Справа № 761/46740/23
іменем України
14 січня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 120231001100001314 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2023 року у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК раніше не судимий
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , у якому останньому висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 155 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразились у природніх та неприродніх статевих зносинах з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Між тим, судом встановлено, що у ОСОБА_4 , на початку квітня 2023 року у невстановлений досудовим розслідування час та місці, під час супроводження неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він тривалий час підтримував дружні стосунки до місця її проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , якому достовірно було відомо, що вік ОСОБА_5 , становив 15 років та яка являлась особою, що не досягла 16-річного віку, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з неповнолітньою ОСОБА_5 пов'язаних із оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
Реалізуючи свій злочинний намір, в цей же день, без застосування фізичного та психічного насильства, ОСОБА_6 досяг з ОСОБА_5 добровільної згоди на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій. Діючи з цією метою, ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 прослідували до будинку останньої, що за адресою: АДРЕСА_2 , поряд із підвалом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, будучи достеменно обізнаним, про вік ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, і бажаючи їх настання, свідомо ігноруючи ці обставини, за взаємною згодою з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 без застосування фізичного та психологічного насильства, вчинив дії сексуального характеру, які виразились в оральному проникненні в тіло ОСОБА_5 з використанням своїх геніталій.
Крім того у ОСОБА_4 , 12 квітня 2023 року, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 18 години 00 хвилин, який перебував за адресою: АДРЕСА_2 , з неповнолітньою ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з останньою.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 , у той же день та час, перебуваючи у підвальному приміщенні вказаного вище будинку, маючи прямий умисел спрямований на вчинення дій сексуального характеру з неповнолітньою ОСОБА_5 , з якою він тривалий час підтримував дружні стосунки та достовірно знав про те що її вік становив 15 років, за взаємною згодою, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, вчинив дії сексуального характеру з ОСОБА_5 , які виразились у вагінальному проникненні в її тіло з використанням своїх геніталій.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155 КК України, визнав, вказав, що щиро розкаявся.
В суді дав показання по суті висунутого проти нього обвинувачення, які повністю відповідають обставинам, викладеним у цьому вироку, з приводу часу, місця, способу та обставин вчинення ним кримінального правопорушення. Вказав, що був обізнаний про вік потерпілої, яка була неповнолітньою, а саме що їй було 15 років, про це йому говорила мати потерпілої, та забороняла їм вступати у статеві зносини. На час, коли він вперше з потерпілою вступив статеві зносини, вони були знайомі близько 2-3 місяців. Загалом вони до трьох разів мали статевий контакт. На час вчинення інкримінованих дій він перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони компанією відпочивали, жодного примусу з його боку до потерпілої застосовано не було. В подальшому, про те, що він вступив у статеві зносини з потерпілою дізналась її мати, побачивши те що відбувалось на відео, яка звернулась з цього приводу до поліції із відповідною заявою. Дізнавшись про це обвинувачений розірвав стосунки з потерпілою, оскільки це його обурило, їх спільні знайомі потім розповідали, що потерпіла через розрив відносив з ним страждала, наразі вони не спілкуються. В серпні 2023 він одружився з іншою жінкою.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які викладені в обвинувальному акті. Суд такі показання вважає логічними, послідовними і правдивими, наданими останнім добровільно.
Окрім показань обвинуваченого, судом досліджено матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, а також документи, щодо речових доказів та процесуальних витрат.
З урахуванням думки обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, із застосуванням вимог ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники кримінального провадження, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у зв'язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. Також судом роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В той же час, правову кваліфікцію дій ОСОБА_4 , викладено в обвинувальному акті, як вчинення умисних дій, які виразились у природніх та неприродніх статевих зносинах з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку суд вважає помилковою, такою, що не відповідає редакції закону, діючій на момент вчинення кримінального правопорушення особою.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, а саме у вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій. Вказане не впливає на обсяг прав обвинуваченого, з огляду на фактичні обставини висунутого обвинувачення, обсяг обвинувачення судом не змінюється, правове становище обвинуваченого не погіршується, та будь яких негативних наслідків для останнього не несе.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу положень ст. 89 КК України є раніше не судимою особою, офіційно не працевлаштований, перебуває у офіційному шлюбі.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, судом також встановлено не було.
Разом з тим, під час судового розгляду обвинувачений вказав, що розкаюється з приводу вчиненого.
Водночас за наслідками судового розгляду, з урахуванням наданих обвинуваченим показань під час допиту останнього, таке висловлювання обвинуваченого суд вважає формальним, спрямованим на пом'якшення можливого покарання, в разі визнання його винним.
З цього приводу суд вважає за необхідне вказати на таке.
Як зазначає у своїх рішеннях ВС, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Хоч обвинувачений під час допиту і вказав, що щиро кається, але з його показань вбачається що він не жалкує з приводу вчиненого, не відчуває щирого жалю щодо потерпілої, був обурений поведінкою матері, потерпілої, яка дізнавшись про вчинені протиправні діяння щодо своєї неповнолітньої доньки звернулась до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 фактично не засуджує відверто свій вчинок, з його слів вбачається, що він не вважає свої дії такими, які мають призвести до кримінальної відповідальності.
Таким чином, за сукупністю конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, їх епізодичності, ступеню тяжкості, так за положеннями ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа є нетяжким злочином, даних про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень застосування до нього покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 155 КК України.
Водночас суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_4 повинен реально відбувати покарання у виді обмеження волі, розмір якого визначено судом в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 155 КК України, адже, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для досягнення мети покарання - виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому судом враховується що відсутні пом'якшуючі обставини, обвинувачений не розкаюється, не засуджує свій вчинок, злочин вчинено щодо особи яка на момент вчинення була неповнолітньою у віці 15 років, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що такі події були зафіксовані невстановленою особою на відео, наслідком чого стала реєстрації органом досудового розслідування кримінального провадження за ст. 301 КК, яке в подальшому було виділено в окреме провадження.
Суд, враховує і особу самого обвинуваченого, який хоч і вважається, не судимою особою з урахуванням положень ст. 89 КК, але останній є таким, що порушував закон, наслідком чого мало місце кримінальне переслідування останнього, призначення йому покарання до повного його відбуття. Також судом враховується, що у серпні 2023 року обвинувачений взяв шлюб, водночас, не працює, не має офіційного доходу, не має місця реєстрації, не навчається, на утриманні осіб не має, суду не надано позитивних характеристик щодо обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Щодо процесуальних витрати слід вказати на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з наявних у матеріалах кримінального провадження довідок про витрати на проведення експертиз, сукупна їх вартість становить 5736 грн., а саме: 1912,00 грн. (висновок експерта № СЕ-19/111-23/37278-МЗ від 21.07.2023), 3824 грн. (висновок експерта № СЕ-19/111-23/22503-ФП від 16.05.2023).
Вказані витрати документально підтверджені, а тому в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню на користь держави з ОСОБА_4 .
З огляду на вид та міру покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 , виникненням у зв'язку із цим ризику можливого переховування обвинуваченого з метою уникнення відбування призначеного судом покарання, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки щодо явки до суду, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного покарання, враховуючи попередню належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не допускав неявок в судові засідання, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50,65,66,67,155 КК України, ст. ст. 100, 349, 368-371, 373-374, 475 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 додаткові обов'язки:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку.
Речові докази: диск із відеозаписом інтимного характеру, диск із фото огляду сторінки «Instagram», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження прокурора, залишити у матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати у зв'язку із залучення експертів у кримінальному провадженні в сукупному розмірі 5736 грн., а саме: 1912,00 грн. (висновок експерта № СЕ-19/111-23/37278-МЗ від 21.07.2023), 3824 грн. (висновок експерта № СЕ-19/111-23/22503-ФП від 16.05.2023) стягнути з ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддя ОСОБА_1