13 січня 2025 рокусправа № 380/22212/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням і перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 23.07.2024 по 30.09.2024 (70 календарних днів);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в порядку та розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням і перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 23.07.2024 по 30.09.2024 (70 календарних днів).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з моменту отримання поранення безперервно знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується, відомостями, зазначених у свідоцтві про хворобу №390 від 30.12.2022 та іншими медичними документами, які долучено до матеріалів позовної заяви. Вказує, що після звернення із відповідним рапортом до відповідача, останнім було проведено відповіді виплати по додатковій винагороді, пов'язаній із пораненням та стаціонарним лікуванням із розрахунку 100 000 грн на місяць до 25 листопада 2023 року, проте з 09.01.2024 вказаний вид додаткової винагороди останній перестав йому нараховувати та виплачувати, а відтак звернувся за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та зазначає, що 03.09.2022 позивач отримав поранення під час артилерійського обстрілу окупаційними військами російської федерації. Згідно свідоцтва про хворобу №390 від 30.12.2022 затвердженого постановою ВЛК від 30.12.2022 року, отримані ОСОБА_1 травми відносяться до категорії «важких», про що зазначено у Свідоцтві. Зазначеним свідоцтвом було встановлено про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового збору. З 04.09.2022-09.09.2022 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №11014. З 09.09.2022-16.09.2022 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №11936. З 16.09.2022-12.01.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №3000425. З 12.01.2023-28.03.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №3400046. З 29.03.2023-19.04.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №750. З 20.04.2023-10.05.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №1003. З 11.05.2023-06.06.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №1074. З 06.06.2023-10.07.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №3000313. З 10.07.2023-24.11.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №9401. З 25.11.2023-15.12.2023 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №2213. З 16.12.2023-05.01.2024 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №2395. З 09.01.2024-29.01.2024 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №62. З 30.01.2024-19.02.2024 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №177. З 21.02.2024-12.03.2024 - позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №258. З 13.03.2024-02.04.2024 - Позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №62. З 04.04.2024-24.04.2024 - Позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №393. З 25.04.2024-30.04.2024 - Позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №423. З 01.05.2024-23.07.2024 - Позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №6442. У період з 04.09.2022 по 24.11.2023 Позивачу нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 грн на місяць. Загальний час нарахованої та виплаченої Позивачу винагороди складає 14 місяців 21 день. Таким чином в матеріалах справи відсутні будь-які висновки ВЛК про потребу у тривалому лікуванні Позивача та відповідно Відповідачем не приймались рішення про продовження виплати грошового забезпечення Позивачу. Крім того виплата грошового забезпечення Позивачу вже було здійснено за час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за період з 04.09.2022 по 24.11.2023, що більше ніж 12 місяців поспіль. Також зазначає, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 по особовому складу від 05.10.2024 №253-РС позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу № 16252.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з довідки від 17.09.2022 №1307 позивач 03 вересня 2022 року отримав: мінно-вибухова травма, кульове проникаюче поранення потиличної частини голови. Кома III ст. Кульове наскрізне поранення ділянки лівого плечового суглобу. Наскрізне поранення м'яких тканин лівого передпліччя з пошкодженням поверхневої вени.
Відповідно до свідоцтва про хворобу та його продовження №390, затвердженого постановою військово-лікарської комісії ЦВЛК Збройних Сил України від 30.12.2022, позивачем отримані травми пов'язані із захистом Батьківщини; непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №62 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Миргород» з 09.01.2024 до 29.01.2024 з діагнозом: «Стан після пластики дефекту черепа (21.06.2023) внаслідок МВТ (03.09.2023)».
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №177 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у МРЦ МВС України «Миргород» з 30.01.2024 по 19.02.2024.
У виписці із медичної карти стаціонарного хворого №258 вказано, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 21.02.2024 по 12.03.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №330 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 13.03.2024 по 02.04.2024.
У виписці із медичної карти стаціонарного хворого №393 вказано, що позивач перебував у Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Миргород» у період з 04.04.2023 по 24.04.2024.
У виписці із медичної карти амбулаторного хворого №423 зазначається, що позивач перебував на лікуванні у період з 25.04.2024 по 30.04.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6442, позивач находився на стаціонарному лікуванні у період з 01.05.2024 по 23.07.2024.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №785 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 23.07.2024 до 20.08.2024 з діагнозом: «Наслідки мінно-вибухової травми (03.09.2022) вогнепального уламкового дотичного непроникаючого черепно-мозкового поранення в правій лобній ділянці, забою головного мозку важкого ступеню з вогнищами забою в лобних ділянках парасагітально, зі стисненням головного мозку гострою субдуральною гематомою над правою півкулею головного мозку, вдавленим переломом склепіння в правій лобній ділянці, компресійно-дислокаційним синдромом, лаковані оперативно (03.09.2022) кістково- пластична трепанація черепа в правій лобно-скронево-тім'яній ділянці, видалення гострої субдуральної гематоми над півкулею головного мозку та перелому лобної кістки (04.09.2022) дескомпресивна карнеоектомія праворуч, видалення внутрішньо мозкової гематоми правої лобної частки, пластика дефекту твердої оболонки головного мозку окістям, занурення кісткового клаптя епіфастиалььно на передню черепну стінку праворуч, у вигляді глибокого спастичного тетрапарезу, бульбарного синдрому, тяжкої когнітивної дисфункції порушення функції самообсліговування, пересування, судомний синдром, пластика дефекту черепе (21.06.2023) в правій лобно-тім'яно-скроневій ділянці індивідуальною титановою сітчастою конструкцією, видалення кісткового лоскуту з епіфастиального простору передньої черевної стінки праворуч».
Згідно з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №241096 вказано, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Миргород» у період з 20.08.2024 по 09.09.2024 з аналогічним діагнозом.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №241176 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 10.09.2024 по 30.09.2024 з аналогічним діагнозом.
Позивач вважає, що має право на виплату додаткової винагороди у зв'язку з отриманим пораненням та лікуванням в медичних закладах, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 п. 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п.12 Постанови № 168).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» пункт 1 постанови доповнено, в тому числі, абзацом такого змісту: «Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії».
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Суд зазначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять такі види складових: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (п.2 Порядку № 260).
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вищезазначене також кореспондується з пунктом 8 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29.
Суд встановив, що позивач під час бойових дій отримав бойове травмування, що підтверджується, зокрема свідоцтвом про хворобу та його продовженням №390, затвердженого постановою військово-лікарської комісії ЦВЛК Збройних Сил України від 30.12.2022: - отримані травми пов'язані із захистом Батьківщини; непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з довідки від 17.09.2022 №1307 вбачається, що позивач 03 вересня 2022 року отримав: мінно-вибухова травма, кульове проникаюче поранення потиличної частини голови. Кома III ст. Кульове наскрізне поранення ділянки лівого плечового суглобу. Наскрізне поранення м'яких тканин лівого передпліччя з пошкодженням поверхневої вени. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , в районі населеного пункту АДРЕСА_3 внаслідок ближнього бою.
Також, довідкою до акта огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 12 ААГ №259381 підтверджується, що у позивача група інвалідності перша ОСОБА_2 пов'язані із захистом Батьківщини.
Представник позивача у позові зазначає, що ОСОБА_1 продовжував лікування та реабілітацію, про що свідчить: виписка з медичної карти стаціонарного хворого №785 в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 23.07.2024 до 20.08.2024; виписка із медичної карти стаціонарного хворого №241096 вказано, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Миргород» у період з 20.08.2024 по 09.09.2024; виписка із медичної карти стаціонарного хворого №241176 в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 10.09.2024 по 30.09.2024.
Позивачу нарахована додаткова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, а саме: за липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023, липень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023 та листопад 2023 - по 24.11.2023 включно (з розрахунку 100000 грн.).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, що позивач з 23.07.2024 до 20.08.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» та з 20.08.2024 по 30.09.2024 знаходився на лікуванні в медичному реабілітаційному центрі «Миргород».
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 23.07.2024 по 30.09.2024.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 за вищевказаний період пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, оскільки отримав поранення, яке пов'язане із проходженням військової служби та пов'язана із захистом Батьківщини.
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за вищевказаний період пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
За правилами ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.
При цьому, встановлення зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням та перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 23.07.2024 по 30.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в порядку та розмірі передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням та перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 23.07.2024 по 30.09.2024.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович