справа № 462/7952/24
про забезпечення позову
13 січня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., вивчивши матеріали заяви уповноваженого представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальської Оксани Богданівни про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Величко Наталія Ярославівна, про визнання заповіту недійсним,
встановив:
Щодо заяви про забезпечення позову.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальська О. Б., 16.10.2024 року через систему «Електронний суд» подала до Залізничного районного суду м. Львова позовну заяву у якій просить визнати недійсним заповіт, як розпорядження на випадок смерті, складений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 25 лютого 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Миронович А. І. за реєстровим № 234.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 16.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з її істотними недоліками.
21.10.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальська О. Б., через систему «Електронний суд» (вх. № 23599) у справі надійшла письмова заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній виконав умови ухвали суду.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.
Також уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальська О. Б., через систему «Електронний суд» 10.01.2025 року (вх. № 815) подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
В обґрунтування звернення до суду з даною заявою зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 не стала очікувати прийняття рішення Залізничним районним судом м. Львова у даній справі та звернулася до Залізничного районного суду міста Львова із позовом до Територіальної громади в особі Львівської міської Ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З огляду на зазначене вважає, що у разі задоволення позовних вимог відповідача в іншому провадженні, нею буде вжито заходів до приховування цього майна, а саме через його відчуження. В подальшому це створить перешкоди для виконання рішення у даній справі, оскільки необхідним буде звертатися до суду із новим позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .
Враховуючи ризик втрати свого майна не за своїми зобов'язаннями просить суд задовольнити подану заяву про забезпечення позову.
З врахуванням положень ст. 153 ЦПК України, сторони у судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Вивчивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту та забороні вчиняти певні дії.
Таким чином, заявник просить застосувати захід забезпечення позову передбачений законодавством.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Однак, як вбачається із поданої заяви, така не відповідає зазначеним вимогам, оскільки, прохання про накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є надмірним.
Окремо, суд вважає необхідним зазначити, що предметом позову є нематеріальне право, так заявником не обґрунтовано в достатній мірі необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту.
З урахуванням предмету позову, позивачем також не доведена наявність такої підстави для забезпечення позову як ускладнення виконання майбутнього рішення суду, оскільки позов має немайновий характер і стосується визнання заповіту недійсним, а не визнання за позивачем права власності на належну спадкодавцю квартиру.
Суд, також, вважає необхідним зазначити, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту відкриття спадкової справи.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Так, відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обовязок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Судом встановлено, що позивачем шляхом подання до суду позовної заяви про визнання заповіту недійсним після смерті ОСОБА_4 , фактично оспорюється право іншого спадкоємця на спадкування.
Доказів звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса про перебування на розгляді Залізничного районного суду м. Львова поданої ним до іншого спадкоємця позовної заяви та зупинення у зв'язку з цим вчинення нотаріальних дій по спадковій справі, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача того, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливитивиконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.
Висновки суду.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача того, що не вжиття судом обраного ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливитивиконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтування позивачем обраних ним заходів забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Величко Н. Я., про визнання заповіту недійсним, у зв'язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволені заяви уповноваженого представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальської Оксани Богданівни про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Величко Наталія Ярославівна, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: