звання "кандидат фізико-математичних наук".
Листом від 29.04.2024 №1571/4215 військова частина НОМЕР_1 у відповідь на рапорт ОСОБА_1 про його звільнення відмовила з причин відсутності підстав для звільнення.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит №64/339 від 12.06.2024 Фізико технічний інститут низьких темпертур Національної академії наук України зазначив, що інститут веде військовий облік призовників і військовозобов'язаних та Журнал обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов'язаних та звіряння їх облікових даних з даними районних (міських, об'єднаних) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та надіслано витяг з Журналу обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов'язаних та звіряння їх облікових даних з даними районних (міських, об'єднаних) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, який стосується саме проведення звірки 03.12.2021 з ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ОСОБА_1 . Так, до ІНФОРМАЦІЯ_8 подавалися два повідомлення щодо ОСОБА_1 про зміну його місця проживання: 07.09.2017 № 64/500, про призначення його на посаду старшого наукового співробітника 20.01.2020 № 64/53. ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України проводив звіряння особової картки П-2 ОСОБА_1 з документами ІНФОРМАЦІЯ_8 про що є запис у Журналі обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов'язаних та звіряння їх облікових даних з даними районних (міських, об'єднаних) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки 03.12.2021.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит №3107/МВ від 20.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав алфавітну картку на ОСОБА_1 у якій зазначено місце роботи: ФТІНТ НАН України - науковий співробітник кандидат наук. Також у відповіді зазначено, що деякі документи немає змоги надати, тому що були знищені під час ракетно-бомбового удару.
Позивач не погоджується з призовом, обґрунтовуючи це тим, що він є кандидатом фізико-математичних наук та працює на посаді наукового співробітника Фізико-Технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна, а тому звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте з інших мотивів, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
При цьому, ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до начальника відділення планування в/ч НОМЕР_1 з відповідним рапортом) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Судовим розглядом встановлено, що 12.03.2008 ОСОБА_1 отримав диплом кандидата наук серії НОМЕР_2 .
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.07.2016 переведений на посаду наукового співробітника відділу мікроконтактної спектроскопії. Відповідно до витягу Національної академії наук України Фізико-технічного інституту низьких температур ім Б.І. Вєркіна №313-к від 27.12.2019 переведено ОСОБА_1 , наукового співробітника відділу мікроконтактної спектроскопії (19), за його згодою на посаду старшого наукового співробітника цього відділу у звязку з обранням за конкурсом з 01.01.2020.
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника відділення планування в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення від виконанням обов'язків, оскільки знаходиться в трудових відносинах з Фізико-технічним інститутом низьких температур Національної академії наук України на посаді старшого наукового співробітника та має вчене звання "кандидат фізико-математичних наук".
Вказаний рапорт отриманий в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується відтиском печатки (а.с. 30-31).
Водночас колегія суддів зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22.
Так, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком призовників, військовозобов'язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22.
Апелянт у позові та в апеляційній скарзі зазначив, що він 25.04.2024 звернувся із рапортом до начальника в/с НОМЕР_1 про звільнення його від виконання обов'язків, оскільки він знаходиться у трудових відносинах з Фізико-технічним інститутом низьких температур Національної академії наук України на посаді старшого наукового співробітника, тобто позивач не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, доказів протилежного матеріали справи також не містять.
Крім того, відповідно до п.п. 8 п.1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем військової частини НОМЕР_1 про наявність у нього права на відстрочку як наукового співробітника, що працює у Фізико-технічному інституті низьких температур Національної академії наук України зі ставкою не менш як на 0,75, станом на 26.02.2022, тобто на день призначення його на посаду та виконання обов'язків офіцера віділення планування військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з п.33 ч.1 ст.7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації належать з-поміж іншого до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Так, з наведеного вище випливає, що про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти органи, в яких вони перебувають на військовому обліку.
Наявні в матеріалах справи повідомлення про зміну облікових даних ОСОБА_1 датовані 2017 та 2020 рр., що не свідчить про повідомлення позивачем наявного у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації станом на 26.02.2022.
Таким чином, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що він має не менш ніж 0,75 ставки та про наявність бронювання позивача, а відтак позивачу правомірно відмовлено у наданні відстрочки від призову на час мобілізації.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки, позивач першочергово не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації шляхом надання військовій частині відповідних документів, що підтверджують його право.
Доводи апелянта про наявність у ІНФОРМАЦІЯ_9 алфавітної картки позивача, з якої вбачається де і ким він працює, що підтверджує право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, є помилковими, оскільки не позбавляють позивача обов'язку звернутись до відповідачів із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу з наданням до неї документів, що підтверджують таке право. Доказів вчинення позивачем активних дій стосовно надання відповідної заяви військовій частині до моменту набуття ним статусу військовослужбовця матеріали справи не містять.
Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки ним не прийнято до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, колегія суддів вважає останні помилковими, оскільки вказана норма свідчить про право суду, а не обов'язок.
З урахуванням вищенаведеного, усі інші доводи і заперечення сторін по справі на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте виходив з інших підстав для відмови, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду з підстав та мотивів його прийняття, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.
З огляду на що, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі № 520/18910/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова