13 січня 2025 р. № 400/11336/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 07.06.2024 №143650009983 та зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.06.2024 № 143650009983 про відмову в призначені пенсії позивачці;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи періоди з 28.01.1984 по 22.06.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1984;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 31.05.2024 року про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 28.01.1984 по 22.06.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовано позивачкою тим, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 207.06.2024 № 143650009983 про відмову в призначені їй пенсії відповідач необґрунтовано прийшов до висновку про відсутність у неї необхідних 31 років страхового стажу, оскільки ним не було враховано періоди її роботи з 28.01.1984 по 22.06.1988 відповідно до записів трудової книжки. Зазначений період не було зараховано до її страхового стажу у зв'язку з тим, що відсутні дати наказів на прийняття та звільнення з роботи, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок. Однак, на переконання позивачки, на неї не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначений у трудовій книжці.
У відзивах на позовну заяву від 02.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заперечили проти позову і просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі. У них вони вказали на те, що всупереч пунктам 2.3 та 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за№ 110 (далі - Інструкція № 58), відсутні дати наказів на прийняття та звільнення з роботи. Тому вказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки. Як наслідок, її страховий стаж становив 29 років 16 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом громадянина України.
Згідно із записами №№ 1 і 2 трудової книжки позивача НОМЕР_2 , виданої 28.01.1984, позивачка працювала кухарем у їдальні №6, яка була реорганізована в комбінат громадського харчування з 28.01.1984 по 22.06.1988.
31.05.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.
У зв'язку з тим, що призначення І перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке 07.06.2024 прийняло рішення № 143650009983 про відмову у призначенні пенсії.
Вказане рішення аргументовано тим, що позивачка не має право на призначення пенсії, оскільки її страховий стаж становить 29 років 16 днів при необхідних 31 років. Водночас до її страхового стажу не враховано період роботи згідно із записів трудової книжки з 28.01.1984 по 22.06.1988 оскільки відсутні дати наказів на прийняття та звільнення з роботи, що є порушенням правил ведення трудової книжки.
Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у призначені їй пенсії протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Вона переконана, що відповідачі порушили її право на отримання пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058- IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Тому страховий стаж обчислюється за період роботи:
до 31.12.2003 на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
після 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до
стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно- правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Отже, періоди роботи позивачки з 28.01.1984 по 22.06.1988 згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів у ній.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 09.06.2021) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відсутність дати наказів на прийняття та звільнення з роботи у записах трудової книжки не можуть бути підставами для не зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивачки.
Відтак рішення про відмову в призначенні пенсії за віком 07.06.2024 № 143650009983 є протиправним, а позовні вимоги позивачки в частині скасування зазначеного рішення та зарахування до страхового стажу періодів її роботи з 28.01.1984 по 22.06.1988 та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу підлягають задоволенню.
Щодо органу Пенсійного фонду України, який повинен здійснити повторний розгляд заяви позивачки про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 2, абзацу п'ятого підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:
планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;
організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства;
забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.
Таким чином, належним відповідачем в адміністративних справах щодо повторного розгляду заяв про призначення пенсії є орган Пенсійного фонду України, який здійснює пенсійні виплати на території, на якій проживає заявник.
Оскільки позивачка проживає в Миколаївській області, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є належним відповідачем щодо вищевказаних позовних вимог.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжною інструкцією від 29.11.2024 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 968,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Оскільки цим рішенням позов задоволено, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: по 484,48 грн з кожного (8968,96 : 2 = 8484,48).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) і Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м.Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ: 21390940) задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 07.06.2024 № 143650009983.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159):
зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до страхового стажу при призначені пенсії за віком період її роботи з 28.01.1984 по 22.06.1988 на посаді кухаря 4 розряду в їдальні №6;
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 31.05.2024, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 484 (Чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м.Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ: 21390940) судовий збір у розмірі 484 (Чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.
6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 13 січня 2025 року