Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
13 січня 2025 р. Справа № 520/9042/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.07.23 по справі № 520/9042/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), через свого представника звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць у період за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 та за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення активних бойових дій у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць у період за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 та за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення активних бойових лій у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 по справі 520/9042/23 адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача, Попович Ю.О., подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції використав норми, які застосовуються Міністерством оборони України під час нарахування додаткових виплат військовослужбовцям, які проходять службу у Збройних Силах України. Вказує, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення з відмінними від Міністерства оборони функціями, завданнями та не керується у своїй діяльності нормативними актами та методичними рекомендаціями, які видані Міністерством оборони. Стверджує, що відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Зауважує, що оскільки пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) уповноважено Адміністрацію Державної прикордонної служби України визначити виключно порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, визначені в пункті 2 наказу №628-АГ додаткові підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн. щомісячної додаткової винагороди - за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, виходять за межі наданих Адміністрації Державної прикордонної служби України повноважень.
Звертає увагу, що заступником начальника Східного регіонального управління - начальником оперативно-військового управління (бригадним генералом) ОСОБА_2 до відповідача подавались рапорти про встановлення позивачу та іншим співробітникам ДПСУ додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримані збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, рапорти та додатки до нього є належними документами, які мають прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ №168 (які наявні в матеріалах справи), зокрема рапорти: з 01.08.2022 по 31.08.2022 (рапорт від 28.09.2022); з 01.09.2022 по 30.09.2022 (рапорт від 01.10.2022); з 01.10.2022 по 31.10.2022 (рапорт від 02.11.2022); з 01.11.2022 по 30.11.2022 (рапорт від 02.12.2022); з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 9 діб (відповідно до рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ); з 01.01.2023 по 31.01.2023 - 8 діб (відповідно до рапорту заступника начальника Східного регіонального управління). Наголошує, що не видання начальником (командиром) органу Держприкордонслужби наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям не може позбавляти військовослужбовця, який залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії додаткової винагороди.
Вважає, що позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн. пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, що підтверджується відповідними довідками та витягами з Журналу бойових дій.
Східне РУ ДПС України подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 без змін.
Зазначає, що сам факт виконання обов'язків військової служби, перебуваючи в м. Краматорськ, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. Вказує, що у спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, на період дії воєнного стану. Стверджує, що Адміністрація Державної прикордонної служби України, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та є вищим органом по відношенню до Східного РУ ДПС України, на виконання вимог Постанови КМУ №168 видала накази від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та визначила умови, за виконання яких наявні підстави для виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди. Наголошує, що заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), яким подано рапорт, є керівником структурного підрозділу, однак облік особового складу, який безпосередньо бере участь у бойових діях здійснюється іншим підрозділом - штабом органу Державної прикордонної служби України, що власне і надає можливість здійснення перевірки наявності підстав для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Зазначило, що за результатами проведених перевірок цих рапортів, а також фактичних завдань, що виконували військовослужбовці, підрозділ повідомлено про відсутність підстав для нарахування винагороди в збільшеному до 100 000 грн. розмірі. Вказує, що в спірний період позивач не виконував заходів, визначених пунктом 2 Наказу №392 та пунктом 2 Наказу №628; не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, під вогневим ураженням, тому відсутні підстави для підготовки наказу про нарахування винагороди позивачу у збільшеному розмірі (до 100000 грн.)
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Старший сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу № 121 о/с від 04.05.2022 призначений інспектором-водієм третьої комендантської групи комендантського відділення (для оперативно - військового управління з м.д. АДРЕСА_1 ) звільнившись з посади інспектора-кулеметника третьої комендантської групи цього ж комендантського відділення, згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення.
В період з 08.2022 по 01.2023 позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, на період дії воєнного стану, що не заперечується позивачем, та підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення №11/43 від 18.02.2023, а саме: на виконання вимог Наказу 392-АГ у вересні 2022 року (за серпень 2022 року) 30 000,00 грн, в жовтні 2022 року (за вересень 2022 року) 20 000,00 грн, в листопаді 2022 року (за жовтень 2022 року) 30 000,00 грн, в грудні 2022 року (за листопад 2022 року) 30 000,00 грн.
На виконання вимог Наказу 628-АГ у грудні 2022 року (за грудень 2022 року) 30 000,00 грн, лютому 2023 року (за січень 2023 року) 20 322,00 гривень.
08 лютого 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача з метою отримання інформації щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до Постанови № 168 від 28.02.2022.
У відповідь на запит листом від 16.03.2023 № 702/1531-23-вих. відповідач повідомив, що нарахування та виплата додаткової винагороди здійснювалась з серпня 2022 року по січень 2023 року в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Повідомлено, що оскільки заявник в період з 01.08.2022 по 31.01.2023 заходів визначених підпунктами 1 - 8 пункту 2 Наказів 392-АГ та підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу 628-АГ не виконував, підстави стверджувати про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відсутні.
Не погоджуючись з сумою виплаченої додаткової, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин підтвердження інформації про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня протиправна бездіяльність.
Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (який продовжується по день апеляційного перегляду даної справи).
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям в тому числі, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168".
Згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з пунктом 2 Наказу №392-/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження);2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно з пунктом 10 Наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладений на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Згідно з пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
З 01 грудня 2022 року уведений в дію та застосовується наказ Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" (далі - наказ №628/0/81-22-АГ).
Згідно з пунктом 1 Наказу №628/0/81-22-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби.
Додаткова винагорода збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 2 Наказу №628/0/81-22-АГ до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Згідно з пунктом 3 Наказу №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Пунктом 4,5-8 Наказу №628/0/81-22-АГ встановлено, що облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовка проекту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.
Підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється до 08 числа кожного місяця підрозділом, визначеним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.
Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу.
Склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Проте, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Водночас, вказана постанова Кабінету Міністрів України містить загальні умови отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само, як і право визначати порядок отримання цієї винагороди, надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець.
Таким чином, право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди позивач, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
Колегією суддів встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу № 121 о/с від 04.05.2022 року призначений інспектором-водієм третьої комендантської групи комендантського відділення (для оперативно - військового управління з м.д. АДРЕСА_1 ) звільнившись з посади інспектора-кулеметника третьої комендантської групи цього ж комендантського відділення, згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення.
В період з серпня 2022 року по січень 2023 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн., на період дії воєнного стану, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення №11/43 від 18.02.2023.
Водночас, заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. н.п. Краматорськ) подавались рапорти за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 з проханням встановити додаткову грошову винагороду у розмірі 70000,00 грн пропорційно часу участі військовослужбовцям оперативно-військового управління та підрозділів забезпечення оперативно-військового управління, за виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби та їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій, в якості додатків до яких зазначені: довідки про військовослужбовців ОВУ СхРУ; довідки , щодо нанесення противником вогневого ураження по позиціям підрозділів ДПСУ в районі ведення бойових дій в межах ОЗ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у відповідні періоди; витяги з Журналів бойових дій ОВУ СРУ Держприкордонслужби України за відповідні періоди (а.с.61-67)
Згідно інформації , приведеної у довідці №43/3197/23-Вн від 18.05.2023 (а.с.85-88) інспектор-водій третьої комендантської групи комендантського відділення (для ОВУ з місцем дислокації м. Краматорськ) комендатури забезпечення СРУ ДПС України старший сержант ОСОБА_1 з серпня 2022 року по січень 2023 року виконував завдання з охорони та оборони передового пункту управління та пункту постійної дислокації оперативно-військового управління, а також в складі групи бойового реагування та «бойових груп».
Також у вказаному документі зазначено, що під час виконання обов'язків в складі бойової групи, військовослужбовець, виходячи з обстановки, що мала місце в районі несення служби, бойових виходів не здійснював та участі у бойових зіткненнях з противником не приймав.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що за вказаними у позові рапортами заступника начальника СРУ ОСОБА_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинені відмови, оформлені листами від 10.09.2022р. №25/3093-22-вих, від 01.10.2022р. №25/3583-22-вих, від 09.12.2022 № 25/4930-вих, які обґрунтовані і відсутністю об'єктивних даних про щоденну особисту участь кожного військовослужбовця в бойових зіткненнях або знаходження підрозділів під вогневим ураженням ворога (а.с.89-91,93-94).
Також у витязі із розпорядження СРУ від 15.02.2023 № гриф/25-298 «Про результати розгляду» зазначено, що документального підтвердження вогенового урахення місць дислокації та місць перебування військовослужбовців ОВУ СхРУ не представлено (а.с.92)
Таким чином, підсумовуючи всі надані до суду документи щодо виконання позивачем завдань військової служби в період з серпня 2022 року по січень 2023 року за місцем дислокації у місті Краматорськ, колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на те, що апелянт був задіяний у заходах, які визначені у пункті 2 Наказу №392-/0/81-22-АГ та пункті 2 Наказу №628/0/81-22-АГ, в тому числі, у:
- бойових завданнях з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
- бойових (спеціальних) завданнях із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
- бойових (спеціальних) завданнях на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
- бойових (спеціальних) завданнях із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач в період з серпня 2022 року по січень 2023 року під час виконання обов'язків військовослужбовця отримував додаткову винагороду, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 15 ).
З приведеного вбачається, що відповідачем не було отримано підтвердження інформації про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача протиправної бездіяльності.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування відповідачем приписів наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає , що на цей час відсутнє судове рішення предметом розгляду якої було дослідження та встановлення протиправності вказаних наказів.
Між тим, Верховним Судом досліджувалось питання щодо застосування вказаних наказів. Так, у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.
Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд, слідуючи позиції, яка була започаткована у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, звернув увагу ще і на умови (контекст), за яких Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання, позаяк у тій справі скаржник теж наполягав на тому, що згадувані акти Адміністрації Держприкордонслужби не можуть застосовуватися до відносин, пов'язаних з виплатою додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
Висловивши свої міркування з цього приводу касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 підсумував, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги те, що протиправність наказів №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 у визначений законом спосіб не встановлювалась, їх зміст не суперечить правовим актам, які мають вищу юридичну силу, колегія суддів вважає, що підстави для незастосування відповідачем цих наказів до спірних правовідносин відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставину , що місто Краматорськ віднесено до районів ведення воєнних (бойових) дій, на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №26 від 02.02.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копію наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №26 від 02.02.2023, за яким встановлено райони ведення воєнних (бойових) дій на період з 01 по 31 січня 2023 року, до яких у свою чергу не віднесено місто Краматорськ, а віднесено лише дві громади Краматорського району.
Інших документів щодо віднесення чи не віднесення міста Краматорськ до районів ведення воєнних (бойових) дій матеріали справи не містять.
Отже, питання віднесення міста Краматорськ у період з серпня по грудень 2022 року до району ведення воєнних (бойових) дій наявними у справі доказами не підтверджене.
Проте з огляду на досліджені у справі документи та підтвердження обставин не залучення позивача до бойових завдань, які мали наслідок бойове зіткнення та не були поєднані з вогневим ураженням безпосередньо в місцях ведення воєнних (бойових) дій, відсутні підстави стверджувати, що позивач брав участь у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктами 2 наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 липня 2023 року по справі № 520/9042/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк