справа №380/21915/24
10 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сокальської територіальної позаштатної Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 навчальний механізований полк у структурі 184-го навчального корпусу НАСВ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 по взяттю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовий облік та призову на військову службу за мобілізацією з часу видання мобілізаційного розпорядження - 13.09.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Сокальської територіальної позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , (оформлену у вигляді довідки) №2032 від 13.09.2024 року, якою мене визнано придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1-11;
- зобов'язати Сокальську територіальну ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 провести мій поглиблений медичний огляд та прийняти постанову про ступінь моєї придатності до військової служби чи виключення з військового обліку за станом здоров'я;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування мене до особового складу №265 від 14.09.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відновити попереднє становище, яке існувало до порушення моїх прав, та повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до регіону проживання.
Посилається на те, що відповідно до вироку Сокальського районного суд Львівської області від 28.05.2004 року у справі №1-79/2004 позивача було засуджено за ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України на п'ять років позбавлення волі. Зазначив, що на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка діяла до 18.05.2024 року, позивача було виключено з військового обліку (14.09.2023 року) як такого, що раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відтак, вказав, що після виключення з військового обліку він набув статус невійськовозобов'язаного та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Однак, не зважаючи на це, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) його було мобілізовано до Військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що 13.09.2024 року Сокальською територіальною позаштатною військово-лікарської комісією (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого його на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402) визнано придатним до військової служби. Позивач не погоджується з висновками медичного огляду та вважає, що такі є протиправними, необґрунтованими, сформованими без проведення належного медичного огляду та обстеження, оскільки він має проблеми з органами дихання (затяжний кашель протягом 10 років, причину якого не можна встановити без поглибленого обстеження). 24.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якого просив звільнити його з військової служби на підставі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте у відповідь отримав відмову, мотивовану відсутністю правових підстав. Позивач уважає дії відповідачів щодо взяття його на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідачем розглянуто рапорт солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби у зв'язку із наявністю судимості за тяжкий злочин та рапорт про направлення його на медичний огляд. За результатами їх розгляду відповідачем надано відповіді за вих. №10502 від 01.10.2024 року та №10698 від 04.10.2024 року, в яких повідомлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, підпунктом «в» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі. Зазначив, що згідно вироку Сокальського районного суду Львівської області від 28.05.2004 року ОСОБА_1 був засуджений до 5 років позбавлення волі. Посилаючись на приписи ч.1 ст.88 та ч.8 ст.89 Кримінального кодексу України вказав, що судимість ОСОБА_1 погашена у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим підстав для звільнення з військової служби не має. За таких обставин, вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України, а вимоги позивача - безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Від відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_3 , Сокальської територіальної позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , відзив на позовну заяву не надходив. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою судді від 28.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 18.11.2024 року повернуто без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, Військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти певні дії.
Ухвалою суду від 28.11.2024 року повернуто без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, Військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти певні дії.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року повернуто без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, Військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти певні дії.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно вироку Сокальського районного суд Львівської області від 28.05.2004 року у справі №1-79/2004 позивача було засуджено за ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України на п'ять років позбавлення волі.
14.09.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблено відмітку у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 про виключення його з військового обліку.
11.07.2024 року позивач оновив свої військово-облікові дані у додатку «Резерв+», після чого дізнався, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
13.09.2024 року Сокальською територіальною позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого винесено постанову, оформлену Довідкою від 13.09.2024 року №1392. У Довідці зазначено: «Діагноз: здоровий. На підставі статті - графи ІI Розкладу хвороб та графи 1-11 ТДВ придатний до військової служби».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2024 року №265 позивача з 14.09.2024 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
27.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив скерувати його для проходження поглибленого медичного огляду.
Листом відповідача від 04.10.2024 року №10698/1 повідомлено позивачу, що нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV, та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, чітко визначено порядок звернення військовослужбовців за медичною допомогою та порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд військово-лікарською комісією, а саме, зокрема, наявність висновку та або рекомендації лікаря, яка є підставою для виникнення права командира направляти військовослужбовця на лікування за межі частини або на медичний огляд військово-лікарською комісією. Роз'яснено, що сам факт подання рапорту військовослужбовцем без наявності висновку та/або рекомендації лікаря, не є підставою для направлення військовослужбовця на лікування за межі частини або на медичний огляд військово-лікарською комісією.
29.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як особу, яка не перебуває на військовому обліку через судимість за тяжкий злочин.
Листом відповідача від 07.10.2024 року №10502/2 повідомлено позивачу, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Підпунктом «в» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»» передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв?язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі. Поряд з тим, вказано що судимість ОСОБА_1 погашена у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим підстав для звільнення з військової служби не має.
Не погодившись з такими діями відповідачів та постановою, оформленою Довідкою від 13.09.2024 року №1392, про визнання позивача придатним до військової служби, останній звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Сокальської територіальної позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленої у вигляді довідки №1392 від 13.09.2024 року, та зобов'язання провести поглиблений медичний огляд позивача, суд враховує таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом, які вважаються військовослужбовцями.
Згідно визначення, наведеного в абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду справи.
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402; в редакції, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1.1 глави 1 розділу І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п.1.3 глави 1 розділу І Положення№402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно п.2.2 глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підп.2.3.1 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до підп.2.3.3 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абз.15 підп.2.3.4 п.2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підп.2.3.5 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Згідно підп.2.4.4 п.2.4 глави 2 розділу І Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, серед іншого: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз.5 підп.2.4.5 п.2.4 глави 2 розділу I Положення №402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підп.2.4.10 п.2.4 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до підп.підп.2.8.1, 2.8.2 п.2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та
ІНФОРМАЦІЯ_6 має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Згідно п.1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (п.20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402).
Згідно з п.20.2 глави 20 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Відповідно до п.20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту:
а) «придатний»: до військової служби за контрактом; до служби у військовому резерві; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; […] до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
б) «Непридатний»: […];
в) «Потребує»: […];
г) «Тимчасово непридатний»: […];
ґ) У зв'язку з нетранспортабельністю переїзд до (вказати місцевість) ____________ протипоказаний (постанова приймається тільки щодо членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби)).
д) Протипоказань до виходу в море на підводному човні (надводному кораблі) немає.
е) «На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ ТДВ «____» вихід у море на підводному човні (надводному кораблі) протипоказаний.
Постанови, вказані в підпунктах «е)», «є)» пункту 20.3 розділу II Положення, приймаються щодо осіб, відряджених на підводний човен (надводний корабель).
Згідно з п.22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402, свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на військовозобов'язаних, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Під час дії особливого періоду довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Спірним у цій справі є постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена Довідкою від 13.09.2024 року №1392, в якій вказано, що на підставі підставі статті - графи ІI Розкладу хвороб та графи 1-11 Таблиці додаткових вимог позивача визнано придатним до військової служби.
Поряд з тим, суд звертає увагу позивача, що Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Як видно з матеріалів справи, позивач із скаргою на протиправність дій/бездіяльності членів ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 при проведенні медичного огляду, а також із скаргою на оскаржуване рішення, ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК, з проханням провести повторний медичний огляд із дотриманням вимог Положення №402 не звертався, тобто позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.
Доказів протилежного позивач суду не надав.
Беручи до уваги те, що перевірка рішень позаштатних ВЛК (якою в даному випадку є ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду особи належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 року у справі №500/1831/24.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання, оскільки це потребує спеціальних знань у сфері медицини.
Питання визначення причинного зв'язку захворювання за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, згідно з яким «…Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права».
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу за мобілізацією з часу видання мобілізаційного розпорядження - 13.09.2024 року, суд враховує таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
У ст.1 Закону №3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №3543-XII, організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 ст.4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до ст.2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України №2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами) (далі - Закон №2232-XII.)
Згідно із ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 9 ст.1 Закону №2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані, зокрема: з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Разом з тим, ст.23 №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, серед іншого, визначає процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно п.4 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Отже, з наведеного слідує, що громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції, яка діяла до 16.05.2024 року, підлягали виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, суд відзначає, що перелік осіб, визначених ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації) не є вичерпним, втім певні категорії громадян, які не можуть бути призвані під час мобілізації, мають бути визначені виключно законами.
Разом з тим, ані Закон №2232-ХІІ, ані Закон №3543-ХІІ не містять застережень щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу під час мобілізації з числа осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Як уже встановлено судом, позивача з 14.09.2022 року призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Заяв щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або стосовно звільнення від призову на військову службу під час мобілізації від позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Доказів протилежного позивачем не подано.
Суд звертає увагу, що виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що дії суб'єкта владних повноважень, ІНФОРМАЦІЯ_3 , по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). А тому, позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2024 року №265 та зобов'язання відновити попереднє становище позивача, яке існувало до порушення його прав, та повернути позивача до регіону проживання, суд враховує таке.
Відповідно до п.п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (надалі також Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону №2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Суд враховує, що після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідачем, Військовою частиною НОМЕР_1 , в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідачі виконали покладений на них ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довели правомірність своїх дій та рішень, чим спростували твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Сокальської територіальної позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.