Справа № 456/4870/23
Провадження № 1-в/456/20/2025
08 січня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника Стрийського районного
відділу № 2 філії Державної установи
«Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за поданням провідного інспектора Стрийського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 , погодженим з начальником Стрийського РВ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_5 , про звільнення від покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лотатники Стрийського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, пенсіонерки, засудженої 08.05.2024 вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
В поданні провідний інспектор Стрийського РВ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 ставить питання про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання, покликаючись на те, що 31.07.2024 до Стрийського РВ № 2 надійшли розпорядження № 456/4870/23/14710/2024 від 12.07.2024 та вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2024 відносно засудженої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.10.2024 засудженій було роз'яснено порядок та умови звільнення від відбування покарання з випробуванням та правові наслідки в разі їх порушення.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, ст. 190, ст. 191 КК України) та скасовано кримінальну відповідальності за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.10.2024 зміни в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальність за відповідні діяння, розглядаються як зміни до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягає саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень. Зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягань яких було майно на суму, що не перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, здійснюється, виходячи з розміру неоподатковуваних мінімумів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
За злочини чи правопорушення в частині адміністративного та кримінального законодавства сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станом на 01 січня поточного року.
Відповідно до вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_6 вчинила злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, у 2023 році та завдала матеріальної шкоди на загальну суму 884 грн 89 коп, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, визначених станом на 01.01.2023, а тому підлягає звільненню від призначеного покарання.
В судовому засіданні представниця Стрийського районного відділу № 2 ОСОБА_4 подання підтримала, покликаючись на викладені в ньому обставини, та просила його задовольнити.
Засуджена ОСОБА_6 просила звільнити її від призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор ОСОБА_3 подання підтримала.
Заслухавши пояснення представниці Стрийського районного відділу № 2 ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_6 , висновок прокурора на підтримання подання, вивчивши матеріали особової справи засудженої, суд дійшов висновку, що подання слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
9 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 7 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 дійшла висновку про те, що Закон України № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом України № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону України № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684,00 грн.
У постанові об'єднаної палати ККС ВС від 7 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 зазначено, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, в тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Об'єднана палата зазначає, що відповідь на запитання, чи мають зміни, яких зазнали статті 185, 190, 191 КК України внаслідок зміни редакції ст. 51 КУпАП, зворотну дію в часі, залежить від відповіді на запитання, чи є Закон № 3886-IX «законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи» у значенні ст. 5 КК України.
Законом № 3886-IX у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів.
Об'єднана палата виходить з того, що статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом України № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми. Внаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Як наслідок, Об'єднана палата вважає, що для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімуми, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.
Колегія суддів, яка передала провадження на розгляд Об'єднаної палати ККС, на обґрунтування своєї позиції спиралася на Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 19 квітня 2000 року, в якому розглядалося питання про вплив змін, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, до яких відсилає бланкетна диспозиція кримінального закону. КСУ розглядав ситуацію щодо впливу зміни мінімального розміру заробітної плати на диспозиції ряду статей чинного на той час КК, де цей показник впливав на застосування кваліфікуючої ознаки «у великих чи особливо великих розмірах».
КСУ дійшов висновку, серед іншого: «Положення статті 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи…
Встановлення нормативно-правовими актами іншого мінімального розміру заробітної плати не тягне за собою зміни кваліфікуючих ознак злочинів, передбачених частинами четвертими статей 81, 82, 84, частиною третьою статті 83, частиною другою статті 86 та статтею 86-1 цього Кодексу. Положення частини другої статті 6 Кримінального кодексу України щодо зворотної дії закону в часі на ці випадки не поширюється…».
Об'єднана палата вважає, що висновки КСУ в цьому рішенні не можуть бути застосовані до ситуації, яка виникла у зв'язку з обговорюваною зміною до ст. 51 КУпАП.
Зміна розміру мінімальної заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян не має за безпосередню мету зміну кримінального закону, тому хоча і може вплинути на застосування норми кримінального закону до певного кола діянь, однак не є зміною кримінального закону, а отже, немає зворотної дії в часі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) хоча і вважає, що при використанні техніки «бланкетної» або «відсильної» норми для криміналізації дій або бездіяльності положення, яке посилається, і положення, на яке здійснюється посилання, мають розглядатися в сукупності як кримінальний закон, однак вирішує справи, виходячи з конкретних обставин. У справі «Morck Jensen» він розглядав ситуацію, коли законодавство передбачало кримінальну відповідальність за перебування на певній території без дозволу, але згодом режим цієї території було змінено. ЄСПЛ взяв до уваги, що законодавство, яке змінило режим відповідної території, не мало на меті переглянути застосовність відповідного положення кримінального закону, і таким чином зміна законодавства була зумовлена зовнішніми обставинами, пов'язаними зі зміною ситуації на цій території, які не стосувалися питання винуватості.
Об'єднана палата також вважає, що періодична зміна розміру неоподатковуваного мінімуму відповідним законодавством не тягне за собою декриміналізації тих діянь, які кваліфікувалися як кримінальні правопорушення, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, що діяв на час вчинення злочину.
Однак Об'єднана палата вважає, що таких підхід не застосовний до змін, які внесені в ст. 51 КУпАП Законом України № 3886-IX.
Частина 6 ст. 3 КК України передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права, які розглядав КСУ у згаданому Рішенні.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст. 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Тому зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта неоподатковуваного тмінімуму до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Таким чином, Об'єднана палата робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковувані мінімуми.
У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподатковувані мінімуми, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Отже, вартість викраденого засудженою ОСОБА_6 майна є меншою ніж 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, що застосовуються у 2023 році, і це діяння не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України
Згідно з ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши всі надані докази, суд вважає їх достатніми для встановлення, що засуджена може бути звільнена від відбування призначеного покарання.
Суд, дослідивши матеріали справи, ураховуючи наведене, вважає за необхідне задовольнити подання та звільнити засуджена від покарання у зв'язку з декриміналізацією вчиненого нею діяння.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного їй вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого діяння відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1