13 січня 2025 р. № 400/4718/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2024 року) ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, за 24 повних календарних місяців військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, за 59 повних календарних місяці військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем невірно обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, оскільки під час обрахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було враховано період проходження позивачем військової служби у військової частині НОМЕР_2 , внаслідок чого відповідачем протиправно не було виплачено одноразову грошову допомогу за 35 календарних місяців військової служби, у зв'язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 28.05.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/4718/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали про відкриття провадження у справі №400/4718/24 від 28.05.2024 року було надіслано відповідачу - військовій частині НОМЕР_1 в її електронний кабінет та доставлено 28.05.2024 року о 17:48 год.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 20.08.2016 року по 26.07.2019 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 липня 2019 року №166 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (для військовослужбовців, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію і вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
01 березня 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 та у період з 01.03.2022 року по 18.03.2024 року проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.03.2024 року №53 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2024 року №62 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На момент звільнення календарна вислуга позивача становила 05 років 00 місяців 11 днів, пільгова вислуга 00 років 09 місяців 06 днів, загальна вислуга 05 років 09 місяців 17 днів.
Зі змісту наказу встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 ОСОБА_1 вирішено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення за 24 повних календарних місяців військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення.
Позивач вважає дії військової частини НОМЕР_1 в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII cоціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Згідно абзаців 23-24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що вказані норми містять особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, а саме: особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією; обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку із мобілізацією; при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час.
При цьому, ця правова норма (абзац 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII) має бланкетну норму, яка відсилає до нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, яким врегульовано умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
На виконання вказаної вище правової норми, постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 з 20.08.2016 року по 26.07.2019 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 липня 2019 року №166 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (для військовослужбовців, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію і вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
01 березня 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 та у період з 01.03.2022 року по 18.03.2024 року проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.03.2024 року №53 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Відповідно до витягу із наказу від 18.03.2024 року №62 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4% за 25 повних календарних місяці служби.
Суд зауважує, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).
Особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв'язку з російською агресією.
Відповідачем не надано інформацію про те, що при попередньому звільненні з військової служби позивач набув право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки приписи статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не ставлять у залежність виникнення у військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні від набуття ним певного періоду календарної вислуги років, одноразова грошова допомога повинна бути розрахована позивачу з урахування періоду попередньої військової служби (2016-2019). Це означає, що розрахунок допомоги при звільненні позивача повинен був включати період попередньої служби у 2016-2019 роках, позаяк при попередньому звільненні з військової служби ОСОБА_1 не набув права на отримання грошової допомоги.
З огляду на зазначене, розмір допомоги при звільненні позивача підлягає перерахунку.
Відтак, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, без урахування періоду попередньої військової служби.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний місяць служби, із урахуванням періоду попередньої військової служби (серпень 2016 - липень 2019).
4. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко