Справа № 159/8724/24 Провадження №11-сс/802/31/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
представника
власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 січня 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12024030550001820),
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024030550001820 від 29.12.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді накладено арешт на майно, яке було вилучено 29.12.2024 року в ході огляду місця події на автодорозі, що поблизу буд. АДРЕСА_1, а саме на деревину породи вільха об'ємом близько 24 м3, з позбавленням права на відчуження, користування та розпоряджання; вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 з позбавленням права на відчуження. Водночас, відмовлено у накладенні арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та напівпричіпу.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить частково скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю та накласти арешт на вилучений вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 із забороною їх відчуження, розпорядження та користування, в іншій частині ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 січня 2025 року залишити без змін.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що виявлені та вилучені транспортний засіб із причепом безпосередньо використовувався для перевезення деревини без будь-яких документів щодо їх походження, тобто є безпосереднім знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Наголошує, що вилучене майно необхідне для проведення можливих судових експертиз, зокрема, трасологічної, а тому з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт із забороною користування, та розпорядження вилученим транспортним засобом із напівпричепом.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, представника власника майна, який вказав про безпідставність апеляційних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаних вище процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно на вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 та виявлену в ньому деревину породи вільха об'ємом близько 24 м3. Крім того, обгрунтовано задовольнив клопотання слідчого частково, відмовивши у накладенні арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та напівпричіпу.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024030550001820 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, відомості про яке до ЄРДР внесені 29.12.2024.
29 грудня 2024 року було проведено огляд місця події на автодорозі поблизу буд. АДРЕСА_1, а саме вантажного автомобіля марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 та виявлено в ньому деревину породи вільха об'ємом близько 24 м3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - напівпричіпу марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажного автомобілю марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_9 .
Постановою слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 29.12.2024 вказане вище майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024030550001820.
Слідчий доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане вище майно зазначав про те, що на його думку існує сукупність розумних підозр, що транспортний засіб, реєстраційні документи на нього, та деревина породи вільха об'ємом близько 24 м3, яка знаходилася в транспортному засобі, є доказом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу), у кримінальному провадженні №12024030550001820, а тому, саме з метою збереження цього майна, просив накласти арешт.
Апеляційний суд погоджується із доводами слідчого, оскільки у поданому до суду клопотанні наведено достатні обґрунтування, а матеріали клопотання містять належні та допустимі докази, які дають суду підстави вважати, що майно: транспортний засіб, напівпричіп, деревина породи вільха повністю відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України, у зв'язку з чим було визнано речовими доказами.
Обґрунтованою у клопотанні слідчого також є і мета накладення арешту в цій частині, так як в ньому зазначено та наведено правові підстави мети такого арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України, а саме - збереження речових доказів.
Проте, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі прокурора не наведено достатніх підстав щоб вважати, що мета збереження речових доказів не буде досягнута за умови позбавлення власника майна лише права на відчуженнявантажного автомобіля марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 .
З урахуванням наведеного, апеляційний суд не бере до уваги доводи прокурора про необхідність накладення арешту на вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричіпом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 саме шляхом позбавлення права відчуження, користування, розпорядження, як про це просить апелянт, та погоджується із висновком слідчого судді місцевого суду, що обмеження лише на відчуження автомобіля та напівпричіпа є достатнім засобом для збереження речових доказів без обмежень його використання.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що сторона обвинувачення в ході апеляційного розгляду не навела достатніх обґрунтувань, що лише за умови позбавлення власника майна права на користування та розпорядження транспортним з засобом із напівпричепом можливо буде провести судові експертизи на, які посилається прокурор в апеляційній скарзі.
Відтак, проаналізувавши викладене вище та дослідивши матеріали провадження в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про достатність законних підстав, передбачених кримінально процесуальним законом, для накладення арешту на майно, зокрема, в частині, що стосується накладення арешту на згаданий вище вантажний автомобіль із напівпричепом шляхом позбавлення права на його відчуження, є цілком правильним.
При цьому, доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції в цій частині.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованю, підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 січня 2025 року про часткове задоволення клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді