13 січня 2025 року справа №200/6598/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6598/23 (головуючий суддя у І інстанції - Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасувати наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 року № 791-ОД в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за вересень 2022 року в повному обсязі відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додаткової винагороди відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 зі змінами та доповненнями.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 791-ОД від 07.03.2023 в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 28 серпня 2024 року.
29 серпня 2024 року позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в обґрунтування якої зазначив, що відповідач в добровільному порядку не виконує рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23 відмовлено.
28.10.2024 позивач знову звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23, в обґрунтування якої зазначив підстави, які викладав в заяві про встановлення судового контролю від 29.08.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23 повернута заявнику без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Обґрунтування апеляційної скарги.
На виконання рішення суду у справі № 200/6598/23 відповідач не здійснив нарахування та сплату грошового забезпечення та додаткової винагороди з вересня 2022 року.
Отже, відповідач не виконує рішення суду в добровільному порядку.
Крім того, позивачу не видавався виконавчий лист по справі, що унеможливлює звернення до органів ВДВС про примусове виконання рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи встановлювати судовий контроль за виконанням рішення, не здійснив ефективний захист порушеного права позивача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 № 791-ОД в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за вересень 2022 року в повному обсязі відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додаткової винагороди відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 зі змінами та доповненнями.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 791-ОД від 07.03.2023 в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 28 серпня 2024 року, позивачем в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.
29 серпня 2024 року позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в обґрунтування якої зазначив, що відповідач в добровільному порядку не виконує рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23 відмовлено.
Відмовляючи у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання рішення суду законної сили, наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 791-ОД від 07.03.2023 в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року є скасованим та таким, що втратив чинність.
Рішенням суду від 08 березня 2024 року в адміністративній справі № 200/6598/23 на відповідача не покладено будь-яких обов'язків на вчинення дій, тобто рішення суду не має зобов'язального характеру.
28.10.2024 позивач знову звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23, в обґрунтування якої зазначив підстави, які викладав в заяві про встановлення судового контролю від 29.08.2024, а саме: відповідач не виконує рішення суду в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з вересня 2022 року.
Суд першої інстанції, повертаючи заяву ОСОБА_1 від 28.10.2024 про встановлення судового контролю без розгляду, виходив з її очевидної безпідставності та необґрунтованості.
Оцінка суду.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз вказаних норм свідчить, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, які свідчать про невиконання судового рішення боржником.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як свідчать матеріали справи рішення суду від 08.03.2024 у справі № 200/6598/23 не містить вимог до відповідача зобов'язального характеру.
Цим рішенням скасований наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 791-ОД від 07.03.2023 в частині визнання бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що відмовився від виконання бойового завдання та призупинення йому виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень 2022 року.
Тобто, наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 791-ОД від 07.03.2023 в зазначеній частині втратив чинність з моменту набрання судовим рішенням законної сили, що не вимагає від відповідача вчинення будь-яких додаткових дій на виконання рішення суду у справі № 200/6598/23, а також видачі виконавчого листа по справі.
Про вищевикладене зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 06 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23.
Суд звертає увагу апелянта, що рішенням суду у справі № 200/6598/23 не встановлювався військовій частині НОМЕР_1 обов'язок здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди з вересня 2022 року, отже не можна вважати що відповідач не виконав рішення суду, а суд, не встановивши судовий контроль за виконанням рішення, не здійснив ефективний захист порушеного права позивача.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Оскільки заява про встановлення судового контролю від 28.10.2024 містить аналогічні обґрунтування, що і заява 29 серпня 2024 року, за якою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6598/23, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про очевидну безпідставність та необґрунтованість заяви від 28.10.2024 та повернув її позивачу без розгляду.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6598/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6598/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 січня 2025 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко