13 січня 2025 р. № 400/5784/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним рішення від 27.05.2024 №1400-0305-8/45176 та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить:
«визнати протиправним рішення від 27.05.2024 №1400-0305-8/45176 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона віднесена до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII). Оскільки страховий стаж становить більше 23 років, позивач звернулася із заявою до пенсійного органу задля перерахунку її пенсії шляхом збільшення останньої на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017, тобто без застосування двоскладової формули при обчисленні пенсії. Відповідач листом від 27.05.2024 у перерахунку відмовив, посилаючись на відсутність підстав для здійснення перерахунку.
Ухвалою від 24.06.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
На виконання ухвали суду від 24.06.2024 про залишення позовної заяви без руху представник позивача усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 02.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що з заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії позивач не зверталася, а на подану у довільній формі заяву від 21.05.2024 відповідачем надано лише відповідь на звернення, яка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно, рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось.
У відповіді на відзив позивач підтримав аргументи позовної заяви.
Ухвалою від 04.10.2024 суд витребував докази у відповідача.
17.10.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів. Відповідач надав розрахунки пенсії позивача, відповідно до яких, пенсія позивача при призначенні не була збільшена на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України № 796-ХІІ. Інші надані відповідачем докази не доводять того, що за весь отримання позивачем пенсії її розмір було визначення з урахуванням цієї надбавки.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 21.05.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області , у якій просив перерахувати пенсію позивача із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Відповідач листом від 27.05.2024 відмовив у задоволенні заяви, зазначивши, що умовою для призначення надбавки за понаднормовий стаж є призначення пенсії на умовах частини 2 статті 37 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалюючи рішення справі, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що згідно з частиною другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України № 796-XII.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 9 Закону України № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно пунктом 2 частини першої статті 11 Закону України № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України № 796-XII, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 56 Закону України № 796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб.
Частиною 2 статті 56 Закону України № 796-XII в редакції, чинній до 11.10.2017, встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У зв'язку із набранням 11.10.2017 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, вищезазначену частину другу статті 56 Закону України № 796-XII було доповнено, а саме: «у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У частині другій статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 28 Закону України № 1058, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Разом з тим, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена частиною другої статті 56 Закону України № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Як зазначено в адміністративному позові представником позивача, пенсія позивачу була призначена до внесення змін до Закону України № 796-XII, з 06.09.2016, тобто до 11.10.2017, що відповідачем під час розгляду даної справи спростовано не було.
Попередня редакція частини другої статті 56 Закону України № 796-XII, тобто до 11.10.2017, передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу особи без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Зважаючи на те, що пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова, зазначена у частині другій статті 56 Закону України № 796-XII в новій редакції.
Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що особам, яким була призначена пенсія з урахуванням Закону України № 796-XII в редакції до 11.10.2017, перерахунок їх пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція була сформована Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 у справі № 565/871/17, у постанові від 16.07.2020 у справі № 336/7176/16-а, у постанові від 26.12.2022 у справі № 520/4297/19, у постанові від 06.09.2023 у справі №300/2091/21 та у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України №796-XII, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок її пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з частиною другою статті 56 Закону України № 796-XII.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити.
Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок пенсії позивача.
У прохальній частині позовної заяви не було зазначено, з якої дати позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії, про що суд зазначив в ухвалі від 24.06.2024.
Позивач і / або її представник на виконання ухвали від 24.06.2024 не уточнили дату, з якої просять зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.
Відповідач разом з відзивом на позовну заяву подав до суду адвокатський запит від 21.05.2024, в якому представник позивача просив провести перерахунок пенсії позивача.
Отже, суд вважає за необхідним провести перерахунок пенсії позивача з 21.05.2024.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.05.2024 № 1400-0305-8/45176 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень чатсини другої статі 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 21.05.2024.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна