Справа № 446/1911/22
09.02.2024 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Самсін М. Л.
при секретарі Груба Л.М.
за участю сторін:
позивач: не з'явився
представник позивача: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
представник третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янка-Бузька Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, третя особа: Головний державний виконавець Радехівського РВДВС ЗМУЮ (м.Львів) Вавричук Ірина Степанівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 подала до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна; третя особа: Головний державний виконавець Радехівського РВДВС ЗМУЮ (м.Львів) Вавричук Ірина Степанівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 20.04.2023 відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, однак надали суду заяву в якій просили проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з'явилася, але надіслала заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи - головний державний виконавець Радехівського РВДВС ЗМУЮ (м.Львів) Вавричук Ірина Степанівна приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. в судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що Між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» 26.12.2006 року було укладено кредитний договір №LVКВGК00000026.
Як видно з матеріалів справи, 07 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, було вчинено виконавчий напис на підставі ст.87-89 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», про стягнення з ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» місцезнаходження якого місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1 Д, індетифікаційний код юридичної особи 14360570, к/р № НОМЕР_1 , МФО 305299, яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором №LVKBGK00000026 від 26.12.2006 року, грошових коштів у сумі 86 116 вісімдесят шість тисяч сто шістнадцять) доларів США 85 центів, що за курсом НБУ на 02.11.2018 року становить 2424866,46 грн.
Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню становить 2 428 366 грн. 46 коп.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.12.2006 року по 02.11.2018 року.
05 серпня 2022 року Головним державним виконавцем Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Вавричук Іриною Степанівною розглянуто заяву про примусове стягнення та видано постанову про відкриття провадження ВП №69554821 на підставі виконавчого напису №306 виданого 07.02.2019 року.
Головним державним виконавцем Радехівського районного відділу виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) розглянуто заяву АТ КБ «Приват Банк» про примусове стягнення та видано постанову про відкриття провадження на підставі виконавчого напису №306 виданого 07.02.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 2 428 366 грн. 46 коп. заборгованості.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній оригінал чи нотаріально посвідчений Кредитний договір №LVKBGK00000026 від 26.12.2006 року, тому позивач вважає, що нотаріус не мав права видавати виконавчий напис за кредитним договором, який не був нотаріально посвідчений.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ вищезгаданого Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку)
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі за №6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, як безспірно встановлено судом, що сторонами по справі визнаються та не оспорюються фактичні обставини щодо укладення між ними кредитного договору від 26.12.2006, згідно якої позивач отримав у відповідача кредитні кошти на поточні потреби, а також часткове погашення позивачем кредиту (ст. 82 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене судом не встановлено поважності несплати ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 258, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, третя особа: Головний державний виконавець Радехівського РВДВС ЗМУЮ (м.Львів) Вавричук Ірина Степанівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.Л. Самсін