Справа № 449/1554/24
"10" грудня 2024 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого: судді Борняк Р.О.,
секретаря: Вовк О.С.,
за участю:
представника позивача: адвоката П'ятковської І.П.,
представника відповідача: адвоката Кожан-Юрдига О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Представник позивача - адвокат П'ятковська І.П., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення судових витрат по справі, свої вимоги аргументує тим, що 22.05.1993 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у Короснянській сільській раді Перемишлянського району Львівської області, актовий запис №2. За час шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач стверджує, що сімейне життя між ним та Відповідачем не склалось, між ними відсутнє взаєморозуміння, втрачено повагу, має місце розходження поглядів на сімейне життя, побут та виховання доньки, що призвело до неможливого спільного проживання. За період їх спільного подружнього життя, Відповідач часто вживав алкоголь, під впливом якого ставав агресивним, у зв'язку з чим між ними виникали конфлікти, в процесі яких Позивач зазнавав від Відповідача фізичного насилля і це все відбувалось на очах у їхньої доньки. Не маючи сили більше терпіти таку зневагу та агресію і в той же час маючи намір забезпечити собі та доньці безпечні умови для проживання та її виховання, з червня 2021р. позивач з донькою переїхали жити окремо від Відповідача. Тому на даний момент вже більше 3-х років Позивач з Відповідачем, як подружжя, разом не проживають, спільного побуту не ведуть, їхній шлюб існує лише формально. Донька проживає разом з Позивачем і це відповідає її волі та бажанню. Відповідач не беру участі у вихованні та утриманні доньки.
Представник відповідача - адвокат Кожан-Юрдига О.Я. подала зустрічну позовну заяву, згідно якої просила також розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути судові витрати по справі. Свої вимоги аргументує тим, що 22.05.1993р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, під час шлюбу у них з відповідачкою народилося троє спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . До 2021 року у них з дружиною були нормальні сімейні і подружні відносини. З метою фінансово забезпечити сім'ю позивач працював на різних роботах і вів підприємницьку діяльність, забезпечував сім'ю всім необхідним, оплачував навчання дітям, вкладав кошти у спільно придбане між ними, як подружжям майно тощо. З 2021 року подружнє життя з відповідачкою вже супроводжувалося певними конфліктами, але наміру розривати шлюб у нього не було жодного і він намагався зберегти сім'ю. Водночас у них виникли діаметрально протилежні погляди на життя. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідачка по справі виїхала з України разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 . Більше 2-х років відповідачка по справі перебуває за кордоном, вже тривалий час в ФРН. З цього часу подружнє життя з відповідачкою не склалося. Спільного господарства, як такого, вони не ведуть. Крім того, між ними почалася відсутність взаєморозуміння, поваги і взаємодопомоги. Ним неодноразово робилися спроби порозумітися з дружиною, однак вона залишалася при своїх поглядах. Після телефонної розмови з відповідачкою він дізнався вже особисто від неї, що вона знайшла в Німеччині іншого чоловіка і має намір створити з ним сім'ю. На його претензії відповіла, що це її власна справа. Через вказану ситуацію із їхніми стосунками, що триває достатньо довго, а також через зраду дружини він втратив до неї почуття любові та довіри, на яких має ґрунтуватися шлюб між чоловіком і жінкою. подальше сумісне життя і збереження сім'ї вважаю неможливим. Відповідачка самостійно знехтувала сімейними цінностями. З 2022 року між ним та відповідачкою триває суттєвий розлад у сімейних стосунках, фактично повне їх припинення. За наведених обставин їхній з відповідачкою шлюб носить лише формальний характер, подальше сумісне життя, збереження шлюбу, а також примирення з відповідачкою неможливі. Шлюбні відносини між ними припинені. Сім'я фактично розпалась, в зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні нашого розлучення.
Сторонами надавалися відзиви, які по суті зводилися до визнання розлучення, проте за різних обставин, а саме зазначених у первинній і зустрічній позовній заявах.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала в повному розмірі, надавши пояснення аналогічні викладеним у первинній позовній заяві, щодо зустрічного позову то просила у ньому відмовити.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, просила зустрічну позовну заяву задоволити з мотивів наведених у ній, не заперечувала проти задоволення первинної позовної заяви..
Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що первинна і зустрічна позовна заяви підлягають до задоволення мотивуючи це наступним.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 22.05.1993 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровано шлюб у Короснянській сільській раді Перемишлянського району Львівської області, актовий запис №2.
За час шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.
Як вбачається зі ст. 104 ч.2 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Враховуючи наведене, що обидві сторони не заперечують проти розірвання шлюбу, а лише посилаються нарізні підстави для розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше проживання сторін та збереження їхньої сім'ї є неможливим, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Щодо стягнення судових витрат у справі, керуючись ст. 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зважаючи на задоволення первинної позовної заяви і вторинної позовної заяви, суд приходить до висновку про взаємозарахування поесених витрат по справі.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 114, 115 СК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 22.05.1993 року зареєстрований Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області, запис №2.
Понесені судові витрати покласти на сторони.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 17.12.2024 року.
Суддя Р. О. Борняк