Справа № 692/4/25
Провадження № 3/692/46/25
14.01.2025
14 січня 2025 року с-ще Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 025771 від 25.12.2024, ОСОБА_1 25.12.2024 о 22:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання обов'язків по вихованню своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебувала в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання 14.01.2025 не з'явилась, натомість скерував до суду заяву вх. №253/25-Вх від 24.01.2025 де просила закрити справу відносно неї за ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказала, що 25.12.2024 о 22:00 год. від виконання батьківських обов'язків не ухилялась та в стані алкогольного сп'яніння не перебувала. Батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_3 виконує належним чином. Працівники поліції прибули за її викликом, оскільки ОСОБА_1 не могла заспокоїти гостей, які знаходились на дні народження її меншої дочки. Пояснення було складено поліцейськими і вона їх підписала не читаючи.
Справа розглянута без участі ОСОБА_1 на підставі ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 025771 від 25.12.2024, ОСОБА_1 25.12.2024 о 22:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання обов'язків по вихованню своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вини ОСОБА_1 додано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 025771 від 25.12.2024, письмове пояснення ОСОБА_1 від 25.12.2024, довідку ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області № 105303-2024 від 27.12.2024 та супровідний лист. Інших доказів суду не надано.
Згідно письмового пояснення ОСОБА_1 25.12.2024 близько 21 год. під час святкування у неї вдома виник конфлікт з чоловіком і це бачила її малолітня дочка ОСОБА_2 . ОСОБА_1 у цей день вживала горілку та ухилилась від виконання батьківських обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_2 .
Згідно довідки № 105303-2024 від 27.12.2024 ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП не притягувалась.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких діях: ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єкт адміністративного проступку - фізичні осудні особи-батьки, або особи, що їх замінюють.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно положень ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею ст. 150 СК України визначено коло обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Сам факт перебування особою у стані алкогольного сп'яніння не створює адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, окрім того огляд особи щодо перебування її у стані алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку не проводився, даний факт іншими доказами, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та письмового пояснення від 25.12.2024, що заперечене ОСОБА_1 , не підтверджується. Протоколом про адміністративне правопорушення та доданими матеріалами не обґрунтовано, яким чином вживання алкоголю викликало ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків чи позбавило дитину догляду та піклування.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд звертає увагу, що у протоколі серії ВАВ № 025771 від 25.12.2024 відомості про свідків та потерпілих не зазначено, як і не вказано, що такі особи відсутні, пояснення таких осіб до матеріалів справи не долучено. Процесуальний статус ОСОБА_2 , ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно якої ставиться в вину ОСОБА_1 , не визначено.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про підстави проведення перевірки поліцейськими, наслідком якої став вказаний протокол про адміністративне правопорушення.
Дані обставини свідчать про формальний підхід працівників поліції до перевірки вказаних у протоколі обставин вчинення правопорушення та наявності вини ОСОБА_1 у інкриміновано правопорушенні, зокрема за вказаних обставин.
Суд зазначає, що працівники поліції допустились помилки при фіксації даного адміністративного правопорушення, оскільки не опитали ОСОБА_2 , не встановили осіб - свідків даної події та не долучили їх пояснень, не визначили норми закону які передбачають обов'язки по вихованню дитини, порушені ОСОБА_1 , не надали відомостей та матеріалів, що стали підставою перевірки за даним фактом, не надали доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та не встановили причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням особи у такому стані та ухиленням від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини ОСОБА_2 , не надали взагалі відомостей про наявність у ОСОБА_1 дітей.
Таким чином, факт невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків по вихованню дитини, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами.
При цьому сама ОСОБА_1 заперечила як факт вчинення дій по ухиленню від батьківських обов'язків так і факт перебування у стані сп'яніння.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкриміновану їй діянні та наявності у її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 184, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.О. Левченко