Справа № 489/10238/24
Провадження № 3/489/290/25
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
14 січня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №189864 від 06.12.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 06.12.2024 о 11.55 год. в м. Миколаєві по вул. Троїцькій, 32, він, керуючи транспортним засобом "OPEL COMBO", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, бліде обличчя, тремтіння пальців рук), в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП "МОЦПЗ" МОР.
ОСОБА_1 при розгляді справи в суді свою вину в інкримінованому порушенні не визнав та вказав, що дійсно за вказаних у протоколі обставин керував транспортним засобом, але був тверезим, та відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки не виявляв будь-яких ознак наркотичного сп'яніння. При цьому, він є діючим військовослужбовцем та на час зупинки рухався за запчастинами для ремонту техніки, у зв'язку з чим поспішав.
Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.12.2024; переглянувши відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського; довідку УПП в Миколаївській області), суддя дійшов таких висновків.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз положень ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, що визначено ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 2, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 2 Р. 1 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що у випадку наявності в особи, яка керує транспортним засобом, ознак сп'яніння - поліцейський зобов'язаний пред'явити їй вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з протоколом, підставою для висловлення особі вимоги пройти огляд на стан сп'яніння став факт наявності у неї ознак наркотичного сп'яніння, якими поліцейський вказав: зіниці очей не реагують на світло, бліде обличчя, тремтіння пальців рук.
Однак, зазначені поліцейським у протоколі та наявні, на його думку, в особи ознаки наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, бліде обличчя, тремтіння пальців рук) не належать до переліку вичерпних ознак наркотичного сп'яніння, вказаних у п. 4 Р. 1 Інструкції, до яких відносяться: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; а також звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
При цьому, вказана у протоколі ознака - тремтіння пальців рук не є ознакою стану сп'яніння в контексті положень вищевказаної інструкції, оскільки не будь-яке тремтіння пальців рук є ознакою сп'яніння, а лише виражене тремтіння пальців рук, яке свідчить про те, що особа може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Також переглядом відеозапису з камери нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що під час виявлення в особи ознак наркотичного сп'яніння її пальці рук не мали вираженого тремтіння. Крім того, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення ознака наркотичного сп'яніння - блідість обличчя вказаним відеозаписом не підтверджуються жодним чином та безпосередньо відеозаписом не зафіксовано її наявність в особи. Також відеозаписом не підтверджено виявлення поліцейським та наявність у ОСОБА_2 такої ознаки наркотичного сп'яніння, як зіниці очей не реагують на світло, оскільки поліцейський не проводив будь-яких дій, направлених на виявлення та фіксування вказаної ознаки сп'яніння, враховуючи той факт, що під час спілкування з водієм був світлий час доби, за якого неозброєним оком, без застосування світлового променю, неможливо виявити реакцію зіниць на світло.
Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що висловлюючи особі вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, поліцейський діяв всупереч вимогам п. 2 Р. 1 Інструкції, оскільки не виявив та не зафіксував в особи ознак наркотичного сп'яніння, наявність яких є обов'язковою підставою для вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що особа заперечила факт наявності в неї будь-яких ознак сп'яніння, вказавши, що поспішає та не має часу. Також вона мала цілком природне забарвлення шкіряного покрову обличчя, пальці її рук не мали вираженого тремтіння.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що особа, відносно якої складено протокол, дійсно виявляла передбачені вищевказаними нормативними актами ознаки наркотичного сп'яніння (що остання категорично заперечувала) та вчиняла дії, які б вказували на її ухилення від проходження законного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, для пропозиції проходження якого були відсутні підстави через відсутність в особи будь-яких передбачених законом ознак наркотичного сп'яніння. Тому у посадової особи органу національної поліції були відсутні передбачені законом підстави для складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вимога про проходження якого була висловлена особі з порушенням вимог вищевказаних нормативних актів.
Вказані висновки судді узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Миколаївського апеляційного суду від 20.07.2023 у справі № 489/1555/23, відповідно до яких недоведеність наявності в особи ознак наркотичного сп'яніння не є підставою для обов'язку проходження нею огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та складення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від такого огляду.
При цьому, висновки апеляційного суду, зроблені при розгляді справ про адміністративні правопорушення, на переконання судді, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді аналогічних справ, оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», апеляційний суд надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства.
Таким чином, при складенні протоколу відносно особи працівниками поліції не було дотримано вимог пунктів 2, 3, 4 розділу І та п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.
Проаналізувавши зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суддя встановив, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, оскільки відсутні належні докази наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння, які, нібито, були виявлені поліцейськими перед пропозицією особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Зазначене вище обставини є істотним порушенням встановленої законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп'яніння, що має наслідком її недійсність (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Натомість суддя не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи, зокрема встановлювати факт наявності у неї передбачених законом ознак наркотичного сп'яніння, які в протоколі не вказані, оскільки в такому разі матиме місце факт підтримання у справі про адміністративне правопорушення обвинувачення судом, що жодним чином не допускається, виходячи із практики ЄСПЛ, яка є обов'язковою для суду при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також буде .
Також, згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За такого, до зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суддя відноситься критично, оскільки будь-які інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту, що особа керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, які є підставою для пропозиції проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які підтверджують винуватість особи в інкримінованому порушенні поза розумним сумнівом, що в даній справі не доведено.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються дослідженими судом доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону і не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 252, 266, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко