10 січня 2025 рокусправа № 380/19621/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства “Експрес» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
Приватне мале підприємство “Експрес» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області. Позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2024 №ПШ057038.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.09.2024 відповідачем винесено постанову №ПШ 057038 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт» в розмірі 34000 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказаний адміністративно-господарський штраф, оскільки у водія в наявності були усі документи, які вимагаються законом. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесена оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за допущення порушень : під час надання послуг міжнародних перевезень небезпечних вантажів перевізник не забезпечив водія умовами праці та відпочинку згідно угоди ЄУТР, визначених ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт». Вказане є безумовною підставою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачем (перевізником) виконано всі встановлені чинним законодавством України вимоги щодо надання необхідних підтверджуючих документів контролюючим органам та забезпечено водія транспортного засобу всім необхідним. А в діях водія якщо і є порушення, то лише передбачене абзацом 8 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» як порушення режиму праці та відпочинку водіями транспортних засобів, що тягне за собою іншу міру відповідальності.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що перевізник не забезпечив під час виконання міжнародного перевезення вантажів документами передбаченими Законом України “Про автомобільний транспорт», що є порушення статті 53 вказаного Закону, відповідальність за що передбачена абзацом 6 частиною 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», правомірним є застосування відповідачем адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн, у зв'язку з чим винесена постанова №ПШ 057038 від 04.09.2024.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
24.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 22.07.2024 та направлення на рейдову перевірку №НР001777 від 22.07.2024 проведено рейдову перевірку у Закарпатській області, на а/д М-06 “Київ-Чоп», 804 км.
При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), було перевірено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом MAGYAR номерний знак НОМЕР_2 , який належить приватному малому підприємству “Експрес».
Відповідно до висновків Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2024 №АР072117, встановлено порушення позивачем ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», під час надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів перевізник не забезпечив водія умовами праці та відпочинку згідно угоди ЄУТР, а саме відсутня інформація на паперовому носії про режим роботи водія ОСОБА_1 за період роботи з 26.06.2024 з 00 год 20 хв по 21.07.2024 21 год. 36 хв, з 24.07.2024 з 01 год 03 хв по 24.07.2024 13 год 10 хв, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказані періоди.
Копію акту отримав водій, про що свідчить підпис на акті. У графі акта №АР072117 “Пояснення водія про причини порушень водій зазначив “незнав про псьмо що треба ручне ведення робити».
04.09.2024 за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Д.Чиженко винесено постанову №ПШ057038 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до приватного малого підприємства “Експрес» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. за порушення виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів визначених ст. 53 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України “Про транспорт», “Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Статтею 53 Закону №2344-ІІІ визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
Так, частиною третьою статті 53 Закону №2344-ІІІ установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
5) документи на вантаж.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (частина сьома статті 53 Закону).
Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р., картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Також 07 вересня 2005 року прийнято Закон України № 2819 “Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) » (далі - Закон № 2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про міжнародні договори України» ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Статтею 14 Закону України “Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору.
Отже, з прийняттям Закону № 2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов'язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЄУТР, ця Угода застосовується на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь- яким транспортним засобом, зареєстрованим на території зазначеної вище Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.
Відповідно до ст. 1017 ЄУТР, 1.Договірні сторони приписують встановлення та використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їх території, контрольного пристрою відповідно до вимог цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. 2.Контрольний пристрій за змістом цієї Угоди повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та перевірки, вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. 3. Вважається, що контрольний пристрій, що відповідає постанові (CEE) № 3821/85 Ради від 20 грудня 1985 року, у тому, що стосується її конструкції, встановлення, використання та перевірки, відповідає вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.
Відповідно до ст. 12-34 Розділу III “Використання обладнання» Додатку 32 “Контрольний пристрій» ЄУТР,
b) якщо через свою відсутність водій не може використовувати контрольний пристрій, встановлений на транспортному засобі, то періоди часу, зазначені нижче в підпунктах b), с) та d) другого абзацу пункту 3:
і) якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку І (аналоговий тахограф), проставляються на реєстраційному листку від руки автоматично або іншим способом розбірливо і без помарок; або
іі) якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку 1В (цифровий тахограф), проставляються в картці водія з використанням ручного пристрою для введення даних, передбаченого в обладнанні, що записує.
3. Водії:
- забезпечують відповідність зазначеного на реєстраційному аркуші часу офіційному часу країни реєстрації транспортного засобу,
- наводять у дію комутаційні механізми, що дозволяють окремо та чітко реєструвати такі періоди часу:
a) під знаком О або 35: тривалість керування;
b) під знаком X або 36 всі інші періоди роботи;
c) під знаком 37: інші періоди перебування на робочому місці, а саме: - час очікування, тобто, період, протягом якого водії не зобов'язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або до виконання іншої роботи, - час, проведений поряд з водієм у процесі руху транспортного засобу, - час, проведений на спальне місце в процесі руху транспортного засобу,
d) під знаком 38 перерви в управлінні та періоди щоденного відпочинку.
7. b) Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додаванням 1В, то він має бути готовий пред'явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуючи посадова особа:
i) картку водія, власником якої він є;
ii) будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківку, зроблену протягом поточного тижня та попередніх 28 календарних днів, як це вимагається відповідно до цієї Угоди;
iii) реєстраційні листки, шо відповідають тому ж періоду часу, про який йдеться у попередньому підпункті та протягом якого він керував транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додавання 1.
Пунктом 4 статті С “Реєструючі прилади» розділу III “Вимоги до конструкції контрольного пристрою» Додатку 1-40 “Вимоги до конструкції, перевірки, встановлення та інспекції» ЄУТР, щодо реєстрації часу:
а) Конструкція контрольного пристрою повинна бути такою, щоб період керування завжди реєструвався автоматично і щоб можна було, у разі потреби, за допомогою приладу включення окремо зареєструвати інші періоди часу, наприклад:
i) під знаком 35 - тривалість керування;
ii) під знаком 36 - усі інші періоди роботи;
iii) під знаком 37- інші періоди перебування на робочому місці, саме:
- час очікування, тобто, період, протягом якого водії не зобов'язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або виконання іншої роботи;
- час, проведений поряд із водієм під час руху транспортного засобу;
- час, проведений на спальному місці під час руху транспортного засобу;
iv) під знаком 38 - перерви у роботі та періоди щоденного відпочинку.
Таким чином, роздруківка на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв є обов'язковим документом, передбаченим статтею 53 Закону України “Про автомобільний транспорт» необхідним для виконання міжнародних пасажирських перевезень для перевізників, які використовують у своїх ТЗ цифровий тахограф.
Абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.
З матеріалів справи суд вбачає, що під час проведення перевірки було встановлено, що належним позивачу транспортним засобом, обладнаним цифровим тахографом, здійснювалося міжнародне перевезення пасажирів. Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .
Під час перевірки встановлено, що відсутня інформація на паперовому носії про режим роботи водія ОСОБА_1 за період роботи з 26.06.2024 з 00 год 20 хв по 21.07.2024 21 год. 36 хв, з 24.07.2024 з 01 год 03 хв по 24.07.2024 13 год 10 хв, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказані періоди.
Факт відсутності роздруківки даних роботи водія ОСОБА_1 , за 26.06.2024 з 00 год 20 хв по 21.07.2024 21 год. 36 хв, з 24.07.2024 з 01 год 03 хв по 24.07.2024 13 год 10 хв не заперечується водієм, про що ним зазначено в акті перевірки.
Таким чином позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без оформлення усіх документів, які передбачені статтею 53 Закону № 2344, у зв'язку з чим позивача на підставі абз. 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.
Суд наголошує, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим ст. 53 Закону № 2344-III, необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов'язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення позивачем ст. 53 Закону № 2344-III.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач помилково посилається на абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, оскільки вказана санкція застосовується за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, тобто безперервне здійснення водієм керування транспортним засобом, без відповідної перерви на відпочинок. Однак, у спірних правовідносинах, застосовано штрафну санкцію згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, яка передбачена за відсутність документів, визначених статтею 53 цього Закону, у даному випадку роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті постанови від 04.09.2024 за №ПШ 057038, згідної якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 262 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна