08 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7598/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного правління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.11.2024 в розмірі не меншому ніж 31 325,61 грн.;
2)зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.11.2024 в розмірі не меншому ніж 31 325,61 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на їх необґрунтованість, не підтвердження доказами, та зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу.
Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України, з якої був звільнений 12.05.2021 року у запас за станом здоров'я з посади начальника відділення кадрів Гвардійської авіаційної бази Національної гвардії України, у званні підполковника. Вислуга років для призначення пенсії склала 27 років 5 місяців 17 днів.
Позивачу з 27.04.2021 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
У червні 2021 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області за поданням ГУ НГУ з 13.05.2021 року призначило ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12, пункту "а" статті 13, статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з наданим грошовим атестатом та довідками про середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії склав 19786, 17 грн.
Відповідач обчислив основний розмір пенсії позивача в 13850, 32 грн. (19786, 17 грн. х 70%), а також встановив йому доплати (підвищення та допомоги), як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Позивач з 23.02.2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та проходив її у Національній гвардії України. Звільнений з військової служби 02.04.2024 року у відставку за сімейними обставинами з посади начальника відділення кадрів секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у званні підполковника. Вислуга років для призначення пенсії склала 29 років 10 місяців 27 днів.
На час військової служби позивача за призовом під час мобілізації виплата йому пенсії не припинялася.
Відповідач здійснював перерахунки пенсії позивача з метою її індексації з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року.
Позивач, звільнившись у квітні 2024 року із військової служби, звернувся із заявою від 18.04.2024 року про перерахунок його пенсії по інвалідності з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення за останньою посадою.
Вказані обставини встановлені під час розгляду справи №340/4044/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Кіровоградській області щодо обмеження максимального розміру пенсії по інвалідності, призначеної ОСОБА_1 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 в справі №340/4044/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження максимального розміру пенсії по інвалідності, призначеної ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії , без обмеження її розміру.
Листом від 13.11.2024 за №9666-10005/Д-03/8-1100/24 відповідач повідомив позивача, що розмір його пенсії, станом на 01.11.2024 складає 31325,61 грн., де:
-24453,85 грн. - основний розмір пенсії /34934,07 грн. (грошове забезпечення) х 70%/
-6113,46 грн. - підвищення основного розміру пенсії, відповідно до постанови КМУ від 28.12.2011 за №1381 /24456,85 грн. х 25%/
-708,30 грн. - підвищення особі з інвалідністю, внаслідок війни ІІІ групи /2361,00 грн. х 30%/
-50 грн. - цільова грошова допомога особі з інвалідністю.
Позивачу повідомлено, що, оскільки розмір його пенсії (31325,61 грн.) перевищує максимальний розмір пенсії (23610,00 грн.) та визначений згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 340/4044/24 (24090,29 грн.), виплата пенсії проводиться в розмірі, визначеному рішенням суду - 24090,29 грн. (а.с.9).
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Стосовно правомірності обмеження пенсійної виплати максимальним розміром суд зазначає.
Обмеження граничного розміру пенсії військовослужбовцям введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI).
За змістом положень ст. 2 Закону №3668-VI (в редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни у ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII дублюють зміст ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII), тобто є однопредметними та однаковими за змістом.
Частину 7 ст. 43 Закону №2262-XII Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»" від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" ст. 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, внаслідок чого відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців - п'ята частина стала сьомою.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Ухвалюючи рішення та визнаючи такими, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За змістом п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.
Конституційний Суд України у п. 7 рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 сформував позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII втратило чинність з 20.12.2016, тому внесені Законом №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма в нормативно-правовому акті відсутня. Крім цього, зазначені зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни не створюють правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.
Системний аналіз законодавчих приписів з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, втратила чинність та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
У контексті викладеного суд уважає безпідставним судження відповідача про те, що рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки оспорюванні положення Закону №2262-ХІІ Конституційний Суд України обмежив конкретним часовим періодом (з 01.01.2016 по 31.12.2016).
Отже, у правовідносинах, які склалися між сторонами спору, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Стосовно положень ст. 2 Закону № 3668-VI, які після скасування ст. 43 Закону №2262-XII не зазнали змін та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, суд акцентує на тому, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст. 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Тобто норма ст. 2 Закону №3668-VI в частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ, втратила чинність з 12.04.2023 (через 6 місяців з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційного суду України).
Отож, на сьогодні відсутнє нормативне регулювання відносин стосовно обмеження розміру пенсії особам, яким вона призначена відповідно до положень Закону №2262-XII. Тому виплата пенсії військовослужбовцям повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
З наявного у матеріалах справи перерахунку пенсії позивача з 01.11.2024 суд встановив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії, проте у зв'язку із застосуванням обмежень максимальним розміром, пенсійна виплата становить 24090,00 грн.
З огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що поведінка відповідача щодо обмеження пенсійного забезпечення позивача максимальним розміром порушує його право на належне пенсійне забезпечення та нівелює таку конституційну гарантію як право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, які суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити з 01.11.2024 року перерахунок та виплату йому пенсії у розмірі не меншому ніж 31325,61 грн., то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні рішення (протоколи, розпорядження) ГУ ПФУ в Кіровоградській області про нарахування позивачу пенсії у такій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача щодо обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01.11.2024, суд дійшов висновку, що вони не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення та соціальний захист. За цих обставин такі дії суд визнає протиправними, а позовні вимоги в цій частині - такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплаті ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2024 року виплату нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням усіх встановлених йому підвищень та доплат до пенсії, з урахуванням проведених виплат.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО