19.12.2024 Справа № 761/20394/24
Справа № 761/20394/24
Провадження № 2/756/4628/24
Іменем України
19 грудня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Діденко Є.В.,
за участю секретаря - Павлишина О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
03 червня 2024 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить: 1) зобов'язати ОСОБА_4 у присутності мешканців будинку АДРЕСА_1 на засіданні правління ЖБК «Мотозаводець» спростувати поширену нею недостовірну інформацію про присвоєння позивачем частини коштів від сплачених робіт по ремонту крівлі будинку АДРЕСА_1 , який проводився в квітні 2023 року; 2) стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 та займав посаду голови правління ЖБК «Мотозаводець», що обслуговує вказаний будинок. Відповідач також проживає у вказаному будинку. У квітні 2024 року відповідач безпідставно поширила стосовно позивача не правдиву інформацію про те, що він, як керівник, при оплаті вартості роботи по ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_1 , вкрав частину грошей через навмисне збільшення вартості робіт, зняв з рахунку ЖБК кошти в сумі 200000,00 грн. Така інформація є неправдивою, крівлю дійсно ремонтував ФОП ОСОБА_5 , якого знайшов позивач, та за ремонт було сплачено 43000,00 грн., що підтверджено документально. Факт того, що ніяких коштів позивач з рахунку ЖБК не знімав, підтверджується випискою по рахунку. Також, відповідач звинуватила позивача в тому, що він на посаді голови правління нічого не робив за три роки, що не відповідає дійсності. Вказану інформацію було розповсюджено серед мешканців, що потім було переказано позивачу. Така ситуація стала психотравмуючою для позивача, оскільки він мусив виправдовуватись перед мешканцями. Його стан здоров'я погіршився, що підтверджується медичною документацією. Поширенням недостовірної інформації позивачу завдана моральна шкода в розмірі 200000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
15.08.2024 року справа надійшла до Оболонського районного суду м. Києва, і протоколом автоматизованого розподілу судової справи була розподілена судді Діденку Є.В.
Ухвалою судді від 22.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи, призначено розгляд на 10.10.2024 року.
08.10.2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнала. Зазначила, що вона дійсно критикувала позивача, як керівника ЖБК. Однак, в своїх висловлюваннях не використовувала слова «вкрав» або «привласнив». Відповідач завжди висловлювала виключно особисту думку про діяльність позивача на посаді. Вважає, що позивачем не обґрунтовано завдання йому моральної шкоди і не доведено, що погіршення здоров'я було наслідком дій, вказаних ним у позові.
10.10.2024 року розгляд справи відкладено у зв'язку із заявою позивача, на 10.12.2024 року.
22.10.2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якому наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.
В судовому засіданні 10.12.2024 року допитано свідків і оголошено перерву до 19.12.2024 р.
В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав, зазначив, що Відповідач розповсюдила про нього безпідставні звинувачення у викрадені коштів ЖБК і те, що він поклав в карман кошти за ремонт даху.
Відповідач в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві, зазначила, що вона дійсно критикувала ОСОБА_1 як голову правління, однак вона не казала, що він вкрав гроші. Всі питання піднімались на зборах правління, стосувались законності зайняття посади, вивозу сміття, неодноразового підвищення заробітної плати. Питання про 200000 грн. було сказано нею в контексті того, що тільки тим, що ОСОБА_1 підняв собі заробітну плату, то різниця складає приблизно 200000 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Позивач займав посаду керівника ЖБК «Мотозаводець» з 11.04.2021 року, що підтверджено протоколом зборів від 11.04.2021 року.
Згідно з Договором 01/23 від 25.04.2023 року, укладеним між ЖБК «Мотозаводець» в особі голови правління ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 (виконавець за договором), виконавець зобов'язався виконати роботи з ремонту покрівлі, вартість робіт склала 43000,00 грн.
25.04.2023 року між сторонами підписано Акт виконаних робіт на суму 43000,00 грн.
Надана суду в електронному вигляді виписка по рахунку за 2021-2024 роки містить відомості про рух коштів ЖБК «Мотозаводець».
Згідно з наданим суду скріншотом з месенджера, зазначено про критику діяльності ОСОБА_1 на посаді голови правління.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що Відповідач підходила до мешканців будинку, в тому числі до свідка, зі списком і критикувала ОСОБА_1 , що він не має права бути головою правління, казала що ОСОБА_1 нічого не робить на посаді, що він «вкрав кришу». Просила проголосувати за зміну голови правління, але вона відмовилась, оскільки ОСОБА_1 є порядною людиною.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що Відповідач публічно звинувачувала Позивача у некомпетентності як голови правління, що він нічого не робить, а те що робить - неправильно, виказувала незадоволення станом будинку. Потім, публічно на зборах навесні 2024 року у дворі будинку казала, що у іншому будинку мешканці знайшли підрядника за меншу суму, отже були завищені суми на ремонт даху у нашому будинку, а різницю ОСОБА_1 поклав у карман. Також Відповідач казала, що Позивач на свій розсуд зняв якусь суму з депозиту ЖБК та використав для своїх потреб, незаконно підвищив собі заробітну плату, не звітує ні перед ким. Ініціювала голосування за зміну голови правління.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що коли ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління, свідок був членом правління, приймає участь у зборах мешканців. Зараз свідок обіймає посаду голови правління ЖБК «Мотозаводець». На зборах Відповідач не казала, що ОСОБА_1 вкрав гроші, однак у ОСОБА_1 просили кошторис про вартість робіт за ремонт даху, але той кошторис не надав. Свідок, ще коли був членом правління, провів аудит і з'ясував, що ОСОБА_1 піднімав заробітну плату собі і бухгалтеру, що було на думку свідка незаконним, оскільки не погоджувалось зборами правління.
Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.
Згідно зі статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлено, що кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. Користування передбаченими в пункті 2 цієї статті правами накладає особливі обов'язки і особливу відповідальність. Воно може бути, отже, пов'язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними: а) для поважання прав і репутації інших осіб; b) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення.
Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 15 глави 3 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав наведені у статті 16 ЦК України.
Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20 вказано, що поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 521/3841/21 зазначено, що негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 759/16306/21-ц зазначено, що для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
У справі «Axel Springer AG проти Німеччини» (07.02.2012 р. заява № 39954/08), Велика Палата Європейського суду з прав людини зазначила, що свобода вираження поглядів є однією із важливих основ демократичного суспільства, однією з основних умов для його прогресу і для самореалізації кожної людини. У відповідності до п. 2 ст. 10, не застосовується не тільки до інформації або ідеям, які позитивно сприймаються або оцінюються як нейтральні, але й до інформації та ідей, які ображають, шокують або викликають тривожність. Це вимоги плюралізму, терпимості та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства. Як вказано в статті 10, свобода вираження поглядів може підлягати обмеженням, які водночас повинні звужено тлумачитись, та необхідність будь-яких обмежень повинна бути переконливо обґрунтована (п. 78).
У справі «Жвавий проти України» (20.09.2022 р. заява 6781/13), Європейський суд з прав людини вказав, що використання заявником таких фраз, як «по скільки мені відомо», «бистріше всього», «вважаю» та «виходячи з наведеного», свідчить, що деякі з його тверджень були оціночними судженнями, які відображали його суб'єктивну оцінку поведінки ОСОБА_9 доведення щодо цих тверджень, вочевидь, було неможливо задовольнити.
Оцінка доказів і мотиви суду.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач обіймав посаду голови кооперативу, а отже його слід вважати публічною особою, до діяльності якої може бути привернута увага мешканців відповідного будинку.
В свою чергу, це включає можливу публічну критику та як позитивну, так і негативну оцінку діяльності позивача, як голови правління кооперативу, та водночас вимагає від позивача більш терплячого ставлення до такої критики, організації належної і відкритої комунікації з мешканцями відповідного будинку.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що під час розгляду справи знайшло підтвердження публічне поширення в усній формі Відповідачем критики щодо діяльності Позивача, що стосувалось виконання ним обов'язків на посаді голови правління ЖБК, і така інформація є негативною.
Під час розгляду справи суду не було надано доказів щодо конкретних формулювань висловлювань, а лише передано їх загальний зміст.
Водночас, у цій справі відсутні підстави стверджувати, що зміст публічних висловлювань відповідача є конкретними фактами. Навпаки, оскільки висловлювання пов'язані виключно із діяльністю позивача на посаді голови правління ЖБК, їх слід вважати оціночними судженнями, пов'язаними з негативною оцінкою діяльності позивача на вказаній посаді з боку відповідача, що є її особистою думкою.
Таким чином, у цій справі відсутні пропорційні підстави для обмеження, які би переважали право відповідача на свободу вираження поглядів, що гарантовано ст. 34 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
З урахуванням викладеного, відсутні також підстави і для відшкодування заявленої моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір компенсації не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складене 14.01.2025 року.
Суддя Є.В. Діденко