Справа № 703/3176/24
2/703/88/25
09 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Яковенко І.В.
за участі
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів
встановив:
19 червня 2024 року поштовим відправлення на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд змінити розмір аліментів, утримуваних з нього за рішенням Смілянського міськрайоного суду Черкаської області, справа №703/6504/14-ц від 30 грудня 2014 року на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позовній вимоги обґрунтовує тим, що 30 грудня 2014 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області прийнято рішення у справі №703/6504/14-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2014 року і до досягнення нею повноліття. Виконавчого провадження НОМЕР_14 у Білоцерківському ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач стверджує, що з вказаного часу відбулася суттєва зміна його сімейного та матеріального стану.
З травня 2020 року щомісячно з усіх видів доходу позивача стягується 1/4 частина на користь ОСОБА_4 на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підстава - судовий наказ Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, справа №946/2734/20 від 12 червня 2020 року. Виконавче провадження НОМЕР_13 у Шевченківському ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Крім того, 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області видано судовий наказ, справа №286/1664/24, про стягнення з позивача 1/4 частини на користь ОСОБА_6 на утримання доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На даний час позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час фактичного спільного проживання у них народилися двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_11 наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми, а отже вона і двоє їхніх спільних дітей перебувають на повному його утриманні, оскільки будь-якого іншого доходу не має, так вона як і позивач є військовослужбовцем ЗСУ.
Також, з лютого 2022 року мати позивача - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є інвалідом 2 групи довічно. Розмір пенсії ОСОБА_12 є мінімальним, а наявність різного роду хронічних захворювань потребує постійних матеріальних витрат.
Наразі аліменти, що з нього утримуються за двома виконавчими провадженням, становлять 1/2 частину всього його доходу, а враховуючи той факт, що ДВС стягуються з нього ще й заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла під час його переміщення з однієї військової частини в іншу, сума щомісячних стягнень з нього становить 70% його матеріального забезпечення та всіх додаткових винагород, що відповідно перевищує встановленому законом частку, яка може бути стягнута з однієї особи.
Отже, на даний час позивач має зобов'язання по безпосередньому утриманню семи осіб.
Вважає за доцільне у рівній мірі утримувати всіх його дітей, а саме визначити кожній його дитині по 1/10 частині всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На даний час, враховуючи розмір його доходу, це становить близько 8000 гривень на кожну дитину. Вказує, що є підполковником ЗСУ та іншого доходу окрім грошового забезпечення військовослужбовця не має.
З врахуванням вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 27 червня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі, вирішено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, роз'яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - право на подання до суду відповіді на відзив, а також встановлено відповідні строки.
30 липня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, відповідно до якого, остання не визнає позовні вимоги та заперечує проти задоволення позову. Вказує, що довідка про доходи позивача містить відомості лише по лютий 2024 року, натомість позов подано до суду у червні 2024 року. Вважає, що позивач мав можливість поновити дані по власним доходам по травень місяць включно.
Зазначає, що з 05 лютого 2024 року дружина позивача мала приступити до виконання службових обов'язків або ж позивач мав документально підтвердити для суду продовження її перебування у декретній відпустці. Відповідно до законодавства України кожна жінка після народження дитини має право на державні виплати при народженні та щомісячні виплати для утримання дитини до трирічного віку, а дружина позивача несла службу в ЗСУ і на не найнижчому рівні. Позивачем не надано відповідних документів про відсутність виплат ОСОБА_13 як з місця несення служби, так і з інших державних органів щодо нульового фінансового прибутку. Вказані обставини, на думку відповідача, викликає сумнів повного утримання дружини позивачем та відсутності у неї буд-яких видів доходів.
Вказує, що позивач у своїй заяві перераховує виконавчі провадження по стягненню аліментів на трьох дітей, а вже через два абзаци своєї ж заяви вказує тільки про утримання по двом провадження у розмірі 1/2 частини його доходу та 70% його матеріального забезпечення та всіх додаткових винагород. Останні виплати по сплаті аліментів та стягненні заборгованості по аліментам вже були зменшені більш ніж на третину, що підтверджує спеціаліст ДВС в телефонному режимі.
Мати позивача отримує пенсію по інвалідності в розмірі встановленому державою, ПФУ та відповідно до страхового та робочого стажу. Вона є людиною, яка продовжує працювати.
Утримання дітей відповідно до сімейного законодавства є обов'язком обох батьків, як матері, так і батька, отже позивач добровільно не утримував би трьох дітей, яких систематично залишав заради нового щастя, а чекав від кожної колишньої дружини звернення до суду та примусового стягнення. Навіть при службовому переведенні, позивача не цікавило чому не відбувається відрахування з заробітної плати.
Жодних підстав для утримання теперішньої дружини позивача, у останнього не має, оскільки його дружина є працездатною і відповідно отримує певний дохід, на який і утримує себе та на певний відсоток дітей. Вважає, що підстави враховувати, що на утриманні позивача перебувають сім осіб, відсутні.
З огляду на викладеного, враховуючи те, що позивач є особою працездатною та працевлаштованою, не є інвалідом, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, а також те, що неодноразова зміна сімейного стану, народження чотирьох дітей вплинула значним чином на його матеріальне становище, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано, відповідач вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову.
У відзиві відповідач ОСОБА_2 просила суд витребувати у позивача довідку про доходи включно з липнем 2024 року та довідку про доходи дружини ОСОБА_13 станом з 05 лютого 2024 року по даний час; відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року вирішено задовольнити клопотання позивача та продовжити йому строк на подання доказів у даній цивільній справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_14 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги не визнає.
Суд, заслухавши доводи позивача, врахувавши позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 11 липня 2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що саме вона є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є позивач ОСОБА_1 .
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, 13 червня 2023 року старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пігулевською К.М., у виконавчому провадженні НОМЕР_14, при примусовому виконанні виконавчого листа №703/6504/14-ц, виданого 12 жовтня 2022 року Смілянським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2014 року і до досягнення нею повноліття, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.11).
Вищевказаною постановою, згідно повідомлення, боржник ОСОБА_1 переведений до ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ВЧ НОМЕР_2 , та здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 25% доходів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 25 травня 2023 року і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вказаної постанови, боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а стягувачем - ОСОБА_2 .
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підставі якого 12 жовтня 2022 року видано виконавчий лист №703/6504/14-ц, який перебуває на примусовому виконанні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження НОМЕР_14), до матеріалів справи позивачем не додано.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не заперечує твердження позивача ОСОБА_1 , що рішенням, яким вирішення стягувати з останнього на користь ОСОБА_14 вищевказаних аліментів, є рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року у справі №703/6504/14-ц.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища та погіршення здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти, - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Так, позивач ОСОБА_1 як на підстави для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з нього на підставі рішення суду, зазначає, що в нього змінився сімейний та матеріальний стан, який позбавляє його можливості сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеному судом розмірі, оскільки з нього стягуються аліменти на утримання двох інших неповнолітніх дітей, а також на його утримувати ще перебувають дві малолітні дитини, дружину, яка перебуває у декретній відпустці, та матір, яка має інвалідність ІІ групи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Так, як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 30 листопада 2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.18).
25 вересня 2023 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кінах Л.Б., у виконавчому провадженні НОМЕР_13, при примусовому виконанні судового наказу №946/2734/20, виданого 18 серпня 2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки в розмірі 1/4 частини, починаючи з 14 травня 2020 року до досягнення повноліття, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.12).
Вищевказаною постановою, з врахуванням встановлення, що боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , та на головного бухгалтера покладено обов'язок нарахувати заборгованість починаючи з 25 квітня 2023 року та здійснити відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 70% доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням. Після погашення заборгованості здійснювати відрахування щомісячно у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Відповідно до вказаної постанови, боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а стягувачем - ОСОБА_4 .
Як вбачається з довідки про доходи №1761/1065, яка складена військовою частиною НОМЕР_2 18 березня 2024 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 з 26 квітня 2023 року по теперішній час. Загальна сума доходу за період з 26 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року без урахування аліментів складає 739 816 гривень 36 копійок. Сплачені аліменти згідно ВП НОМЕР_14 від 13 червня 2023 року та ВП НОМЕР_13 від 25 вересня 2023 року за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року у загальній сумі складає 287 349 гривень 33 копійки (а.с.7).
Також, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 грудня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області видано судовий наказ у справі №286/1664/24 про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у розмірі 1/4 частини, однак доказів, які б підтверджували дану обставину, а також доказів звернення вказаного судового наказу до примусового виконання, матеріали справи не містять.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 вищевказане твердження позивача ОСОБА_1 щодо видачі 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області судового наказу у справі №286/1664/24, не заперечується.
Відповідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 29 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 11 лютого 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.16).
Таким чином, судом встановлено, що після постановлення Смілянським Смілянського міськрайонного суду Черкаської області рішення від 30 грудня 2014 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позивача ОСОБА_1 народилося чотири дитини, на утримання двох з яких, відповідного судовими наказами, вирішено стягувати на користь їх матерів аліменти у розмірі, який є аналогічним розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, відповідно до правовий висновок Верховного Суду, висловленого у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Крім того, згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме - народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судам необхідно враховувати, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до рішення суду розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
При цьому, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.
Пункт 1 ст.3 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради №789-ХII від 27 лютого 1991 року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно п.2 вказаної Конвенції, дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст.27 ч.1 зазначеної Конвенції визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, народження у позивача ОСОБА_1 , після прийняття судом рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших дітей, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, які, на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року у справі №703/6504/14-ц, стягуються з нього у розмірі, який не є надмірним, відповідає вимогам сімейного законодавства, виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на належний рівень матеріального забезпечення.
Одночасно, суд звертає увагу, що зменшення розміру аліментів, які стягуються на утриманні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови, що розмір аліментів, які стягуються на утримання доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є аналогічним розмір аліментів, що стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишається незмінним, призведе до дисбалансу інтересів вказаних дітей, оскільки останні опиняться у нерівному матеріальному становищі, в частині його забезпечення зі сторони позивача ОСОБА_1 .
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06 квітня 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстрували 06 квітня 2024 року шлюб, про що в цей же день складено відповідний актовий запис №409. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила своє прізвище на « ОСОБА_15 » (а.с.20).
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 01 квітня 2021 року за №62, у додаткову відпустку по догляду за дитиною з пункту постійної дислокації, м. Львів, капітана медичної служби ОСОБА_11 , старшого ординатора госпітального відділення медичної роботи, вважати такою, що 01 квітня 2021 року справи за посадою здала і вибула у відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку з 01 квітня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.8).
Таким чином, термін перебування дружини позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_16 у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, закінчився 04 лютого 2024 року, тобто як до реєстрації між позивачем ОСОБА_1 шлюбу, так і до звернення позивачем до суду з даним позовом.
При цьому, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів спільного проживання позивача ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_16 і з їх спільними дітьми, а також доказів, що ОСОБА_16 є не працевлаштованою та не отримує заробітної плати, стан її здоров'я унеможливлює її працевлаштування.
За вказаних обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 , як на підставу для зміни розміру стягуваних на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів, про перебування на його утримання дружини ОСОБА_16 .
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , виданого Малосмілянською сільською радою Смілянського району Черкаської області 07 квітня 1992 року, ОСОБА_12 є матір'ю ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 , яке видане 18 лютого 2022 року, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання (а.с.9).
Відповідно до довідки №654, складеної Відділом обслуговування громадян №7 (сервісний цент) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 11 квітня 2024 року, ОСОБА_12 знаходиться на обліку Головного управління ПФУ в Черкаській області (Смілянський відділ обслуговування громадян) і отримує пенсію по інвалідності. Щомісячна пенсій у період з травня 2023 року по лютий 2024 року становила 2093 гривні 00 копійок, у період з березня 2024 року по квітень 2024 року - 2361 гривня 00 копійок (а.с.10).
Однак, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджую, що ОСОБА_12 не працевлаштована, не отримує інших доходів, окрім як пенсії по інвалідності, має незадовільний стан здоров'я, який перешкоджає їй працевлаштуватися, отримувати заробітну плату та самостійно утримувати себе, а також, що вона потребує матеріальної допомоги та що така допомога надається їй саме позивачем ОСОБА_12 .
Сам по собі факт встановлення матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 другої групи інвалідності не свідчить про її потребу в матеріальній допомозі та її перебування на утриманні позивача ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, доводи позивача ОСОБА_1 , як на підставу для зміни розміру стягуваних на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів, щодо перебування на його утриманні матері, суд не приймає до уваги.
Також, позивачем ОСОБА_1 не надано відомостей щодо отриманих ним доходів за період з 2014 року по квітень 2023 року, що позбавляє суд об'єктивної можливості встановити його матеріальне становище станом на день прийняття рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийти до однозначного висновку щодо його погіршення або покращення станом на день звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, саме позивач ОСОБА_1 зобов'язаний довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст.192 СК України, зокрема, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем ОСОБА_1 зроблено не було.
Суд звертає увагу, що законодавчо визначена необхідність утримувати дітей, на яких з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти, обумовлює перегляд їх розміру щодо всіх його дітей, а не виключно однієї з них, оскільки у протилежному випадку діти будуть поставлені у нерівне становище, коли одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Доказів звернення позивача ОСОБА_1 до суду з вимогами про зменшення розміру аліментів, які з нього стягуються на утримання доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та що такі вимоги судом були задоволені, позивачем не надано.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 , при зверненні до суду з даним позовом не враховано порушення інтересів доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношення до відношенню до інших його дітей, на утримання яких з нього стягуються аліменти у аналогічному розмірі, який стягується на утримання доньки ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що зміна його сімейного становища вплинула на його можливість сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у встановленим судом розмірі, та що, після постановлення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_17 , його майновий стан погіршив, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, та враховуючи, що його позовній вимоги задоволенню не підлягають, суд вважає за необхідне віднести судові витрати у даній на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 .
Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2025 року.
Головуючий Т.В. Ігнатенко