м. Львів
13 січня 2025 рокусправа № 380/24251/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати постанову від 25.09.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн з ОСОБА_1 та постанову від 25.09.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 469, 00 грн, що винесені державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пальоною Наталією Миколаївною в межах виконавчого провадження №76130399.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №76130399. Звертає увагу, що оскільки 18.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №76130399 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», то відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, вважає спірні постанови протиправними та просить скасувати.
Ухвалою судді від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 19.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін. Зобов'язано відповідача разом із відзивом на позовну заяву надати суду копії матеріалів виконавчого провадження №76130399.
Ухвалою суду від 06.01.2025 витребувано від Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірені та належної якості докази, а саме: копії матеріалів виконавчого провадження №76130399.
Відповідач відзиву на позов та витребуваних доказів у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про яке повідомлений належним чином.
Зважаючи на особливості розгляду справ, передбачених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 18.04.2023 у справі №461/4773/22 позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятого приміщення задоволено, зокрема зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення підвалу під індексом VI загальною площею 12,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду рішення Галицького районного суду залишено без змін, на підставі чого було видано виконавчий лист від 01.07.2024 у справі 461/4773/22.
25.09.2024 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №76130399, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 469,00 грн та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.
09.10.2024 представниками Управління комунальної власності та ЛКП «Княже місто» проведено обстеження приміщення підвалу загальною площею 12,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Костомарова 16. За результатами обстеження було складено акт проведення перевірки приміщення №297-НП/24, в якому зазначається, що приміщення є вільне від сторонніх користувачів та ніким не використовується.
Листом від 15.10.2024 №4-3101-56695 ЛКП «Княже місто» повідомило Начальника управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що зі слів співвласників будинку АДРЕСА_1 самовільно зайняті нежитлові приміщення в зазначеному будинку було вивільнено гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 в кінці травня 2024 року та демонтовано двері, які ними були встановлені.
Листом від 24.10.2024 стягувач просив повернути виконавчий документ у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду.
18.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №76130399 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до розпорядження начальника відділу виконавчої служби №76130399 від 18.11.2024, грошові кошти у сумі 16469,00 грн, що надійшли 26.09.2024 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні в межах ВП №76130399 перераховано в Казначейство України (ЄДРПОУ 38008294).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є протиправність винесення постанов про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 469, 00 грн.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина 3).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4).
За приписами п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) затверджено «Інструкцію з організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкція № 512/5).
Згідно з п. 1 Розділу VI Інструкції № 512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Пунктом 2 Розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
- відкриття виконавчого провадження;
- стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
- стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
- стягнення витрат виконавчого провадження;
- закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ випливає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Водночас у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, якщо таке виконання відбулось до відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір не стягується.
Судом встановлено, що позивач виконав рішення Галицького районного суду міста Львова від 18.04.2023 у справі №461/4773/22 зі звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення в травні 2024 року, що підтверджується Листом від 15.10.2024 №4-3101-56695 ЛКП «Княже місто», тобто до відкриття виконавчого провадження №76130399.
18.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №76130399 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки позивачем фактично виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження №76130399, то відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII стягнення відповідачем виконавчого збору є безпідставним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що винесена відповідачем постанова від 25.09.2024 у виконавчому провадженні №76130399 про стягнення виконавчого збору є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 25.09.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 469, 00 грн задоволенню не підлягає, оскільки мінімальні витрати виконавчого провадження відносяться до коштів на витрати виконавчого провадження, а тому на ці відносини норми п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII не поширюються.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення про стягнення виконавчого збору не виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним постановам, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що постанова від 25.09.2024 у виконавчому провадженні №76130399 про стягнення виконавчого збору не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям до такого роду рішень, тому таку постанову необхідно визнати протиправною та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 241-246, 255, 262, 287 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.09.2024 у виконавчому провадженні № 76130399 про стягнення виконавчого збору в розмірі 16000,00 гривень.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, просп. В. Чорновола, буд.39, м. Львів; ЄДРПОУ 35009232).
Повне рішення суду складено 13.01.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна